Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2012 р. Справа231/1631/12

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.

представника відповідача-позивача ОСОБА_1

представника відповідача-позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ямпіль Вінницької обл.

цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач заявив позов до відповідачів про стягнення заборгованості посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №МКМП-354 від 23 липня 2008 року ОСОБА_3 24 липня 2008 року отримав строковий кредит у розмірі 15 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18 липня 2013 року. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів. Зазначив, що відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, щомісячних погашень кредиту у сумі передбаченій договором з 23 березня 2010 року не здійснює, що призвело до простроченої заборгованості по кредитному договору №МКМП-354 від 23 липня 2008 року. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3 станом на 19 травня 2011 року має заборгованість 10501,26 доларів США, яка складається з наступного: 9528,54 доларів США заборгованість за кредитом; 422,16 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 20,66 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також 31,33 доларів США - штраф (фіксована частина); 498,57 доларів США - штраф (процентна складова). Зазначив, що у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором №МКМП-354 від 23 липня 2008 року був укладений договір поруки №МКМП-354 від 23 липня 2008 року між Приватбанком та ОСОБА_4. Зазначив, що відповідно ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, а тому, згідно пункту 2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість по кредитному договору у розмірі 10501,26 доларів США та судовий збір у розмірі 837 гривень 84 копійки та витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином - судовою повісткою та рекомендованим листом вих..№2450003727281 від 27.09.2012 року, в якому стоїть відмітка про вручення 04.10.2012 року рекомендованого повідомлення, про причини неявки суд не повідомив, заперечень суду не надав, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи в його відсутність до суду не надійшло.

Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином - судовою повісткою та рекомендованим листом вих..№2450003727290 від 27.09.2012 року, в якому стоїть відмітка про вручення 04.10.2012 року рекомендованого повідомлення, про причини неявки суд не повідомила, заперечень суду не надала, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи в її відсутність до суду не надійшло.

Представники відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за довіреностями від 20.04.2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали, заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що договір кредиту укладався у Чернівецькому відділенні Вінницької філії ПАТ КБ «Приватбанк», яке не є юридичною особою та вказане відділення відсутнє у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, також зазначили, що у начальника Чернівецького відділення Вінницької філії ПАТ КБ «Приватбанк» не має повноважень підписувати та завіряти печаткою кредитні угоди та надавати кредит у іноземній валюті.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Із досліджених судом письмових доказів, що є у справі - кредитної угоди №МКМП-354 від 23 липня 2008 року встановлено, що між сторонами у простій письмовій формі укладено кредитну угоду №МКМП-354 від 23 липня 2008 року на надання кредиту шляхом видачі готівки через касу у вигляді Траншів кредиту. Відповідно до умов кредитної угоди, ОСОБА_3 було надано готівкою через касу кошти у сумі 15 000,00 доларів США, відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту, відсотків і винагород в порядку і терміни згідно графіку погашення кредиту, але не пізніше 18 липня 2013 року. Однак, як слідує із розрахунків по кредитній угоді, він не виконав зобов'язань та допустив заборгованість станом на 19 травня 2011 року у сумі 10501,26 доларів США. Із договору поруки №МКМП-354/3 від 23 липня 2008 року встановлено, що ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Приватбанк» в особі керуючої Чернівецьким відділенням Вінницької філії ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_5 уклали даний договір, згідно якого поручитель, тобто ОСОБА_4 відповідає перед кредитором, тобто ПАТ КБ «Приватбанк» за виконання зобов'язання боржником, тобто ОСОБА_3 Із договору про видачу траншу №МКМП-354 від 23 липня 2008 року встановлено, що ОСОБА_3 як позичальник отримав від Банку кредит у сумі 15000,00 доларів США. Згідно додатку №1 до договору про видачу траншу №МКМП-354 від 23.07.2008 року встановлено, що із 20.08.2008 по 18.07.2013 року необхідно було внести кошти у загальній сумі 23019,24 доларів США. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що 19.03.1992 року зареєстровано ПАТ КБ «Приватбанк». Відповідно довідки №5919 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України встановлено, що зареєстровано Вінницьку філію ЗАТ КБ «Приватбанк», яка створена 09.10.1998. Згідно банківської ліцензії №22 виданої 04 грудня 2001 року ЗАТ КБ «Приватбанк» встановлено, що Банку надано право здійснювати банківські операції визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Згідно дозволу №22-2 виданого 04 грудня 2001 року виданому ЗАТ КБ «Приватбанк» та додатку до дозволу №22-2 від 29.07.2003 року встановлено, що Банку надано право на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» згідно з додатком до цього дозволу, у тому числі й на операції з валютними цінностями. Згідно довіреності №9198 від 20 грудня 2005 року встановлено, що ОСОБА_5, що обіймає посаду керуючого Чернівецьким відділенням Вінницької філії ЗАТ КБ «Приватбанк» уповноважена серед інших повноважень, й укладати кредитні договори. Із довідки вих.№761/17 від 02 серпня 2011 року виданої Чернівецьким відділенням Могилів-Подільської ОДПІ встановлено, що ОСОБА_3, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року доходу не отримував. Із довідки вих.№419 від 02 серпня 2011 року виданої виконкомом Мазурівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області встановлено, що ОСОБА_4 після закінчення навчання у червні 1994 року не працює по даний час, трудової книжки не має.

Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими позивач зобов'язався надати та надав грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов'язалися повернути кредит та проценти за користування кредитом.

Вислухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити процент.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов'язує його сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 554 частинами 1 та 2 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною першою статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, за законом у цьому випадку немає так званої обов'язкової процесуальної співучасті, тобто законом передбачено право позивача звернутися до суду до кожного з боржників окремо. Крім того, предметом спору є різні самостійні договірні відносини: між кредитором і боржником - за кредитним договором; між кредитором і поручителем - за договором поруки, або ж ці відносини можуть врегульовуватись одним кредитним договором, що не змінює суті окремих договірних відносин.

А оскільки ОСОБА_3 як боржник, а також ОСОБА_4, як поручитель з 23.03.2010 року взятті на себе зобов'язання перед ЗАТ КБ «Приватбанк» не виконують, тому суд має підстави для стягнення із них солідарно заборгованості, яка виникла за кредитною угодою №МКМП-354 від 23.07.2008 року.

Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року №483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за №1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

А як встановлено із досліджених судом письмових доказів, а саме: банківської ліцензії №22 (а.с.157 т.2), дозволу №22-2 (а.с.158 т.2), та додатку до дозволу №22-2 (а.с.159 т.2), ЗАТ КБ «Приватбанк» надано дозвіл Національним банком України на операції з валютними цінностями.

Тому, посилання представників відповідачів про порушення позивачем при укладенні кредитного договору норм законодавства щодо використання іноземної валюти, як засобу платежу, без відповідної ліцензії на здійснення валютних операцій, є безпідставними.

Оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і має підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. А саме, суд має підстави стягнути солідарно із ОСОБА_3, як боржника за кредитною угодою №МКМП-354 від 23.07.2008 року та із ОСОБА_4, як поручителя згідно договору поруки №МКМП-354 від 23.07.2008 року на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредиту у сумі 10501 долар США 26 центів, яка складається із - 9528,54 доларів США заборгованість за кредитом; - 422,16 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; - 20,66 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також 31,33 доларів США - штраф (фіксована частина); 498,57 доларів США - штраф (процентна складова).

Таким чином, судом встановлено, що за кредитною угодою №МКМП-354 від 23 липня 2008 року склалася заборгованість перед публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» у сумі 10501 (десять тисяч п'ятсот один) долар США 26 центів, яка й підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені, за правилами ст.88 ч.1 ЦПК України підлягають солідарному відшкодуванню із відповідачів у сумі 837 гривень 84 копійки по оплаті судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 957 гривень 84 копійки.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані ст.ст.526, 527, 530, 533, 536, 543, 549-552, 553-559, 610, 611, 612, 623, 624, 625, 1048-1050, 1051, 1052, 1054, 1055, 1056, 1056-1 ЦК України.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України і на підставі ст.ст.526, 527, 530, 533, 536, 543, 549-552, 553-559, 610, 611, 612, 623, 624, 625, 1048-1050, 1051, 1052, 1054, 1055, 1056, 1056-1 ЦК України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 10501 (десять тисяч п'ятсот один) долар США 26 центів заборгованості по кредитному договору №МКМП-354 від 23 липня 2008 року.

Стягнути солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» понесені судові витрати, а саме - 837 гривень 84 копійки по оплаті судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 957 гривень 84 копійки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Т.В.Гаврилюк