УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/1148/2012Головуючий суду першої інстанції:Цветков О.Я.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О.
"17" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПритуленко О.В.,
СуддівЛоманової Л.О.,Кустової І.В.,
При секретаріШиловій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення батьківства та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 21 грудня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 , про визнання батьківства щодо сина ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини доходу.
У позові зазначила, що з жовтня 2006 року по жовтень 2009 року проживала з відповідачем у м. Севастополь однією сією без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народилася дитина - ОСОБА_8, батьком якого є відповідач. Однак останній відмовляється зареєструвати своє батьківство стосовно сина та надавати матеріальну допомогу на його утримання.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 21 грудня 2011 року позов задоволено. ОСОБА_7 визнаний батьком дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Також суд вирішив: внести зміни в актовий запис про народження №1174 від 24 листопада 2009 року, а саме: у графі «батько» записати «ОСОБА_7»; стягнути з ОСОБА_7 аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання ОСОБА_8 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 листопада 2010 року до повноліття дитини. Також судом стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 51 грн. та 2452,38 грн. у відшкодування витрат, пов'язаних з переіздом до місця проведення експертизи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
На думку апелянта, суд безпідставно задовольнив позов при відсутності доказів походження дитини саме від нього та повідомлення його про призначення судово-генетичної експертизи.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта та позивача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, будучи неодноразово повідомленим про час та місце проведення експертизи, від експертизи ухилився. Суд дійшов висновку, що наявні у справі інші докази є достатніми для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_1. Його матір'ю є позивачка, Відомості про батька в актовому записі № 1174 про народження ОСОБА_8 у відділі РАЦС Керченського міського управління юстиції АР Крим було вчинено за вказівкою матері відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.128 Сімейного Кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Згідно ч. 2 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено клопотання про проведення судово-медичної (генетичної) експертизи, яке задоволено судом та призначена експертиза на предмет встановлення біологічного батьківства відповідача відносно дитини позивачки (а.с.21, 39, 59). Проте експертиза проведена не була, тричі матеріали поверталися експертним закладом у зв'язку з тим, що не з'являвся для проведення експертизи відповідач. 30 серпня 2011 року суд першої інстанції постановив ухвалу про примусовий привід відповідача до експертної установи для відбору зразків крові, проте здійснити привід виявилося неможливим у зв'язку з відсутністю відповідача за місцем проживання (а.с. 71).
Проаналізувавши показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, інші докази, надані позивачем на підтвердження сімейних стосунків з відповідачем, суд визнав доведеним факт походження дитини від відповідача.
Матеріали справи містять письмові заперечення відповідача проти позову (а.с.15). Із змісту цих пояснень слідує. що сам факт сімейних стосунків з позивачкою відповідач не заперечує, проте наполягає на тому, що на час зачаття дитини (яке згідно медичних документів відбулося в середині лютого 2009 року) він не мав інтимних стосунків з позивачкою. Вважає, що єдиним доказом походження дитини може бути лише висновок судово-генетичної експертизи.
Згідно доводів апеляційної скарги, ОСОБА_7 взагалі не було відомо про призначення судом судово-медичної (генетичної) експертизи. Проте, заяви відповідача від 01.04.2011 року, 20.06.2011 року, 04.07.2011 року, які містяться в матеріалах справи (а.с.31, 47, 49), спростовують вказаний довід.
Посилання апелянта на те, що обставини батьківства можуть бути підтверджені виключно висновком судово-генетичної експертизи не заслуговують на увагу, оскільки висновок експертизи з питання походження дитини є одним з доказів, який повинен бути оцінений судом з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду насамперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності.
Ураховуючи вищезазначені обставини у справі, та те, що відповідач свідомо ухилявся від здачі крові для проведення експертизи, суд обґрунтовано, з посиланням на ч.1 ст. 146 ЦПК України, розцінив поведінку відповідача саме як доказ підтвердження того, що ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_8 і на підставі зібраних у справі доказів прийшов до правильного висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_7 батьком вказаної дитини.
Висновок суду про стягнення аліментів узгоджується з вимогами матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухваленого у справі рішення.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 21 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Ломанова Л.О. Притуленко О.В. Кустова І.В.