Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2932/2012 р. Головуючий у 1-й інстанції: Щербань Л.С.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
при секретарі Свинаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко»на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 05 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу Державного Комітету земель в Оріхівському районі, Оріхівський районний відділ Запорізької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, треті сторони: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротех», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко»про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИЛА :
Позивачка звернулася до суду з позовом в якому вказує, що 01 січня 2009 року між нею та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Данко»було укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Новоданилівської сільської ради загальною площею 5,71 га, яка належить їй на підставі Державного акту ЯЗ № 222834 та передано на реєстрацію в Оріхівський районний відділ Запорізької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру.
До проведення державної реєстрації позивачка зрозуміла, що помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо ціни та порядку розрахунку за договором, оскільки протягом дії попереднього договору з ТОВ «СГП «Данко», розрахунки з позивачкою проводилися невчасно, з затримками, в менших розмірах, ніж обговорювалось, що ускладнювало матеріальне становище позивачки.
Після того, як позивача підписала договір, отримала пропозицію від ТОВ «Агротех»про укладення договору оренди земельної ділянки з ним. Було також запропоновано і більшу суму за користування її ділянкою, ніж запропонувало ТОВ «СГП «Данко».
Позивачка звернулася Оріхівський відділ ДЗК з письмовою заявою про відмову від реєстрації договору оренди земельної ділянки з ТОВ «СГП «Данко»та уклала договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Агротех»на більш вигідних для неї істотних умовах, оскільки договір оренди з ТОВ «СГП «Данко»ще не пройшов державну реєстрацію. Але на початку квітня позивачці стало відомо, що Відділ Держкомзему в Оріхівському районі провів реєстрацію договору оренди земельної ділянки з ТОВ «СГП «Данко».
Просила суд визнати недійним договір оренди земельної ділянки, укладений між нею та ТОВ «СГП «Данко», оскільки він не відповідає її волевиявленню. Зобов'язати Відділ Держкомзему в Оріхівському районі зареєструвати договір оренди земельної ділянки між нею та ТОВ «Агротех».
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 05 квітня 2012 року позов задоволено. Визнано недійним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ СІП «Данко»01 січня 2009 року. Зобов'язано відділ Держкомзему в Оріхівському районі зареєструвати договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 і ТОВ «Агротех».
Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ТОВ СГП «Данко». В своїй апеляційній скарзі апелянт посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду. Суд належним чином не з'ясував характер і суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються; не зазначив, чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги; не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.
При цьому суд не звернув увагу на те, що цивільним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду, є позов, тобто матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем).
Таким чином, сторонами в цивільній справі є особи, які перебувають між собою в матеріальних правовідносинах, в яких суб'єктивному праву одного відповідає суб'єктивний обов'язок іншого й матеріально-правовий спір між якими є предметом судового розгляду.
Отже, при відкритті провадження у справі та її вирішенні суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України повинен був визначити зміст позовних вимог, предмет позову та його підставу з метою з'ясування наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, виявлення заінтересованих осіб у справі, правильного застосування матеріальної норми права до цих правовідносин та застосування необхідного способу захисту порушеного права, а також для визначення й дослідження кола питань і заходів, необхідних для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Так, ухвалюючи рішення про визнання недійсним договору оренди від 01.01.2009 року, судом не було враховано, що сторонами оспорюваного договору є позивач та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Данко», яке набуло за оспорюваним договором право користування земельною ділянкою.
Відповідно до роз'яснень наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009 року, особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, суд не залучив ТОВ «Данко»до участі в справі у якості відповідача, натомість позивачем зазначено у цій якості осіб, які не є сторонами договору, а лише виконували відповідні покладені на них функції щодо здійснення процедури реєстрації оспорюваного договору оренди земельної ділянки.
Крім того, суд вирішив питання про покладення на зазначених відповідачів обов'язку зареєструвати інший договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачкою та ТОВ «Агротех».
За змістом закону та роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009 року, рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (п.3 ч.1 ст.3 ЦК України).
Норма частини третьої статті 182 ЦК України щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію.
Але позивачем не доведено як сам факт відмови відповідачів в проведенні державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, так і не оскаржено таку відмову, яка на його думку, мала місце.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України заінтересована особа вправі в порядку встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.
Юридична заінтересованість позивача у цивільному процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що його права порушені і вони можуть бути захищені у визначений та обраний ним спосіб.
Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, ухвалив рішення, яке на переконання колегії суддів не відповідає вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко»задовольнити.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 05 квітня 2012 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :