18.10.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-1463/12р. Головуючий у першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія 20 Доповідач у апеляційній
інстанції Зотов В.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня вересня 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Зотова В.С.,
суддів: Володіної Л.В., Моцного М.В.,
при секретарі: Мазневі Ю.М.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі апеляційні скарги ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Севастополя від 03.02.2011 року та рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 30.03.2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_6, про стягнення грошових коштів,
В С Т А Н О В И Л А:
30.11.2010 р. позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів в сумі 39750,00 грн., еквівалентних 5000 дол. США, як безпідставно отриманих в якості авансу в рахунок придбання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 згідно угоди про завдаток, укладеної сторонами 10.09.2010 р. Позов мотивований тим, що угода по придбанню ОСОБА_5 земельної ділянки в подальшому не була укладена з причин невідповідності правовстановлюючих документів на земельну ділянку вимогам, які раніше були узгоджені сторонами. У зв'язку з тим, що угода купівлі-продажу земельної ділянки не відбулася, позивач вважає суму, передану відповідачу, авансом, а тому такою, що підлягає поверненню.
Відповідач та його представник у судовому засіданні позов не визнали, пояснюючи тим, що позивач невірно тлумачить правовідносини, які виникли між сторонами. Так, представник відповідача зазначає, що сторонами була укладена угода про завдаток у письмовій формі, яка підписана обома сторонами і відповідає вимогам ст. 570 ЦК України. Крім того, при підписанні угоди позивачу було достовірно відомо її зміст та правова природа саме як завдатку, а не авансу. Крім того, після підписання зазначеної угоди позивачем були передані грошові кошти в розмірі 5000 дол. СІЛА в рахунок майбутньої покупки земельної ділянки, повна вартість якої повинна була скласти 60000 дол. США, і здійснено ряд дій для підготування укладення договору купівлі-продажу, що свідчить про намір позивача придбати земельну ділянку. У зв'язку з чим представник відповідача просить суд відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позову до ОСОБА_4
Ухвалою суду від 03 лютого 2011 року заява позивача про забезпечення її позову задоволена. Заборонено відчуження цеглового гаражу АДРЕСА_2, який належить на праві власності ОСОБА_4.
Рішенням від 30 березня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 суму в розмірі 39750 (тридцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., яка еквівалентна 5000,00 дол. США. Також стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 397, 50 грн. та витрати ІТЗ у розмірі 120,00 грн.
Не погодившись з постановленими рішеннями та ухвалою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційними скаргами до апеляційного суду, в яких просить скасувати вказане рішення та ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, а рішення прийняти нове, яким відмовити позивачці у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги на рішення обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, з наступних підстав.
Встановлено, що 10.09.2010 р. між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) була укладена угода про завдаток, згідно якої ОСОБА_4 отримав в якості завдатку суму в розмірі 5000,00 доларів США за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_8 Угодою також передбачено, що сума завдатку входить у вартість земельної ділянки, складає 60000 дол. США та є першим платежем, що гарантує намір ОСОБА_5 купити земельну ділянку. Крім того, в угоді також зазначено, що в разі невиконання договору з вини ОСОБА_5 завлагіг в розмірі 5000 дол. США залишається у ОСОБА_4
Згідно пояснень представника позивача, передача грошових коштів була оформлена «угодою про завдаток» помилково, насправді ця сума є авансом, яка підлягає поверненню позивачеві, оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки сторонами укладений не був.
Як слідує з положень ч. 1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Тобто, для виникнення правовідносин завдатку повинен бути укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого і в підтвердження якого продавець може отримати від покупця грошові кошти в рахунок вартості земельної ділянки - завдаток, інакше отримані кошти є авансом, і можуть бути витребувані, саме, як аванс.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що отримані ним від ОСОБА_5 грошові кошти не є завдаткам, оскільки відсутній договір купівлі-продажу земельної ділянки, а є, саме, авансом, який входить у вартість земельної ділянки і є першим платежем, що передбачено самою угодою.
Щодо вимог апелянта скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, то судова колегія зазначає наступне.
Відповідачем підтверджена належність йому на праві власності гаражу АДРЕСА_2, нежитлових приміщень вартістю 35000,00 доларів США та золотого злитку, приблизною вагою 100 грамів, але будь-іншого співмірного майна він не має.
Втім, відповідачем у підтвердження зазначених фактів не надано суду доказів вартості вказаного вище майна.
Отже, відповідно до частини 3 статті 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь -якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Тому, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив заяву позивача про забезпечення позову.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, так як і не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, слід визнати, що суд ухвалив рішення та ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення та ухвала суду - залишенню без змін.
Керуючись статтями 307, 308, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_4 відхилити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Севастополя від 03.02.2011 року та рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 30.03.2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_6, про стягнення грошових коштів - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: підпис В.С. Зотов
судді: підпис Л.В. Володіна
підпис М.В. Моцний