Справа № 2/2208/67/12
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2012 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючої судді Варвус Ю.Д.,
суддів: Купельського А.В., Пастощука М.М.
при секретарі: Врублевському П.С.,
за участю: відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представників військової прокуратури ОСОБА_3, КЕВ м. Чернівці ОСОБА_4, начальника Кам'янець-Подільського військового гарнізону ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та військового прокурора Чернівецького гарнізону Західного регіону України на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2012 року у справі за позовом військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах: Міністерства оборони України -Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради, третя особа -Кам'янець-Подільський військовий гарнізон, про визнання ордеру на жиле приміщення недійсним, скасування свідоцтва про право власності на житлове приміщення, визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна власнику,
в с т а н о в и л а :
У червні 2011 року військовий прокурор Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі КЕВ м. Чернівці, звертаючись до суду з вказаним позовом зазначав, що в результаті проведеної перевірки з питань додержання вимог житлового законодавства під час розподілу житла для військовослужбовців у Кам'янець-Подільському гарнізоні встановлено, що ОСОБА_1 отримав квартиру з порушенням чинного законодавства. Відповідач проходив військову службу з 1969 році по 1997 рік. Наказом Міністра оборони України №437 від 2 вересня 1997 року він звільнений з військової служби у військовому званні «полковник»за станом здоров'я із _______________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Шевцова Л.М. Справа №22ц/2290/1269/12
Доповідач: Купельський А.В. Категорія: 41
залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житла за рахунок житлового фонду частини -Кам'янець-Подільського вищого військового інженерного командного училища, правонаступником якого є Факультет військової підготовки Кам'янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка. Надалі, 21 грудня 2005 року ОСОБА_1 був зарахований на квартирний облік для поліпшення житлових умов при Кам'янець-Подільському ОМВК Хмельницької області у зв'язку зі зняттям з обліку при вищезазначеному Факультеті.
У власності дружини відповідача -ОСОБА_7 -на підставі договору дарування перебувала квартира АДРЕСА_2.
У власності доньки відповідача ОСОБА_8 з 2007 року знаходилась квартира АДРЕСА_1.
22 березня 2008 року ОСОБА_1, всупереч вимог ст.ст. 34, 40, 48 ЖК України, використовуючи завідомо підроблений документ -довідку Кам'янець-Подільського БТІ від 3 квітня 2008 року, відповідно до якої за ним та членами його сім'ї у м. Кам'янець-Подільському на праві спільної приватної власності зареєстрована лише квартира АДРЕСА_3 жилою площею 26,5 кв. м. (по 1/5 кв. м. на кожного члена сім'ї), а також шляхом обману членів житлової комісії Кам'янець-Подільського ОМВК та посадових осіб КЕВ м. Чернівці щодо відсутності іншого придатного для проживання житлового приміщення, отримав ордеру на вселення в жиле приміщення Серії КП №001958 від 12 червня 2008 року, виданий виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради, тобто право на майно, належне Міністерству оборони України -чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_4 жилою площею 56,1 кв. м. для постійного проживання на сім'ю з 5 осіб.
Після отримання ордеру на підставі розпорядження органу приватизації ОСОБА_1 видано свідоцтво на право власності на житло Серії САВ №873764, а 11 грудня 2009 року він продав зазначену квартиру, своїй доньці -ОСОБА_8
У зв'язку з цим прокурор просив суд: - визнати недійсним ордер на жиле приміщення Серії КП №001958 від 12 червня 2008 року, виданий виконкомом Кам'янець-Подільської міської ради ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_4 у м. Кам'янці-Подільському жилою площею 56,1 кв. м. для постійного проживання; - скасувати розпорядження відділу обліку, розподілу та приватизації житла Кам'янець-Подільської міськради №375 від 12 вересня 2009 року про приватизацію ОСОБА_1 зазначеної квартири та видане на його підставі свідоцтво про право власності на житло Серії САВ №873764; - визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 11 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 та скасувати записи в реєстрі права власності на нерухоме майно від 16 грудня 2009 року щодо реєстрації права власності на цю квартиру за громадянкою ОСОБА_8; - зобов'язати повернути у власність держави -Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Чернівці безпідставно отриману квартиру для її розподілу між військовослужбовцями Кам'янець-Подільського гарнізону.
Уточнивши позовні вимоги прокурор просив суд вважати єдиним позивачем по даній справі КЕВ м. Чернівці та залучити в якості співвідповідача у справі відділ обліку, розподілу та приватизації житла Кам'янець-Подільської міської ради.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 22 грудня 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача начальника військового гарнізону.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 23 березня 2012 року зазначений позов задоволено частково. Визнано недійсним ордер Серії КП №001958 від 12 червня 2008 року, виданий виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_4 міста Кам'янець-Подільського житловою площею 56,1 кв. м. Визнано розпорядження відділу обліку, розподілу та приватизації житла Кам'янець-Подільської міської ради №375 від 12 вересня 2008 року про приватизацію ОСОБА_1 вказаної квартири незаконним. Визнано свідоцтво про право власності на житло Серії САВ №873764, видане відділом обліку, розподілу та приватизації житла Кам'янець-Подільської міської ради на квартиру АДРЕСА_4 на ім'я ОСОБА_1 недійсним. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах військового прокурора у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, які мають суттєве значення для правильного прийняття рішення, при розгляді справи не було дотримано усіх вимог цивільного судочинства, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Посилається на те, що суд відповідно до вимог п. 3 ч. ст. 121 ЦПК України повинен був повернути матеріали заявнику -прокурору, оскільки у ч. 2 ст. 45 ЦПК України визначено, що з метою представництва інтересів держави у суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справи, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито, за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу. При цьому прокурор повинен надати суду документи, які підтверджують неможливість громадянина, юридичної особи самостійно здійснювати представництво своїх інтересів. Також судом не було взято до уваги рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 щодо представництва прокурора у суді. Цим апелянт підкреслює, що військовий прокурор не вправі був звертатись до суду з даним позовом, а відтак, матеріали повинні бути повернуті, оскільки їх подано особою, яка немає повноважень на ведення справи у суді.
Порушення цивільного процесу апелянт вбачає і у тому, що при розгляді справи не були залучені як відповідачі ОСОБА_12 та ОСОБА_13, чим порушено їх права.
На думку ОСОБА_1, визнаючи недійсним ордер на спірну квартиру суд не врахував, що він разом з іншими членами сім'ї на час отримання квартири №58 проживали та були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_3 у м. Кам'янець-Подільському житловою площею 26,5 кв. м. і з врахуванням вимог житлового законодавства мали право на отримання житла, так як на кожного припадало по 5,36 кв. м., тоді як нормою для поліпшення житлових умов передбачено 6 кв. м. на кожну особу.
Крім того, судом не взято до уваги, що на день розгляду справи чинними були документи (протокол ФВП ПДАТУ №14 від 21 березня 2008 року, протокол засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗСУ №159 від 25 березня 2008 року, рішення Кам'янець-Подільського міськвиконкому №871 від 8 травня 2008 року «Про надання житла та видачу ордеру»), які є підставою у видачі ордеру на квартиру, тому у суда не було підстав визнавати ордер на квартиру недійсним без визнання незаконним вищезазначених первинних документів.
Водночас, частково не погоджуючись з постановленим рішенням місцевого суду, військовий прокурор Чернівецького гарнізону в апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні вимог позовної заяви щодо визнання недійним договору купівлі-продажу і повернення майна та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги військового прокурора в особі КЕВ м. Чернівці задовольнити в повному обсязі.
Вважає рішення в оскаржуваній частині протиправним у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Посилається на те, що власник -КЕВ м. Чернівці -має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, адже судом було встановлено, що відповідачі набули право власності на квартиру обманним шляхом.
Суд, відмовляючи у задоволенні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна власнику, не врахував, що цей договір суперечить ст. 658 ЦК України та внаслідок його укладання порушуються права держави володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном відповідно до закону.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги військового прокурора Чернівецького гарнізону та ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 1969 року по 1997 рік. Останнім місцем проходження служби було Кам'янець-Подільське вище військове інженерне командне училище. 13 травня 1999 року він разом з сім'єю був поставлений на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов.
Згідно договору дарування, посвідченого Державним нотаріусом Кам'янець-Подільської державної нотаріальної контори 21 січня 2002 року, реєстр за № 3-166 ОСОБА_14 подарувала ОСОБА_7 трикімнатну квартиру за АДРЕСА_2 житловою площею 42,8 кв.м.
21 грудня 2005 року ОСОБА_1 був зарахований на квартирний облік для поліпшення житлових умов при Камянець-Подільському ОМВК Хмельницької області.
Відповідно до довідки Кам'янець-Подільського БТІ від 18.10.2005 року сім'я відповідача складалася з п'яти осіб - останнього, його дружини, дочки, зятя та сина і їм праві спільної сумісної власності належала двокімнатна квартира за АДРЕСА_3 в рівних частках кожному по 1/5 частині, житловою площею -26,5кв.м.
Згідно рішення Кам'янець-Подільського міськвиконкому від 10 травня 2007 року за №889 на ОСОБА_8 відповідно до договору про дольову участь оформлено право власності на квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 46,3 кв.м. 14 числа того ж місяця їй видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру, а 17.05.2007 року вона її продала.
В березні 2008 року квартира за АДРЕСА_3 де проживав відповідач була здана КЕВ м. Чернівці.
В червні 2008 року ОСОБА_1 отримав на сім'ю із п'яти чоловік в тому числі і на нього, чотирьохкімнатну квартиру за АДРЕСА_4 у м. Кам'янець-Подільському, житловою площею 56,10 кв.м., що стверджується ордером на жиле приміщення серія КП 001958 виданого на підставі рішення виконавчого комітету № 871 від 08.05.2008 року.
Відповідно до домової книги, ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і в квартирі за АДРЕСА_2 з 05.09.2008 року зареєстрована ОСОБА_7
Відповідно до розпорядження органу приватизації Кам'янець-Подільської міської ради від 12 вересня 2008 року № 375 вищевказану квартиру ОСОБА_1 приватизував та отримав свідоцтво про право власності на житло.
11 грудня 2009 року ОСОБА_1 продав спірну квартиру своїй дочці ОСОБА_8, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Кам'янець-Подільської державної нотаріальної контори, реєстр за №3-185.
Визнаючи ордер на квартиру АДРЕСА_4 Серії КП №001958 від 12 червня 2008 року недійсним суд зіслався на ст. ст. 40 та 59 ЖК України, відповідно до яких поданням громадянами відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, що не відповідають дійсності є підставою для зняття їх з обліку потребуючих поліпшення житлових умов. За вище наведених підстав суд визнав розпорядження органу приватизації Кам'янець-Подільської міської ради від 12 вересня 2008 року № 375 про передачу у власність ОСОБА_1 вищевказаної квартири незаконним, а свідоцтво про право власності на цю квартиру недійсним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору купівлі-продажу квартири №58 недійсним суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено факту обману з боку сторін укладеного правочину при його укладені, тоді як на підставі ст. 230 ЦК України правочин, здійснений під впливом обману, може бути визнаний судом недійсним, коли сторона, яка діяла під впливом обману, довела наявність умислу з боку іншої сторони, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Позивач не довів наявності обману сторін договору купівлі. Судом не встановлено факту обману з боку сторін укладеного договору купівлі-продажу, тому з цих підстав не міг визнати його недійсним.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.
Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 229 ЦК України передбачено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
Суд першої інстанції відмовив в задоволені вимоги позову про повернення вищезазначеної квартири у власність Міністерства оборони України, мотивувавши своє рішення тим, що позивач не навів доказів того, хто на момент винесення рішення суду проживає у спірній квартирі АДРЕСА_4 міста Кам'янця-Подільського, не вказав членів сім'ї ОСОБА_8 та наявність неповнолітніх дітей, не навів доказів того, кого слід зобов'язати, яким чином та яким саме способом передати спірну квартиру у власність держави в особі КЕВ м. Чернівці.
За таких обставин рішення суду про відмову в задоволенні вимоги позову про повернення вищезазначеної квартири у власність Міністерства оборони України є обґрунтованим.
Не може бути скасоване рішення суду з підстав, наведених ОСОБА_1 в апеляційній скарзі мотивів щодо протиправного представництва прокурором інтересів КЕЧ.
З огляду на положення ст. 45 ЦПК України та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором у суді інтересів громадянина та держави є самостійним видом представництва, що передбачене законом; прокурор самостійно визначає й обґрунтовує в заяві, в чому полягає необхідність такого представництва.
Оскільки судом першої інстанції не вирішувались питання про права та свободи ОСОБА_12 та ОСОБА_13, то незалучення їх до участі у розгляді справи не може бути підставою для скасування рішення суду.
Інші доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_6 та військового прокурора Чернівецького гарнізону відхилити.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: /підпис/ Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду А.В. Купельський