Справа № 121/6589/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 121/6589/12
2/121/2073/12
26 вересня 2012 року
Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Мурзенка М. В.
при секретарі Маричевій С. В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Державного підприємства “Науково-дослідний інститут аеропружних систем” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітку у зв’язку з його невчасною виплатою, моральної шкоди. З урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути на її користь середній заробіток в сумі 56534 грн. 08 коп., за період з 23.04.2008 р. по 03.04.2012 рік, 7 757 грн. 33 коп. компенсації втрати частини заробітку у зв’язку із його невчасною виплатою, 3000 грн. компенсації моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що позивачка працювала на посаді заступника начальника навчального виробничого комплексу по виховній роботі в ДП “Науково-дослідний інститут аеропружних систем”. Як наслідок невиплати заробітної плати з травня 2006 року, позивачка 08.04.2008 року була вимушена звернутися з заявою до адміністрації про звільнення та наказом № 183-К/64 від 21.04.2008 року, 22.04.2008 року була звільнена. Так як з позивачкою при звільнені не був проведений розрахунок в 2009 році вона звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з травня 2006 року по квітень 2008 року в сумі 27 571 грн., який був задоволений в повному обсязі. Присуджена судом до стягнення з підприємства сума заборгованості була стягнута Відділом державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції і фактично виплачена 03.04.2012 р. В зв’язку з тим, що з позивачкою вчасно не був проведений розрахунок при звільнені, вона просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені, компенсацію втрати частини заробітку, заподіяну моральну шкоду.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала.
Представник відповідача, що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, в судовому засіданні проти задоволення позовних заперечував, посилаючись на безпідставність позовних вимог, оскільки на відносини, що виникають в процесі примусового виконання судових рішень, дія законодавства про працю не поширюється.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що позивачка з 20.09.1988 року працювала на Державному підприємстві “Науково-дослідний інститут аеропружних систем”, наказом № 183-к/64 від 21.04.2008 року позивачка була звільнена з посади, про що свідчить відповідний запис у трудовій книжці ОСОБА_3 (а.с.6).
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 15.01.2009 на користь ОСОБА_4 стягнено з Державного підприємства “Науково-дослідний інститут аеропружних систем” заробітну плату за період з травня 2006 року по квітень 2008 року у сумі 21 841 грн. 40 коп., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати станом на 1 червня 2008 року в сумі 5 729 грн.87 коп. у зв’язку із не проведенням з нею повного розрахунку при звільненні (а.с.10). Зазначене рішення суду було виконано 02.04.2012 року, про що свідчить лист відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції (а.с. 22).
Таким чином, повний розрахунок фактично було проведено з позивачем лише 02.04.2012, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 117 КЗпП України, на її користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Повний розрахунок з позивачем було проведено 02.04.2012 шляхом перерахування їй коштів державним виконавцем.
Датою звернення позивача до суду є 27.06.2012, що підтверджується відбитком штемпелю на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду (а.с. 14).
Таким чином, позивачем було дотримано тримісячний строк звернення до суду з відповідними вимогами, й на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 23.04.2008 по 03.04.2012.
Однак, з копії листа ВДВС Феодосійського МУЮ АР Крим (а.с. 22) вбачається, що повний розрахунок з позивачем був проведений не 03.04.2012 (дата закриття виконавчого провадження), а 02.04.2012 року (дата перерахування їй коштів).
Відповідно до пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів.
Період з 23.04.2008 по 02.04.2012 включає в себе 990 робочих днів, середньоденна заробітна плата позивача складає 56 грн. 99 коп. (а.с. 7), тому розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, що підлягає стягненню становить, 56 420 грн. 10 коп. (56 грн. 99 коп. х 990 днів).
Позовні вимоги в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати не підлягають задоволенню з огляду на наступне. З позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог, з розрахунків позивача (а.с. 3, 29) вбачається, що позивач просить стягнути на його користь компенсацію втрати частини середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі ст. 34 Закону України «Про оплату праці». Середній заробіток за час затримки розрахунку, передбачений ст. 117 КЗпП України, не є заробітною платою та не входить у її структуру, у зв’язку з чим положення ст. 34 Закону України «Про оплату праці»на даний вид виплат не поширюються.
Заперечення представника відповідача проти позову на тій підставі, що на відносини, які виникають в процесі примусового виконання судових рішень, дія законодавства про працю не поширюється, суд відхиляє, оскільки вони суперечать положенням ст. 117 КЗпП України, п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці".
Заперечення представника відповідача проти позову на тій підставі, що підприємство знаходилось у скрутному матеріальному становищі, у зв’язку з чим відсутня вина відповідача у несвоєчасній виплаті позивачеві заробітної плати на виконання рішення суду від 15.01.2009, відхиляються судом, оскільки сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Вимоги позивача про стягнення на її користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд вважає встановленим факт заподіяння позивачеві винними діями відповідача моральної шкоди, що виразилась в завданні їй моральних переживань у зв’язку із виникненням заборгованості за зарплатою, оскільки внаслідок несвоєчасної виплати зарплати, у позивачки виникла заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 39-40) що, відповідно, вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер неправомірних дій відповідача, глибину душевних та психічних страждань позивача, тяжкість вимушених змін в його житті. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи вище викладене, з урахуванням положень п. 3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем до відшкодування сума моральної шкоди в розмірі 3000 грн. не відповідає обставинам справи й ступіню її моральних страждань, у зв’язку з чим підлягає стягненню в меншому розмірі, а саме в сумі 1000 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 80 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 574 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем»(АР Крим, м.Феодосія, вул.Гарнаєва, 85, код ЄДРПОУ 16502169) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 56 420 (п’ятдесят шість тисяч чотириста двадцять) гривень 10 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем»(АР Крим, м.Феодосія, вул.Гарнаєва, 85, код ЄДРПОУ 16502169) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) моральну шкоду в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
.
Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем»(АР Крим, м.Феодосія, вул.Гарнаєва, 85, код ЄДРПОУ 16502169) в дохід держави на поточний рахунок № 31216206700024 в ГУ ДКС України в АР Крим, отримувач Державний бюджет м.Феодосія, код ЄДРПОУ отримувача 37986011, МФО банку 824026, судовий збір у сумі 574 (п’ятсот сімдесят чотири) гривні 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складений 28 вересня 2012 року.
Суддя М. В. Мурзенко
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Секретар: