Справа № 1-240/2008 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

14 серпня 2008 року    

Новозаводський районний суд міста Чернігова

В складі головуючого судді                    КУЗЬМІНА М.В.

                При секретарі                            ТРАЛО О.М.

                 З участю прокурора                 ДОМАШЕНКА С.М.

     Розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в місті Чернігові кримінальну справу по обвинуваченню  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженки м. Чернігова, українки, громадянки України, освіта середня, не працює, не одружена, раніше судима Чернігівським апеляційним судом 15.11.2001 року за ст. 93-а, 93-1, 142 ч.3, 42 КК України (в редакції 1960 року) до 14 років  позбавлення волі з конфіскацією майна; 11.10.2005 року Заводським райсудом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ст.. 391 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, згідно ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання  за вироком від 25.11.2001 року і остаточно призначено 11 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, пребуває в Чернігівській виправній колонії № 44

- у скоєнні злочину, передбаченого ст.  391 КК України 

                                                                   ВСТАНОВИВ:

     ОСОБА_1 засуджена Чернігівським апеляційним судом 15.11.2001 року за ст. 93-а, 93-1, 142 ч.3, 42 КК України (в редакції 1960 року) до 14 років  позбавлення волі з конфіскацією майна; 11.10.2005 року Заводським райсудом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ст.. 391 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, згідно ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання  за вироком від 25.11.2001 року і остаточно призначено 11 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна і під час відбування покарання у відділенні № 3 Чернігівської виправної колонії № 44 з 18.09.2007 року грубо порушувала встановлені пунктом 8 Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, правила поведінки засуджених, а саме відмовлялась вийти на виробництво, виконувати виробниче завдання, носити формений одяг. За систематичні порушення режиму утримання засуджена ОСОБА_1 31.01.2008 року була на 2 місяці переведена до приміщення камерного типу.

      Після звільнення з приміщення камерного типу засуджена належних висновків не зробила і продовжувала ігнорувати вимоги режиму утримування, за що 26.03.2008 року була поміщена  в дисциплінарний ізолятор установи строком на 10 діб. Після звільнення з дисциплінарного ізолятору установи засуджена ОСОБА_1 продовжувала відмовлятись від роботи, хоча всім необхідним для прибирання забезпечувалась, внаслідок чого останній 17.04.2008 року  була оголошена сувора догана правами начальника установи. 23.04.2008 року та 24.04.2008 року засуджена ОСОБА_1 відмовлялась вийти на виробництво без поважної на те причини, хоча матеріалами та роботою була забезпечена в повному обсязі. Оскільки  остання ніяк не реагувала на проведені з нею бесіди профілактичного характеру адміністрацією установи та продовжувала порушувати вимоги режиму відбування покарання, внаслідок чого 25.04.2008 року була поміщена в дисциплінарний ізолятор установи, під час перебування в дисциплінарному ізоляторі засудженій була оголошена догана правами начальника відділення щодо порушень умов тримання засуджених в дисциплінарному ізоляторі. 14.05.2008 року за систематичне порушення вимог режиму відбуття покарання засуджена ОСОБА_1 була переведена до приміщення камерного типу.

       10.06.2008 року об 11-50 год. начальник відділення № 3, старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_2 запропонувала засудженій ОСОБА_1 виконати покладені на неї обов'язки та негайно приступити до прибирання приміщення камерного типу. При цьому засуджена була забезпечена всім необхідним для прибирання інвентарем, але на законну вимогу начальника відділення № 3 ОСОБА_2 здійснити прибирання приміщення камерного типу засуджена ОСОБА_1 відповіла категоричною відмовою, при цьому не пояснивши причини своєї відмови.

      На засуджену ОСОБА_1 за грубі порушення режиму відбування покарання 24 рази накладались дисциплінарні стягнення, неодноразово була поміщена до приміщення камерного типу, після звільнення з якого на шлях виправлення не стала в продовжувала порушувати режим відбування покарання, чим вчинила злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи.

      В судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного злочину визнала повністю та пояснила, що дійсно відбуває покарання за вироком Чернігівського апеляційного суду, знаходилась в різних виправних колоніях на Україні. У вересні 2007 року була переведена до Чернігівської виправної колонії, де вона відмовлялась виходити на роботу, відмовлялась носити формений одяг, порушувала режим утримання, за що на неї накладались стягнення та її поміщали в дисциплінарний ізолятор і приміщення камерного типу. Як пояснила ОСОБА_1, всі ці порушення вона здійснювала з особистих підстав. Розкаялась.

      Крім визнавальних показів, вина підсудної ОСОБА_1 також  підтверджується і  матеріалами справи, які учасники судового засідання не вважають за доцільне досліджувати, але факти та обставини скоєння даного злочину  підсудною ОСОБА_1 та іншими учасниками судового засідання не оспорюються, тому суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 391 КК України  повністю доведена  і  органами досудового слідства вірно кваліфікована за ст. 391 КК України як злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної установи особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу.

        Обставин, які пом'якшуючи вину підсудної ОСОБА_1, відповідно до ст.. 66 КК України, судом не встановлено.

        Обставин, які обтяжують вину  підсудної ОСОБА_1, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

        З врахуванням вищенаведеного, даних, які характеризують особу підсудної, те, що вона раніше була засуджена за ст. 391 КК України, але на шлях виправлення не стала та знову скоїла злочин за ст.. 391 КК України, тому суд вважає, що до ОСОБА_1 слід обрати міру покарання, передбачену санкцією ст.. 391 КК України, лише у вигляді позбавлення волі, з застосуванням ст. 71 КК України.

           Керуючись ст. 323-324 КПК   України, суд -

ЗАСУДИВ:

      ОСОБА_1 визнати винною та призначити покарання за ст. 391 КК України у вигляді  двох років позбавлення волі.

       На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання приєднати не відбуту частину покарання за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.10.2005 року у вигляді 8 років позбавлення волі, остаточно призначити ОСОБА_1 міру покарання у вигляді десяти років позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна.

     Міру запобіжного заходу  ОСОБА_1 до  набрання вироку законної сили - залишити тримання під вартою в Чернігівському СІЗО № 31.

     Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 08.07.2008 року, зарахувавши в строк відбування покарання час знаходження під вартою за вироком апеляційного суду Чернігівської області від 25.11.2001 року та за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.10.2005 року.

     Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом  15 днів з дня його проголошення.

СУДДЯ :                                       М.В. КУЗЬМІН