Справа № 2-311

                                                                                                                                                                                      Категорія 4

            Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

            3 липня 2008 року                                         Маневицький районний суд  Волинської області

в складі:     головуючого - судді                                  Невара О.В.,

                   при секретарі                                               Ткачук Н.В.,

з участю    позивача                                                       ОСОБА_1,

                   представника відповідача -

                   Старочорторийської сільської ради           Свентого О.Д.,

                   відповідача                                                    ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до Старочорторийської сільської ради Маневицького району Волинської області, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

             19 травня 2008 року ОСОБА_1звернувся в суд з позовом до Старочорторийської сільської ради Маневицького району, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно відповідачам на праві приватної, спільної часткової власності належить: ОСОБА_2 - 3/100 частини, ОСОБА_4 - 15/100 частини, ОСОБА_5 - 18/100 частини, ОСОБА_3 - 7/100 частини, ОСОБА_6 - 28/100 частини приміщення магазину, що знаходиться по АДРЕСА_1. Позивачу належить 9/100 частини цього ж приміщення, а 20/100 його частини він успадкував після смерті ОСОБА_7, що підтверджується рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 6 червня 2006 року.

             21 грудня 2007 року позивач уклав з відповідачами договір купівлі-продажу, за яким викупив у них належні їм частки вказаного приміщення магазину, сплативши їм за дане нерухоме майно 5000 грн. Від нотаріального посвідчення договору відповідачі ухиляються, мотивуючи це відсутністю часу, коштів та втратою відповідної документації. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 21 грудня 2007 року, укладений між ним та відповідачами, та визнати за ним право власності на приміщення магазину по АДРЕСА_1.

             Позивач ОСОБА_1позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, вважає, що він правомірно набув право власності на приміщення магазину по АДРЕСА_1, викупивши у відповідачів їх частки на підставі договору купівлі-продажу від 21 грудня 2007 року. Просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 21 грудня 2007 року, укладений між ним та відповідачами, та визнати за ним право власності на приміщення магазину по АДРЕСА_1, оскільки вирішити даний спір у позасудовому порядку немає можливості.

             Представник відповідача ОСОБА_8, відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнали повністю, не заперечують проти визнання дійсним договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та відповідачами 21 грудня 2007 року, та визнання за ОСОБА_1 права власності на  приміщення магазину по АДРЕСА_1, оскільки сторонами виконано усі істотні умови договору. Будь-якого спору щодо даного майна немає.

             Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засіданні не з'явилися, але подали суду письмові заяви, в яких просили справу розглядати у їх відсутності, позовні вимоги визнають повністю.

             Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до повного задоволення.

   Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

             Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладється у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

 З оглянутого в судовому засіданні договору купівлі-продажу, укладеного 21 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, встановлено, що позивач викупив у відповідачів належну їм 71/100 частину нежилого приміщення магазину по АДРЕСА_1, яке належало їм на праві приватної, спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 425564 від 3 квітня 2006 року, сплативши за нього 5000 грн. З цього ж свідоцтва та рішення Маневицького районного суду від 6 червня 2006 року встановлено, що позивачу належить решта - 29/100 частини цього ж приміщення. Письмовими розписками відповідачів підтверджується факт повного розрахунку позивача з відповідачами та відсутнісь з їх сторони до нього будь-яких претензій майнового характеру. В той же час, відповідачі від нотаріального посвідчення даного правочину ухиляються, що встановлено з даних в судовому засіданні пояснень сторін.

            Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

В судовому засіданні встановлено, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов по договору купівлі-продажу нежилого приміщення магазину, щодо якого має місце спір, та повністю виконали їх, провівши відповідні розрахунки та передавши ОСОБА_1 дане майно, що підтверджується актом прийому-передачі даного приміщення від 21 грудня 2007 року та згаданими вище розписками. З таких підстав вимоги позивача щодо визнання дійсним довогору купівлі-продажу нежилого приміщення магазину від 21 грудня 2007 року та визнання за позивачем права власності на дане майно є підставними, а тому позов в цій частині слід задовольнити.

Разом з тим, статтею 204 ЦК України чітко визначено випадки недійсності правочину, а саме, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, саме лише ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення довору купівлі-продажу не є підставою для визнання його недійсним.

            Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем права власності на нежиле приміщення магазину по АДРЕСА_1, а договору купівлі-продажу даного нерухомого майна від 21 грудня 2007 року дійсним.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212 ЦПК України, ст.ст. 204, 220, 328, 334, 638-640, 655-657 ЦК України, Законом України „Про власність” від 7.02.1991 року, суд,-

В И Р І Ш И В:

            Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

            Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21 грудня 2007 року  дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на об'єкт нерухомого майна - приміщення магазину по АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня його проголошення, якщо не буде подана заява про апеляційне оскарження. Якщо подається заява про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили протягом двадцяти днів, якщо не буде подана апеляційна скарга. У випадку подачі апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

                                                          Суддя:                      О.В. Невар