Справа № 2-370
Категорія 46
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 серпня 2008 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Невара О.В.,
при секретарі Каращук В.С.,
з участю відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
В С Т А Н О В И В:
7 липня 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 28.04.1990 року Копилівською сільською радою Маневицького району Волинської області було зареєстровано шлюб з відповідачем, актовий запис № 3. Від даного шлюбу вони мають двоє неповнолітніх дітей: синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження. Спільне життя з відповідачем не склалося. Між ними часто почали виникати сварки та непорозуміння. Відповідач став зловживати спиртними напоями, проявляти неповагу до позивача. ОСОБА_1 намагалася зберегти сім'ю, але її намагання виявилися марними. З вини відповідача подальше спільне життя та збереження сім'ї стали неможливими. Між ними відсутнє взаєморозуміння, вони втратили повагу одне до одного. Фактично їх сім′я розпалася, шлюб збережений бути не може. Вважаючи, що їх сім'я розпалась з вини відповідача, ОСОБА_1 просила шлюб між ними розірвати.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, але надіслала до суду письмову заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Враховуючи думку відповідача, який не заперечує щодо розгляду справи у відсутності позивача, а також те, що в справі є достатньо доказів для вирішення її по суті, суд ухвалив - розглядати справу у відсутності позивача ОСОБА_1
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав у повному обсязі, пояснивши, що спільне життя з позивачем у них не склалося, вони втратили взаєморозуміння та повагу одне до одного. Вже кілька років вони спільно не проживають, не підтримують шлюбно-сімейних відносин. Спільного господарства не ведуть. ОСОБА_2 переконаний, що їх сім'я розпалася повністю, а тому проти розірвання шлюбу не заперечує. Спору про їх місце проживання та місце проживання неповнолітніх дітей між ними немає.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до повного задоволення.
Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
В судовому засіданні встановлено, що сім'я між подружжям розпалася повністю. Про це свідчить небажання подружжя спільно проживати, їх наполягання на розірванні шлюбу, а також те, що вони проживають окремо, не підтримують шлюбно-сімейних відносин, спільного господарства не ведуть. Спору про місце проживання і виховання неповнолітніх дітей між ними немає.
Наведені обставини дають суду підстави вважати, що сім'я між даним подружжям розпалась і збережена бути не може, а тому шлюб між ним слід розірвати. Подальше збереження подружжям шлюбу є недоцільним, оскільки стосунки між ними істотно суперечать їх інтересам та інтересам неповнолітніх дітей.
Виходячи із інтересів неповнолітніх дітей і враховуючи бажання батьків, суд вважає за доцільне залишити дітей після розірвання шлюбу на проживанні у відповідача ОСОБА_2
Сторони є потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому при реєстрації в органах РАЦСу розірвання шлюбу вони згідно п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21 січня 1993 року підлягають звільненню від сплати державного мита, а ОСОБА_2 також підлягає звільненню від сплати судового збору в доход держави.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 7 грн. 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачених позивачем при поданні позову.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212 ЦПК України та ст.ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 28 квітня 1990 року Копилівською сільською радою Маневицького району Волинської області, актовий запис № 3, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, від якого є двоє неповнолітніх дітей, розірвати.
Дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, залишити на проживанні у ОСОБА_2.
При отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦСу сторін від сплати державного мита, а ОСОБА_2 також від сплати судового збору в доход держави, звільнити згідно п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21 січня 1993 року, як потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 (сім) гривень 50 копійок судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня його проголошення, якщо не буде подана заява про апеляційне оскарження. Якщо подається заява про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили протягом двадцяти днів, якщо не буде подана апеляційна скарга. У випадку подачі апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Невар