ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2008 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
доповідача у справі судді Любашевського В.П.
суддів Шавель Р.М.
Пліш М.А.
секретаря судового засідання Федулів Б.Б.
осіб, які взяли участь у справі:
від позивача - не прибув
від відповідача - Бондарєв С.В. - довіреність № 1494/9/10 від 23.01.2008р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за апеляційною скаргою - Приватного підприємства «Красула»
на постанову господарського суду Закарпатської області від 13.03.2008р. у справі № 7/8-2008
за позовом Приватного підприємства «Красула»
до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області
про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2007р.,-
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою господарського суду Закарпатської області від 13.03.2008р. у задоволенні адміністративного позову ПП «Красула» відмовлено повністю.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем в порушення вимог п.п. 2.3.1. п. 2.3 ст. 2, п. 4.1, n. 4.7 ст. 4, п.п. 7.2.8 n. 7.2 ст. 7, n.п. "а", п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. несвоєчасно здійснено реєстрацію платника ПДВ. При досягненні 16.03.07р. обсягів оподатковуваних ПДВ операцій впродовж останніх дванадцяти календарних місяців понад 300000 грн. Судом встановлено, що позивач на підставі договорів на виконання робіт та комісії від 01.02.06р. №804-FP591-006 та від 15.01.07р. надавало послуги по придбанню на митній території України тютюнових виробів для нерезидентів за їх рахунок, отримуючи при цьому комісійну винагороду у розмірі 2000 дол. США без включення до неї ПДВ та інших податків. Для забезпечення виконання умов вищевказаних договорів позивач, отримуючи від замовників грошові кошти у безготівковій формі, здійснювало операції з придбання тютюнових виробів від суб'єктів господарювання Закарпатської та Львівської областей та проводило їх безпосередню передачу підприємцю ОСОБА_1 для їх подальшого пересилання на адреси замовників.
За даними акту перевірки загальна сума від здійсненних операцій з поставки товарів (послуг) позивачем підприємцю ОСОБА_1 перевищила 300000 грн. 16.03.06р. З урахуванням передбачених ст. 9 Закону М168/97-ВР строків для оформлення свідоцтва платника ПДВ останнє повинно було бути видане позивачу 13.04.06р. За період з 13.04.06 по 30.05.06р. позивачем було передано підприємцю ОСОБА_1 тютюнових виробів на загальну суму 933605,10 грн. (в Т.ч. ПДВ - 155600,85 грн.).
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Головуючий у 1-й інст.суддя Швед С.Б. №22-а-8325-08 doc. ряд. ст. зв. № 39
Господарський суд Закарпатської області справа №7/8-2008 реєстр 15.07.2008р. справа №22а-8325/08
доповідач у 2-й інст.суддя Любашевський В.П
Отже, висновки податкового органу щодо необхідності включення суми 155600,85 грн. до податкових зобов'язань позивача по податковій декларації Підприємства за травень 2007 року відповідають нормам Закону України «Про податок на додану вартість» та є правомірними.
Що стосується твердження позивача щодо неврахування податковим органом дати фактичної реєстрації Підприємства як платника ПДВ (23.05.06р.) та включення до податкового зобов'язання сум ПДВ включно до 30.05.06р., то зазначені аргументи судом до уваги не прийняті, оскільки сума ПДВ у розмірі 155600,85 грн. не була віднесена до податкових зобов'язань позивача.
Також судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання позивача на те, що Підприємство безпосередньо не здійснювало передачі тютюнових виробів нерезидентам, оскільки в даному випадку умовою для виникнення податкових зобов'язань є факт перевищення позивачем встановлених законом обсягів оподатковуваних ПДВ операцій з поставки тютюнових виробів підприємцю ОСОБА_1 на підставі актів передачі підакцизних товарів, факт та обсяги поставки яких підтверджено також матеріальними та податковими накладними.
Позивач, в апеляційній скарзі зазначаючи про неправильне застосування судом першої інстанції положень Закону України «Про податок на додану вартість» щодо визначення порядку реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість просить, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення яким позовні вимоги задовольнити - податкові повідомлення рішення прийняті Державною податковою інспекцією у м.Ужгороді Закарпатської області № 5281/23-0/33485188/36829 та № 5280/23-0/33485188/36828 від 28.12.2007р. скасувати.
Відповідач, з підстав викладених у заперечені на апеляційну скаргу, погоджуючись з висновками суду першої інстанції просить, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши представників сторін колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідачем за наслідками проведеної ним виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.04.2005р. по 30.09.2007р. складено акт перевірки за № 3060/23-1/33485188 від 19.12.2007р. та прийнятті податкові повідомлення рішення № 5281/23-0/33485188/36829 та № 5280/23-0/33485188/36828 від 28.12.2007р. за допущене позивачем порушення положень підпункту 2.3.1, пункту 2.3, ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до підпункту 2.3.1, пункту 2.3, ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» - особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податків у разі - коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
В силу п.1.4 Закону України «Про податок на додану вартість» - поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.
Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Отже, передача Замовником, фірмою "Фокал Пойнт Інк", грошових коштів виконавцю, ПП "Красула" не платнику ПДВ, для оплати третій особі продавцям товаро-матеріальних цінностей від імені та за доручення Замовника витрат на придбання товарів пов'язаних з виконанням Виконавцем доручення Замовника не підпадає під визначення поставки товарів та поставки послуг, у зв'язку з тим, що виконавець не здобував права на надані послуги та корисного результату, натомість чого, в кінці кожного календарного місяця надає Замовнику докладний звіт про використання грошових коштів Замовника з долученням копій фінансових документів, які підтверджують оплачені за Замовника витрат.
Згідно з пунктом 1.1. агентського договору ДП-804-ФП591-006 від 01.02.2006 року на підставі якого Виконавець - позивач отримував грошові кошти від Замовника, в якому передбачено "Повірений погоджується виконувати та здійснювати на підставі винагороди вказані тут законні дії за рахунок Довірителя. Угоди, укладені Повіреним за та від імені Довірителя, будуть породжувати, змінювати або припиняти законні права та обов'язки Довірителя.". передбачає чіткий та твердий розмір винагороди Повіреного, а саме 2000 доларів США за календарний місяць відповідно дана сума й є сумою, яка підпадає в даній господарській операції під визначення поставки послуг.
Зважаючи на наведене, висновок відповідача про зобов'язання позивача зареєструватись в якості платника ПДВ станом на 06.04.2006 року, у зв'язку з перевищенням в 300 тисяч загальної суми наданих послуг, а не 23.05.2006 року є безпідставним.
Також, суд першої інстанції застосовуючи положення ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не застосував до спірних правовідносин п. 4.7 ст.4 даного Закону відповідно до якого - у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.
Пункт 4.7 Закону передбачає формування датою збільшення податкового зобов'язання є дата передання таких товарів (робіт послуг) довірителю, а даною датою в відповідності звітів повіреного є останній день квітня та травня 2006 року, що підтверджується документами наявними в справі (актами та звітами повіреного ).
Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що результати робіт позивач - ПП "Крассула" передав нерезиденту, а нерезидент прийняв як належне виконання, 30.03.2006 року, а в відповідності до названого пункту 4.7 податкові зобов'язання, а відтак дата оподатковуваної операції є передання позивачем нерезиденту результатів робіт про, що складено акт та звіт від 30.03.2006 року, а відтак ПП "Крассула" до 10.04.2006 року повинно було подати заяву про реєстрацію платником ПДВ і до 01.05.2006 року зареєструватись платником ПДВ та отримати свідоцтво платника ПДВ, відтак порушення позивачем щодо не реєстрації платником ПДВ з 06.04.2006 року не допущені.
Стосовно податкового повідомлення рішення № 5281/23-0/33485188/36829 від 28.12.2007р. слід зазначити, що позивачем при здійсненні господарської діяльності сума отриманої винагороди включалась ним до оподаткованого прибутку, в вартості послуг ним було закладено 16,67% ПДВ від вартості наданих послуг, яке було сплачене за рахунок зменшення податкового кредиту, що підтверджується викладеним в акті перевірки № 3060/23-1/33485188 від 19.12.2007р. (а.с.27), відтак порушень п.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не допущено.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийняв постанову від 11.12.2007 р. з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
У зв'язку з чим, податкові повідомлення рішення № 5281/23-0/33485188/36829 та № 5280/23-0/33485188/36828 від 28.12.2007р.підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанцій неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Красула» на постанову господарського суду Закарпатської області від 13.03.2008р. у справі № 7/8-2008 задовольнити, постанову суду скасувати.
2. Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства «Красула» до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2007р - задовольнити. Податкові повідомлення рішення прийняті Державною податковою інспекцією у м.Ужгороді Закарпатської області № 5281/23-0/33485188/36829 та № 5280/23-0/33485188/36828 від 28.12.2007р. скасувати
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Судді В.П.Любашевський
Р.М.Шавель
М.А.Пліш
Повний текс постанови
виготовлений та підписаний
21.07.2008р.