Справа № 203/4509/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2012 року                                                                                           м.Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Шевчук Л.П.

при секретарі: Жигаровій Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, мотивуючи позовну заяву тим, що 20 травня 2012 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого вона позичила йому грошові кошти у розмірі 75000,00 доларів США. На підтвердження укладення договору відповідачем була надана розписка, згідно якої він взяв у борг гроші в сумі 75000,00 доларів США, які він зобов’язався повернути одразу ж на її вимогу.

16 липня 2012 року вона звернулась з письмовою вимогою до ОСОБА_2 про повернення їй боргу в строк до 20 липня 2012 року, з даною вимогою відповідач ознайомився та пообіцяв борг повернути. Однак, у визначені строки та на день звернення до суду борг повернутий не був.

Позов подає також і до ОСОБА_3, оскільки вона є дружиною відповідача ОСОБА_2 та якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї , то гроші, які були одержані за цим договором є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, зазначає, що протиправними діями відповідачів їй завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що не повернення грошей викликало сильні душевні хвилювання, вона позбавлена засобів на існування, виникли непорозуміння в сім’ї. Просить стягнути солідарно з відповідачів на її користь 609525,00 грн. - боргу за договором позики, 1523,81 грн.- 3% річних, 3000,00 грн. –моральної шкоди, витрати по сплаті судового збору, а також витрати на правову допомогу.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, проте надала суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задоволити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, хоча про день, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди позивача суд ухвалює провести розгляд справи у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за заявою осіб, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 20.05.2012 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 письмову розписку про отримання ним грошей в сумі 75000,00 (сімдесят п’ять тисяч) доларів США, тобто між сторонами був укладений договір позики, передбачений ст. 1046 ЦК України, відповідно до якого ОСОБА_1 передала у власніть ОСОБА_2 гроші в обумовленій сумі, а ОСОБА_2 в свою чергу, зобов’язався повернути кошти на вимогу позикодавця (а.с.14).

          16.07.2012 року ОСОБА_1 звернулась з письмовою вимогою до ОСОБА_2 про повернення отриманих ним коштів в сумі 75000,00 (сімдесят п’ять тисяч) доларів США до 20.07.2012 року, з якою відповідач ОСОБА_2 ознайомився під розпис (а.с.14).

          Частина 1 ст.60 СК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Оскільки позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 перебуває у шлюбі із ОСОБА_3, розписка не містить цільового призначення позики (в інтересах сім'ї) та згоди ОСОБА_3 на укладення договору позики, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Укладений між сторонами договір позики відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України, оскільки є укладеним в письмовій формі та на підтвердження укладення договору відповідач ОСОБА_2 надав письмову розписку, оригінал якої позивач надала суду.

Поряд з цим, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

На вимогу позивача від 16.07.2012 року відповідач ОСОБА_2 борг не повернув, таким чином свої зобов’язання за договором позики не виконав.

На підставі ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення , а також 3 % річних від простроченої суми.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 взяте на себе зобов'язання за договором позики не виконав, не повернув отриманої суми коштів, позовні вимоги в частині стягнення боргу за договором позики в сумі 609525,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Також, у відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України за №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 4 згаданої Постанови вказано, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України за №4 від 31.03.1995 року).

Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки судом встановлено, що правовідносини які виникли між позивачем та відповідачем, є договірними відносинами, а згідно ст. 625 та ст. 1050 ЦК України такі відносини не передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 сплачені нею судовий збір в розмірі 3219,00 грн. (а.с.1) та витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн. (а.с. 26).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10,11, 15, 59, 60, 88, 209, 212- 215, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 609525 грн. 00 коп.; 3% річних в сумі 1523, грн. 81 коп., судовий збір в сумі 3219 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн., а всього 618267 грн. 81 коп.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:                                                                                Л.П. Шевчук