230/3387/12

П О С Т А Н О В А

іменем України

6 липня 2012 року Шаргородський районний суд Вінницької області

Суддя Гаврищук А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі про зобов’язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі про зобов’язання до вчинення дій.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІІ групи від захворювання, яке пов’язане із наслідками аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вона має право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком.

          Крім того, відповідно до ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вона, як інвалід ІІІ групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, також має право отримувати державну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.

          Проте, відповідач не виконує норми ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і виплачує їй щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, державну пенсію та підвищення до пенсії не відповідно до вказаного Закону, а відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, тобто у значно менших розмірах.

          Просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України у Шаргородському районі щодо відмови у нарахуванні та виплаті їй пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно у розмірах 100% мінімальної пенсії за віком та 6 мінімальних пенсій за віком; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй пенсію відповідно до ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто у розмірах 100 % мінімальної пенсії за віком за шкоду, заподіяну здоров’ю, 6 мінімальних пенсій за віком.

Ухвалою судді від 22.06.2012 року відкрито скорочене провадження у даній адміністративній справі, про що повідомлено позивача та відповідача – УПФУ у Шаргородському районі Вінницької області.

          На виконання ухвали від 22.06.2012 року відповідачем 04.07.2012 року подано заперечення проти позову (а.с.12).

Згідно поданих до суду заперечень (а.с.12), відповідач позов не визнав і просить залишити його без задоволення як безпідставний, посилаючись на те, що пенсія позивачеві призначена відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням додаткової пенсії як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Фінансування виплат, пов’язаних з реалізацією ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і саме Законом про Державний бюджет на відповідний рік визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Фінансування виплат, передбачених ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» врегульовано постановами Кабміну №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян, які роз’яснюють порядок застосування вказаного Закону та законами про Державний бюджет на відповідний рік та Постановою КМ України №745 від 06.07.2011 року. Ці постанови Кабміну єдині нормативно-правові акти, які регулюють обчислення пенсій категорії громадян, що передбачені в ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вони не скасовані і не визнані неконституційними. Позивач отримує виплати, передбачені ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірах, зазначених у цих нормативних документах. Також, відповідач вважає хибним твердження позивача про те, що Управління повинно нарахувати і виплатити йому передбачені ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплати, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої в ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 цього Закону встановлено, що розмір мінімальної пенсії за віком, визначений в ч.1 ст.28 цього Закону, не може застосуватися для розрахунку підвищень до пенсії. Крім того, вимога ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати основного розміру пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є безпідставними, оскільки позивач отримує основний розмір пенсії відповідно до ЗУ «Прозагальнообов’язкове державне страхування».

На думку відповідача, УПФУ у Шаргородському районі ніяким чином не порушило права позивача, як особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, оскільки проводило виплати в розмірах, встановлених Законами України про Державний бюджет на відповідний рік та постановами Кабміну №530 від 28.05.2008 року і №654 від 16.07.2008 року, №745 від 06.07.2011 року. та в межах тих асигнувань, які надходили з Державного бюджету, тому вважає, що в позові слід відмовити.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, встановлено, що є достатні підстави для прийняття судового рішення у даній адміністративній справі в порядку скороченого провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 3).

Відповідно до посвідчення серії А № 139578 С, виданого 31.03.2011 року Вінницькою облдержадміністрацією, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія І (а.с.1).

Згідно експертного висновку №16605 від 23.02.2011 року ОСОБА_1 має захворювання пов’язане з наслідками аварії на ЧАЕС (а. с.7).

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 як особа, віднесена до категорії І та інвалід ІІІ групи, відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком, але не має права на основний розмір пенсії відповідно до ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Із заперечення відповідача (а.с.12) вбачається, що УПФУ у Шаргородському районі отримувало з Державного бюджету кошти, призначені для виплат особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, і розподіляло їх в межах, встановлених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, а в 2010-2011 роках відповідно до розміру встановленого постановою Кабміну від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», постановою Кабміну №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» та постановою КМ України №745 від 06.07.2011 року.

Вказані доводи суд не приймає до уваги з огляду на таке: рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими обмежувалися права громадян, котрі постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, права на виплати, передбачені ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Положення Законів України, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема положення ст. ст. 50, 54 цього Закону, є чинними і підлягає застосуванню в попередній редакції.

Відповідно при вирішенні спору щодо розміру виплат позивачеві, як громадянину України, що постраждав від Чорнобильської катастрофи, слід керуватися не постановами КМУ від 28.05.2008 року за №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян», а Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки він, як Закон постійної дії, має прерогативу над Законами про Державний бюджет України на відповідний рік і над постановами КМУ від 28.05.2008 року за №530, №654 від 16.07.2008 року, які не можуть скасовувати або звужувати чи встановлювати нові розміри виплат особам, які мають статус постраждалих від Чорнобильської катастрофи. В протилежному випадку порушується конституційний принцип верховенства права, оскільки, відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані і при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Водночас відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року №2857-VІ з наступними змінами визнаний таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Крім того, при розрахунку виплат, передбачених ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідачу слід виходити з положення ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого, крім передбаченого ст. 28 цього Закону, мінімального розміру пенсії за віком.

При вирішенні спірних адміністративно-правових відносин, що виникають з приводу захисту прав фізичної особи у сфері публічно-правових відносин від порушень органу державної влади, слід керуватися Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, згідно ст. ст. 8, 19, 22, 46, 55, 57, 95, 96 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Пунктом 3 частини першої статті 18 КАС України (в редакції ЗУ від 25.12.2008 року №808-УІ), встановлено, що місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи, у спорах фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Ст.183-2 КАС України встановлено, що у адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг – застосовується скорочене провадження.

Згідно ст.1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи – громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи (ст.9 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Причинний зв'язок між захворюванням, пов’язаним із Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим, якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, СБУ, які мають ліцензію Міністерства охорони здоров’я України (ст.12 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

До категорії І належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою (ст.14 ч.1 п.1 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Згідно ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: - інвалідам І групи – 100 процентів мінімальної пенсії за віком, - інвалідам ІІ групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком, - інвалідам ІІІ групи – 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком (ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок державного бюджету (ст. 63 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом (п.3 ст. 65 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

При визначенні розміру додаткової пенсії відповідно до ст. 50 та державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Законом України від 14.06.2011 року "Про внесення змін до ЗУ "Про державний бюджет України на 2011 року", який набрав чинності з 19.06.2011 року, норми і положення статтей 39,50,51,52,54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених КМ України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФ України на 2011 рік.

На виконання вказаного Закону КМ України прийняв постанову від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем порушено право позивача отримувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, віднесеній до категорії І та інваліду ІІІ групи у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком у період з 28 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року, тому це право підлягає судовому захисту, позов в цій частині є обґрунтованим і підлягає задоволенню.          

          В решті позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 46, 55, 57, 95, 96 Конституції України, ст.ст. 2,4, 6, 8, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162, 183-2, 254 КАС України, ст.ст.1, 9,12,14.50,54,49,63,65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.6,28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.4 Прикінцевих положень ЗУ від 14.06.2011 року «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 року»,

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі щодо відмови нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, віднесеній до категорії І, в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком з 28 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеній до категорії І, починаючи з 28 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року включно, відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених йому виплат за вказаний період.

          В решті позовних вимог відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шаргородський районний суд протягом 10 днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя