АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/5854/2012 Головуючий 1 інст. Наумова С.М.

Справа № 2-5151/2011 Доповідач - Хорошевський О.М.

Категорія: житлові

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.,

суддів: Яцини В.Б., Кругової С.С.

при секретарі - Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2

на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа -Відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Дзержинського РВ ХГУ ГУ МВСУ в Харківській області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження власністю шляхом зняття з реєстаційного обліку та зобов'язання зняти з реєстрації місця проживання, -

встановила:

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом у якому просила усунути перешкоди у здійсненні нею права власності на належну їй квартиру АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстраційного обліку в цій квартирі ОСОБА_1 зобов'язавши ВГРФО ДзержинськогоРВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області зняти ОСОБА_1 з реєстрації в цій квартирі.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у травні 1999 року вона придбала квартиру АДРЕСА_1, оселилась в цій квартирі і зареєструвалась в ній.

Восени 1999 року до неї звернувся її знайомий ОСОБА_1 з проханням зареєструватись у належній їй квартирі, що було необхідно йому для працевлаштування, на що вона погодилась.

З 2001 року ОСОБА_1 у її квартирі не був, на її вимоги добровільно знятись з реєстрації не реагує.

Просила позов задовольнити посилаючись на ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2011 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Зобов'язано СПГМРФО Дзержинського РВ ХГУ УМВСУ в Харківській області зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку у зазначеній квартирі.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення відмовивши у задоволенні позовних вимог.

Зазначив, що з 1998 року перебував з ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах.

У травні 1999 року вони придбали АДРЕСА_1 та оселились у ній.

Застосувавши норми Цивільного Кодексу України яким передбачено захист прав власника суд не взяв до уваги, що порушує його право на користування житлом, що передбачено Житловим Кодексом України.

Суд також не взяв до уваги вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»яка передбачає підстави для зняття з реєстрації місця проживання.

З посиланням на судову практику України та практику Європейського Суду з прав людини просив апеляційну скаргу задовольнити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зареєстрований, але не проживає у АДРЕСА_1 з січня 2000 року. Факт не проживання але реєстрації відповідача у спірній квартирі порушує права і законні інтереси позивача як власника квартири. Оскільки відповідач не має права на спірну квартиру його реєстрація у квартирі перешкоджає позивачу повноцінно користуватись та розпоряджатися квартирою, призводе до зайвих витрат.

Однак з таким висновком погодитись не можна, оскільки суд дійшов його без урахування фактичних обставин справи та вимог закону.

Так не ґрунтуються на матеріалах справи висновок суду про те, що ОСОБА_1 не користується спірною квартирою з січня 2000 року та що відповідач не має права на спірну квартиру і він перешкоджає позивачу вільному користуванню цією квартирою.

При цьому посилання суду на ст.ст. 64, 65 ЖК України не можна вважати обґрунтованим, оскільки йдеться про користування житлом у квартирі приватного житлового фонду.

Посилання на ч. 3 ст. 98 ЖК України також безпідставне, оскільки доказів про те, що ОСОБА_1 оселився у спірній квартирі як тимчасовий мешканець суду не надано.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що реєстрація місця проживання відповідача у належній позивачу квартирі створює ОСОБА_3 перешкоди у здійсненні права власності відносно цього майна.

Положення ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України дійсно надає власнику право у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні житлом.

Проте, суд не взяв до уваги, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду: про позбавлення права власності на житлове приміщення; позбавлення права користування житловим приміщенням; визнання особи безвісно відсутньою; оголошення фізичної особи померлою.

Оскільки вказана норма є спеціальною, вона підлягає застосуванню до усіх правовідносин виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну з таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання фізичної особи безвісно відсутньою; 4) про визнання фізичної особи померлою.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, між іншим, від вирішення питання про право користування такою особою житловим приміщенням.

Оскільки такі вимоги у суді першої інстанції не заявлялись та не розглядались, у суду не було підстав для задоволення вимог про зняття відповідача з реєстраційного обліку.

З огляду на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а спір вирішено з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3,4 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2011 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - /підпис/

Судді: /підписи/ З оригіналом згідно: Суддя -