18.10.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц/2790/2435/12 Головуючий у першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія 50 Доповідач у апеляційній
інстанції Зотов В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2012 року м. Севастополь
колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Зотова В.С.,
суддів: Моцного М.В., Володіної Л.В.,
при секретарі: Мазневі Ю.М.,
ознайомившись з апеляційною скаргою Міністерства оборони Російської Федерації на рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 15 серпня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Військової частини 45702 Міністерства оборони Російської Федерації, Міністерства оборони Російської Федерації про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив зобов'язати військову частину 45702 Міністерства оборони РФ поновити його на посаді старшого механіка СТН «ІМАН», стягнути з останньої середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.05.2012 року по 14.08.12 року у сумі 24787,50 грн., та моральну шкоду розмірі 10000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач працював на посаді старшого механіка у військові частині 45702 Міністерства оборони РФ з 01 вересня 1987 року, а наказом від 01.05.12 року був звільнений за статтею 40 п. 1 КЗпП України, при тому, що посада позивача не була скорочена, просив визнати наказ про його звільнення незаконним та скасувати його. Стягнути з відповідача середьо-місячний заробіток за вимушений прогул та моральну шкоду.
Рішенням суду від 15 серпня 2012 року позов задоволено частково. Поновлено позивача на прежній посаді з 31 травня 2012 року. Стягнуто з відповідача 570,78 грн. без врахування податків та інших обов'язкових платежів, відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн. Всього 20570,78 грн.
Не погодившись з рішенням суду, Міністерство оборони Російської Федерації звернулось з апеляційною скаргою до апеляційного суду, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції, рішення прийняти нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Рішення, на думку заявника постановлене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.
З матеріалі справи вбачається, що позивач з 01.09.1987 року працював у військовій частині 45702 старшим механіком СТН „ІМАН" /а.с. 4/
Відповідно до виписки з наказу командира військової частини 45702 від 31 травня 2012 року № 564 31.05.2012 рок позивача було звільнено з займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату, у зв'язку з вимогами наказу ВРІО командира військової частини 45702 від 23.01.2012 року № 48 звільнити цивільний персонал, який перебуває на посадах, які не включений до штатною кількості.
13 січня 2012 року позивач отримав повідомлення про те, що відповідно до вимог наказу Міністра оборони Російської Федерації від 22 серпня 2012 року № 1444 усі підрозділи, які утримуються за штатним розписом, плануються перевести на утримання за штатом, а тому, у зв'язку з організаційно-штатними заходами, позивача було попереджено про розірвання трудового договору з 30.03.2012 року (а.с.26,21).
Судова колегія дійшла висновку, що скорочення посади старшого механіка не здійснювалось взагалі
ОСОБА_4 має середню спеціальну освіту (а.с.60). Відповідно посаді «старший механік» за новим штатом, повинен працювати спеціаліст з вищою спеціальною освітою (а.с.31).
На тих підставах командування військовою частиною звільнило ОСОБА_3, який має середню спеціальну освіту, і працював у військовій частині 45702 з 1987 року по 2012 рік, а отже відповідав вимогам щодо освіти (а. с. 60-61).
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстав для звільнення ОСОБА_3 не вбачалось, так як фактично, скорочення посади старшого механіка, не здійснювалось взагалі.
Крім того, згідно з ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення робітника на роботі, суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який і був розрахований відповідно середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 з 31 травня 2012 року - по 15 серпня 2012 року .
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, так як і не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, слід визнати, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, 308, 313, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації відхилити.
Рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 15 серпня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Військової частини 45702 Міністерства оборони Російської Федерації, Міністерства оборони Російської Федерації про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: В.С. Зотов
судді: Л.В. Володіна
М.В. Моцний