УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1420/2012Головуючий суду першої інстанції:Чернецька В.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Самойлова О.

"25" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді

Суддів

При секретарі

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц/0191/1420/2012 Головуючий суду першої інстанціїЧернецька В.В.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанціїСамойлова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого, судді Самойлової О.В.,

суддів Редько Г.В.,

Кустової І.В.,

при секретарі Хоружій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 15 серпня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовними вимогами до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання в сумі 12415,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка проживає у будинку, який обладнаний системою центрального теплопостачання і є споживачем житлово-комунальної послуги з теплопостачання, яка надається ОП «Кримтеплокомуненерго». Оскільки свої зобов'язання по оплаті даної послуги відповідачка належним чином не виконувала, у неї утворилася заборгованість по оплаті за період з 01.01.1998 року по 01.05.2012 року в сумі 12415 грн. 33 коп.

Рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 15 серпня 2012 року позовні вимоги ОП «Кримтеплокомуненерго»до ОСОБА_4 задоволені. Стягнута заборгованість по оплаті за теплову енергію в сумі 12415 грн. 33 коп. та судові витрати у сумі 214 грн. 60 коп.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом не в повній мірі були установлені всі обставини справи, невірно та неповно дана оцінка наданим доказам, помилково зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що привело до прийняття невірного рішення, оскільки договір між ОП «Кримтеплокомуненерго»та нею не укладався, вона в усній формі неодноразово зверталася до позивача у зв'язку із наданням неякісних послуг з теплопостачання, але ОП «Кримтеплокомуненерго»ніяких перевірок не проводило. За зверненням відповідачки 10 березня 2011 року до позивача про встановлення температурного режиму в квартирі, після перевірки було складено акт від 16.03.2011 р., яким зафіксовано відключення центрального опалення на момент перевірки, проте цей факт судом не було взято до уваги, та не з'ясовано чи проводився перерахунок розміру плати за надані послуги. Також апелянт наполягає на застосуванні строків позовної давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідачки, перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОП «Кримтеплокомуненерго», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 будучи споживачем житлово-комунальних послуг, що надаються ОП «Кримтеплокомуненерго», неналежним чином виконує обов'язки щодо їх оплати, у зв'язку із чим за період з 01.01.1998 року по 01.05.2012 року утворилася заборгованість у розмірі 12415,33 грн., яка підлягає стягненню.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 проживає та зареєстрована у АДРЕСА_1 та є споживачем послуги, яку надає позивач. ОП «Кримтеплокомуненерго»є суб'єктом господарювання і надає послуги централізованого опалення указаного будинку та квартири.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання»споживач повинен щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживачем визнається фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, у порушенні наведених норм та вимог ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21 липня 2005 року за № 630, ОСОБА_4 з 1998 року не виконує свої зобов'язання щодо сплати послуги централізованого опалення.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за надання послуги з централізованого опалення.

Посилання апелянта на ті обставини, що у письмовій формі договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення не укладався, не спростовують правильність вищенаведеного висновку суду першої інстанції, оскільки відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами 11 листопада 2003 року був укладений договір №137 від 11.11.2003 року про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, який діяв до 01.11.2008 року. Згідно вказаного договору сторони домовилися про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію, яка утворилася станом на 01.11.2003 року у сумі 1826 грн. 07 коп. із щомісячним погашенням заборгованості рівними платежами в сумі 31,00 грн., також боржник зобов'язався своєчасно здійснювати оплату текучих платежів (а.с.43).

Крім того, між сторонами 13.11.2007 року знов був укладений договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги станом на 13.11.2007 року у сумі 3813 грн. 55 коп. Вказаний договір діє до 13.11.2012 року. Відповідно до п.п. 2, 3, 14 вказаного договору, боржник проводить погашення заборгованості рівномірними щомісячними платежами в сумі 65,00 грн., боржник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату текучих платежів за теплову енергію, у випадку невиконання умов договору боржником протягом трьох місяців, підприємство має право звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості та пені (а.с.44).

Виходячи з того, що фактично між сторонами у спірний період існували правовідносини по наданню і користуванню житлово-комунальними послугами, які реалізуються наданням послуги з боку позивача та обов'язком споживача здійснювати її оплату, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОП «Кримтеплокомуненерго»

Доводи апелянта про відсутність договірних правовідносин між сторонами по справі та неналежну якість послуг по теплопостачанню неспроможні, оскільки, проживаючи в багатоквартирному будинку, відповідач фактично був споживачем житлово-комунальних послуг, які надавались цьому будинку і ці правовідносини регулюються ЖК України, Правилами користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до положень пункту 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992р., п.1ч.3ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок по укладенню договору на надання житлово-комунальних послуг покладений на споживача - відповідача по справі.

Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Обов'язок власника чи користувача квартири укласти договір про надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачений також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року.

Таким чином, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не як право сторін.

Також неспроможними є доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не враховано те, що в спірний період відповідачка отримувала послуги теплопостачання неналежної якості, не надано належної оцінки актам Ніжньогірської селищної ради від 16.03.2011 року та від 08.02.2012 року.

З матеріалів справи слідує, що 16.03.2011 року комісією Ніжньогірської селищної ради складний акт обстеження квартири ОСОБА_4, де зазначено, що центральне опалення на час перевірки відключено, температура повітря в квартирі складає у середньому 18*С, таким чином визначити температурний режим у квартирі не представляється можливим (а.с.19). Згідно акту обстеження квартири відповідачки від 08.02.2012 року температура на кухні квартири - 0*С, але стояк (подача), який знаходиться в залі - гарячий, стояк, що знаходиться на кухні -теплий. У висновку комісії вказано, що температурний режим в квартирі не відповідає нормі, але причиною цього можуть бути радіатори опалення конверторного типу, які не відповідають опалювальній системі будинку та котельної. Рекомендовано споживачу теплової енергії замінити радіатори опалення на чавунні та утеплити вікна, щоб холодний вітер не охолоджував квартиру (а.с.22).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що вищезазначені обставини не можуть бути підставою для проведення перерахунку розміру оплати за теплопостачання, оскільки відповідачем не надано доказів неякісного надання послуг позивачем.

Право споживача на одержання якісних житлово-комунальних послуг, усунення виявлених недоліків у наданні послуг, на зменшення розміру оплати за надані послуги в разі їх ненадання передбачено ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України № 630 від 21 липня 2005 року. При цьому, законом передбачений і спеціальний порядок вирішення питання в разі ненадання послуг або надання неякісних послуг.

Так, відповідно до ст. 18 зазначеного Закону у разі порушення виконавцем умов договору, споживач має право викликати його представника для складення акта та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їх підписами. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.

Акти Ніжньогірської селищної ради, що містяться в матеріалах справи не можуть бути розцінені, як належні та допустимі докази надання позивачем послуг неналежної якості, оскільки не відповідають вимогам ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.п.36-39, додатку 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, також в них не визначені конкретні строки, види і показники порушень. Так, у висновку акту обстеження квартири від 16.03.2011 року зазначено, що температурний режим у квартирі відповідає нормі, а в акті від 08.02.2012 року комісія зробила висновок про те, що температурний режим у квартирі не відповідає належному, але не у зв'язку із наданням позивачем послуг неналежної якості, а з іншої причини, відповідачці рекомендовано замінити батареї та утеплити віконні пройоми, щоб холодне повітря не охолоджувало квартиру. Відповідно до п. 6 вищезазначених Правил, послуги з централізованого опалення повинні відповідати нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником будинку та /або виконавцем заходів до утеплення місць загального користування будинку.

Доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції залишив поза увагою її заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, не можна визнати обґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч.ч.1,3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення виходив з того, що сторони двічі укладали договори про реструкторізацію заборгованості за житлово-комунальні послуги в 11.11.2003 році та 13.11.2007 року, за якими сума заборгованості була визнана та погоджена з відповідачкою, вона частково виплачувала суму боргу, що підтверджується даними з особового рахунку (а.с. 6). Таким чином, відповідачка вчинила дії, які свідчать про визнання нею суми боргу. З таким висновком суду погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не містять.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи і з дотриманням норм матеріального і процесуального права ухвалив рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 15 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

О.В. СамойловаГ.В. РедькоІ.В. Кустова

В С Т А Н О В И Л А :

УХВАЛИ Л А :