УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1136/2012Головуючий суду першої інстанції:Самойлова О.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О.

"10" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПритуленко О.В.,

СуддівАвраміді Т.С.,Кустової І.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_9, яка діє як правонаступник ОСОБА_8, на заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 лютого 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2011 року ОСОБА_6, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди.

У позові зазначила, що відповідач, будучи директором ТОВ «Юкол-Феодосія», в порушення вимог п.п. 1.6, 1.8 Правил обстеження, оцінки технічного стану і паспортизації виробничих приміщень і споруд, п.п. 1.2, 2.1, 2.4 Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих приміщень та споруд, не забезпечив проведення своєчасного обстеження, організаційно-технічних заходів із нагляду за ремонтом належного підприємству нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1, в результаті чого 1 липня 2008 року стався частковий обвал будівлі, внаслідок якого її неповнолітньому сину ОСОБА_7 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження. На підставі постанови суду від 5 березня 2010 року ОСОБА_8 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України. Посилаючись на те, що діями відповідача її сину ОСОБА_7 спричинені фізичний біль та душевні страждання, позивачка на підставі статей 23, 611, 1193 ЦК України просила суд стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_7, компенсацію в розмірі 200000 грн.

Заочним рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 29 лютого 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений частково. Суд стягнув з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої неповнолітньому ОСОБА_7, 150000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_8 помер 05 березня 2012 року.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 26 вересня 2012 року до участі у справі в якості правонаступників померлого ОСОБА_8 залучено ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

У червні 2012 року ОСОБА_9 - спадкоємець померлого ОСОБА_8 (дружина), звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення змінити, зменшити суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_8 у відшкодування моральної шкоди до 30000 грн.

На думку апелянта, внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, розгляд справи за відсутності відповідача, при вирішенні питання про визначення розміру завданої шкоди, суд не врахував суттєві обставини справи, зокрема, те, що мала місце груба необережність самого потерпілого, та його матері, яка не здійснила належного контролю за поведінкою свого сина, та не застосував положення ст. 1193 ЦК України щодо зменшення розміру відшкодування шкоди.

Поза увагою суду залишилася також відсутність належного муніципального та державного контролю за аварійною будівлею, до участі у справі в якості співвідповідачів не залучені відповідні державні структури, повноважні контролювати та своєчасно ліквідувати небезпечні будівлі та/або вживати заходи для їх приведення в безпечний стан. Також судом не дана належна правова оцінка законності вчинення правочину з купівлі-продажу аварійної будівлі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, його представника та представника позивача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_8 у відшкодування моральної шкоди, завданої неповнолітньому ОСОБА_7, компенсації в розмірі 150000 грн. на підставі ст.ст.23, 1167 ЦК України.

Як встановлено судом, моральна шкода неповнолітньому ОСОБА_7, завдана внаслідок порушення ОСОБА_8 п.п. 1.6, 1.8 Правил обстеження, оцінки технічного стану паспортизації виробничих приміщень і споруд, затверджених наказом Держбуду України №124 від 9 червня 2009 року, п.п 1.2, 2.1 та 2.4 Положення про безпечну і надійну експлуатацію виробничих приміщень та споруд, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України та Державним комітетом по нагляду за охороною праці України. В зв'язку з тим, що відповідач, якій в період з 6 вересня 2005 року по 14 серпня 2008 року перебував на посаді директора ТОВ «Юкол-Феодосія», був єдиним засновником вказаного товариства і володів організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, не забезпечив проведення своєчасного обстеження, організаційно-технічних заходів з нагляду, догляду і ремонту нежитлової будівлі, що розташована по АДРЕСА_1, належної ТОВ «Юкол-Феодосія», 1 липня 2008 року трапився частковий обвал вказаної нежитлової будівлі, внаслідок якого неповнолітньому ОСОБА_7, що знаходився в зв'язку з відсутністю огорожі на території будівлі, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді рваної рани нижньої треті правої гомілки з переломом обох костей зі зміщенням, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №41 від 14 січня 2010 року є тяжкими тілесними ушкодженнями.

Аналізуючи сукупність зібраних у справі доказів, зокрема і матеріали кримінальної справи № 10977190158, згідно якої відповідач був притягнутий до кримінальної відповідальності по ч.2 ст.367 КК України і звільнений від відповідальності на підставі п.»в» ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію», враховуючи характер правопорушення, ступень вини відповідача, глибину душевних страждань неповнолітнього ОСОБА_7 (якому була проведена травматична ампутація правої голені на рівні середньої треті), довічні негативні наслідки, які істотно змінюють спосіб життя потерпілого, суд визначив розмір компенсації моральної шкоди з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Оскаржуючи рішення суду, апелянт посилається на те, що при визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд не застосував положення ст.1193 ЦК України (з урахуванням вини потерпілого та матеріального положення фізичної особи, яка завдала шкоди). Посилаючись на те, що мала місце груба необережність самого потерпілого та його матері, яка не здійснила належного контролю за поведінкою свого сина, вважає, що розмір компенсації підлягає зменшенню до 30000 грн.

Доводи апелянта не можна визнати підставою для зміни оскарженого рішення.

За змістом ч.2 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди - розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Для форми вини у вигляді грубої необережності характерно, що особа передбачала можливість настання негативних наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості таких наслідків, хоча повинна була або могла їх передбачити.

Матеріалами справи обставин, які б свідчили, що груба необережність неповнолітнього ОСОБА_7 сприяла виникненню або збільшенню шкоди, не встановлено.

Неналежне виконання позивачкою своїх батьківських обов'язків не свідчить про грубу необережність потерпілого, отже, не може бути підставою для зменшення розміру відшкодування.

Відсутні правові підстави і для застосування положень ч.4 ст.1193 ЦК України, згідно якої суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. Безспірно встановлено, що шкоду неповнолітньому ОСОБА_7 завдано вчиненням злочину, за який відповідач був притягнутий до кримінальної відповідальності з наступним припиненням провадження за нереабілітуючою підставою.

Не можна визнати підставою для зміни рішення і доводи апелянта про відсутність належного муніципального та державного контролю за аварійною будівлею з боку посадових осіб Феодосійської міської ради, МНС, Управління з надзвичайних ситуацій і громадського захисту населення, Феодосійського МВ ГУ держтехногенбезпеки в АРК, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо винних дій (бездіяльності) вказаних установ.

Довід апелянта про те, що судом не дана належна правова оцінка законності вчинення правочину з купівлі-продажу аварійної будівлі по АДРЕСА_1 на суть прийнятого рішення не впливають, оскільки вказаний договір не є предметом судового розгляду.

Розгляд справи за відсутності відповідача, не є порушенням норм процесуального закону, оскільки відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для зміни оскарженого рішення.

Законність і обґрунтованість оскарженого рішення перевірена в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, згідно вимог ч.1 ст.303 ЦПК України.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 відхилити.

Заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Притуленко О.В. Авраміді Т.С. Кустова І.В.