18.10.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-1483/12р. Головуючий у першій

інстанції Завгородня Л.М.

Категорія 19 Доповідач у апеляційній

інстанції Зотов В.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: Зотова В.С.,

суддів: Володіної Л.В., Моцного М.В.,

при секретарі: Гриценко Г.К.

за участю: ОСОБА_3, представників відповідача

ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу прокурора Гагарінського району м. Севастополя на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 21 березня 2012 року у цивільній справі за позовом Прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Гагарінського району м. Севастополя в інтересах ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом на тих підставах, що в період сумісного мешкання ОСОБА_6 з ОСОБА_3, вони в серпні 2004 року, на підставі договору з ТОВ «Тонус Плюс» про дольову участь у будівництві, купили квартиру за АДРЕСА_2, і з травня 2007 року, сім'я стала мешкати в зазначеній квартирі.

У подальшому з'ясувалось, що договір з ТОВ «Тонус Плюс» на будівництво спірної квартири, був укладений з відповідачкою ОСОБА_7 Про даний договір ОСОБА_6 не було відомо, вона вважала, що договір на будівництво вищезгаданої квартири був укладений з її чоловіком ОСОБА_8 Вважає, що даний договір необхідно визнати удаваним, оскільки приховує насправді правочин між ОСОБА_8 та ТОВ „Тонус Плюс" про часткове будівництво. Просив визнати спірну квартиру об'єктом спільної сумісної власності, та визнати за ОСОБА_6 право власності на ? частку даної квартири.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 21 березня 2012 року у позові відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, прокурор Гагарінського_ району м. Севастополя подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням матеріального та процесуального права та постановити нове ріпи яким позов задовольнити. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, шо судом не прийнято до уваги неспроможність виконування зобов'язань ОСОБА_7 за договором за відсутності фінансової можливості. Крім того, судом не прийнято до уваги той факт, що у спірними правовідносинами зачіпається право житло спільної дитини позивачки і відповідача, оскільки після розлучення, вона залишається на вихованні матері, а відповідач у ході розгляду справи у суді першої інстанції, цей факт не заперечував.

Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, присутніх судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_6 і ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 1999 року.

Від сумісного життя мають доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

04.08.2004 року між ТОВ «Тонус Плюс» і ОСОБА_7 був укладений договір про пайову участь в будівництві 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору і додатковою угодою до даного договору.

Власником даної квартири є відповідачка ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про власність і довідкою БТІ (а.с. 14-18, 25).

Апелянт ОСОБА_6 посилається на те, що вона абсолютно випадково дізналася, що договір на будівництво спірної квартири був підписаний від імені ОСОБА_7

З моменту укладення даного договору вона була упевнена, і:: договір укладений її чоловіком ОСОБА_3 і у неї ніколи не було в цьому сумнівів, оскільки, вона довіряла чоловікові.

Після того, як будинок, де розташована спірна квартира, був зданий до експлуатації, вона разом з відповідачем на загальні кошти здійснювала ремонт, набувала меблів і вселилася в дану квартиру, де вони проживали зі своєю сім'єю, проводили оплату за квартиру і комунальні послуги із загального сумісного бюджету. Відповідачка ОСОБА_7 ніколи в даній квартирі не жила, оскільки постійно проживає в м. Херсоні. ОСОБА_7 не мала фінансової можливості придбати дану квартиру.

ОСОБА_6 посилається на те, що вищезгаданий договір є удаваним, оскільки зазначена квартира придбана на загальні сумісні засоби подружжя і, тому, відповідно до вимоги ст. 60 СК України належать дружині та чоловікові на праві сумісної власності. А згідно ст.70 СК України у поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Судова колегія зазначає, що прокурором і ОСОБА_6 не надано апеляційній інстанції будь-яких доказів того, спірна квартира була куплена на сумісні кошти колишнього подружжя та доказів удаваності договору, який був укладений між ОСОБА_7 та ТОВ «Тонус-Плюс».

Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Доводи апелянта, що немолода жінка ОСОБА_7 не могла укласти даний договір і провести оплату на будівництво спірної квартири, не знайшли свого підтвердження, оскільки, дані доводи містяться на припущеннях і не можуть бути прийняти судовою колегією до уваги.

З пояснень відповідача ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_6 було відоме, до спірна квартира належить його матері ОСОБА_7 і придбана за її гроші. Мати все життя працювала і мала грошові заощадження, оплату за квартиру проводила згідно квітанцій. Оскільки, він є її єдиним сином, мати на старості років збиралася і збирається переїхати в м. Севастополь. Ні він, ні дружина, ні дочка в даній квартирі не прописані, проживають з відома ОСОБА_7 Питання про реєстрацію в дану квартиру ніколи не ставилось .

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що немає ніяких підстав для визнання вищезгаданого договору удаваним, який є укладеним відповідно до вимог чинного законодавства, як і немає ніяких підстав визнавати спірну квартиру сумісною власністю і визнання за позивачкою права класності на частку у цій квартирі.

Судова колегія дійшла висновку про те, що доводи апеляційне:, скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, так як : не дають підстав для висновку про порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, слід визнати, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до вимог ч.І ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, 306, 313, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Гагарінського району м. Севастополя відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 21 березня 2012 року у цивільній справі за позовом прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Зотов

судді: Л.В. Володіна

М.В. Моцний