Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22ц-4040/12 Головуючий у 1 інстанції: Голубкова М.А.

Суддя-доповідач: Кухар С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого - судді: Бондаря М.С.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

при секретарі Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк»на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2012 року, та на додаткове рішення Шевченківського районом суду м. Запоріжжя від 26 червня 2012 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк»про визнання договору відновлювальної кредитної лінії №1090-Ф від 19.08.2008 року недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ВАТ «Ощадбанк»в особі ТВБВ 10007/0325 філії Запорізьке обласне управління, про визнання договору відновлювальної кредитної лінії №1090-Ф від 19.08.2008 року недійсним

В позові уточненому в ході судового розгляду зазначала, що 19.08.2008 року між нею та банком було укладено договір відновлювальної кредитної лінії 1090-Ф.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався надати позивачу на умовах кредитного договору кредит в сумі 77400 доларів США, а позичальник зобов'язується отримати, належним чином використати та повернути кредит в сумі 77400 доларів США, сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 14 % річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, визначені договором.

Згідно п. 1.2. мета кредитування визначена як споживчі цілі за відновлювальною кредитною лінією відкритою на 12 місяців до серпня 2009 року з остаточним строком по вернення кредиту до 16.08.2013 року.

В день підписання договору нею було отримано суму кредиту 61500 доларів США, яка відразу була направлена відповідачем на погашення попереднього кредитного договору №382-Ф від 28.12.2005 року. При цьому залишок по кредиту в сумі 15 900 доларів США позивачу так і не було видано. Вважає що банк ввів її в оману.

Просила суд, визнати договір відновлювальної кредитної лінії №1090-Ф від 19.08.2008 року недійсним з дати його укладання, повернути сторони у первинний стан до укладання договору шляхом застосування до сторін двосторонньої реституції.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2012 року договір відновлювальної кредитної лінії №1090-Ф від 19 серпня 2008 року між ВТ «Державний ощадний банк»та ОСОБА_3 визнано частково недійсним, вважати суму кредиту 61 500 доларів США. Зобов'язано ВАТ «Державний ощадний банк»провести розрахунок заборгованості по кредиту із суми 61 500 доларів США з розрахунком погашення кредиту з 19.09.2008 року по 05.10.2011 року. Зобов'язано ОСОБА_4 погасити остаточну суму кредиту на розрахунок ВАТ «Державний ощадний Банк»згідно договору відновлювальної кредитної лінії №1090Ф від 19.08.2008 року.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2012 року п.2 рішення суду від 15 червня 2012 року викладено в такій редакції: «Зобов'язано ВАТ «Державний ощадний банк»провести розрахунок заборгованості кредиту із суми 61500 доларів США з розрахунком погашення кредиту із 19.08.2008 року по 05.10.2011 року, виключено із суми кредиту 20 595 доларів США, які не були отримані ОСОБА_3 Стягнуто з ВАТ «Державний ощадний банк»на користь ОСОБА_3 106 грн. судових витрат».

Не погоджуючись з рішенням суду та додатковим рішенням ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду та додаткове рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням ВАТ «Ощадбанк»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає відхиленню а скарга банку задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, 19.08.2008 року між нею та банком було укладено договір відновлювальної кредитної лінії 1090-Ф.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався надати позивачу на умовах кредитного договору кредит в сумі 77400 доларів США, а позичальник зобов'язується отримати, належним чином використати та повернути кредит в сумі 77400 доларів США, сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 14 % річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, визначені договором.

Згідно п. 1.2. мета кредитування визначена як споживчі цілі за відновлювальною кредитною лінією відкритою на 12 місяців до серпня 2009 року з остаточним строком по вернення кредиту до 16.08.2013 року.

В день підписання договору нею було отримано суму кредиту 61500 доларів США, яка відразу була направлена відповідачем на погашення попереднього кредитного договору №382-Ф від 28.12.2005 року, вказаний факт сторонами не оспорюється.

При цьому позивач вказує на те, що банк її ввів в оману, оскільки залишок по кредиту в сумі 15 900 доларів США їй так і не було видано, а вона при укладенні договору мала на меті отримання саме цих коштів, а банк запропонував їй збільшити суму кредиту на 61500 доларів США, що складало суму невиплаченого нею кредиту за попереднім договором з банком укладеним в 2005 році, на погашення якого вона ці кошти відразу і направила, при цьому при укладенні нового договору збільшився на неї фінансовий тягар в зрівнянні з попереднім договором щодо розміру відсотків і строку повернення кредиту. Тому факт обману її банком був в тому, що банк і не мав на меті видати їй кредитні кошти понад розміру невиплаченого кредиту за попереднім договором. Тому просила суд, визнати договір кредиту недійсним з дати його укладання, повернути сторони у первинний стан до укладання договору шляхом застосування до сторін двосторонньої реституції.

З такою позицією позивачки помилково частково погодився суд першої інстанції.

Однак, ні вказані позивачкою обставини, ні умови договору, ні докази, які є в матеріалах справи не дають підстав для задоволення позову.

Так, відповідно до ст. 230 ЦК України, правочин вважається судом недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин справи, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу).

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно роз'яснень п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним", наявність умислу у діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, сам факт невиконання договору банком в частині невидачі всієї суми коштів за умовами кредитного договору може бути лише підставою для стягнення цих коштів у банку у випадку доведеності і якщо умови договору не передбачають інше, і не може вказувати на недійсність договору при його укладенні в тому числі і на обман.

Не може бути обманом і пропозиція банку укласти на умовах, які і були викладені в самому договорі, позивачка з його умовами була ознайомлена, договір підписала.

Фактично в справі відсутні будь-які докази щодо обману позивачки з боку банку на момент укладення договору кредиту. Ознак омани в розумінні ст. 230 ЦК України сам спірний договір не містить.

Судова колегія приходить до висновку, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України рішення та додаткове рішення районного суду скасовує та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2012 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2012 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: