УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/1266/2012Головуючий суду першої інстанції:Шкуліпа В.І.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Самойлова О.
"14" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді
Суддів
При секретарі
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/1266/2012Головуючий суду першої інстанціїШкуліпа В.І.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанціїСамойлова О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого -судді Самойлової О.В.,
суддів Приходченко А.П.,
Моісеєнко Т.І.,
при секретарі Ремез Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, Служба у справах дітей Керченської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_5, що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа -Служба у справах дітей Керченської міської ради, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 липня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
В березні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_5, що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, мотивуючи вимоги тим, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину належить квартира АДРЕСА_1, в зазначеній квартирі також зареєстровані його колишня невістка та онук, які з 01 лютого 2011 року в зазначеній квартирі не проживають, а тому втратили право користування жилим приміщенням. Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 змінив підстави позову та зазначив, що відповідачка із сином втратили право користування спірним житловим приміщенням на підставі ст. 167 ЖК України, а саме, у зв'язку із вибуттям наймача на постійне місце проживання в інше житлове приміщення.
Відповідачка, не погодившись із позовними вимогами ОСОБА_4, звернулася до суду із зустрічною позовною заявою про усунення перешкод в праві користування житловим приміщенням шляхом вселення, мотивуючи вимоги тим, що 14 листопада 2011 розірвано шлюб, який був зареєстрований 24 жовтня 2003 року між нею та ОСОБА_7 - сином позивача. Від сумісного життя подружжя мають неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідачка з сином зареєстровані та проживали в спірному житловому приміщенні до серпня 2011 року, коли внаслідок чергового скандалу ОСОБА_4 змінив замки у квартирі та відмовився її впускати, вона із дитиною була вимушена піти жити до своїх батьків. Стосовно зазначених обставин вона зверталася до правоохоронних органів зі скаргою, своєї житлової площі вона не має, у квартирі залишилися її особисті речі та речі дитини, тому вважає себе членом сім'ї власника квартири, просить суд відповідно до ст. 156 ЖК України, ст. 391 ЦК України усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення її та малолітньої дитини до вказаної квартири.
Ухвалою Керченського міського суду від 09 квітня 2012 року зустрічна позовна заява прийнята до розгляду та об'єднана в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4 (а.с. 49).
Ухвалами Керченського міського суду від 15 березня 2012 року та 09 квітня 2012 року до участі у справі залучені у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог, Служба у справах дітей Керченської міської ради (а.с. 16) та ОСОБА_8 (а.с. 54).
Рішенням Керченського міського суду від 13 липня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5, що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6 задоволено, усунуто перешкоди в здійсненні ними права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до зазначеної квартири.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального права, зроблені невірні висновки з показань свідків, а саме: апелянт надав належну йому квартиру своєму сину та невістці для проживання, як наймачам, але невістка - ОСОБА_5 21 січня 2011 року забрала усі речі та вибула з квартири разом із дитиною, їй ніхто не чинив перешкод у проживанні, на усі вмовляння сина ОСОБА_7 повернутися вона відмовлялася. Вимушена заміна замків на вхідних дверях не є перешкодою у користуванні житлом, оскільки від отримання нових ключів ОСОБА_5 відмовилася.
На думку апелянта, суд вирішив справу на підставі ст. 156,157,116 ЖК України, але з позовом про виселення невістки з онуком він не звертався, ОСОБА_5 не мала і не має намірів мешкати в спірній квартирі, виселилася добровільно, що відповідно до ст. 167 ЖК України є підставою для визнання її із малолітньою дитиною особами, що втратили право користування житловим приміщенням. Вважає, що рішення суду в частині вселення ОСОБА_5 у квартиру суперечить обставинам справи, оскільки до теперішнього часу ніхто не заперечує проти її вселення та не чинить їй у цьому перешкод, вона приводить дитину до колишнього чоловіка, який мешкає у квартирі.
У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_4 представник відповідача ОСОБА_5 -ОСОБА_10 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, обґрунтовуючи свої доводи тим, що відсутні правові підстави для скасування рішення суду, до повноважень апеляційного суду не входить повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, при розгляді справи та ухвалення рішення судом правильно застосовані норми матеріального права.
Оскільки усі особи, що приймали участь у справі не з'явилися в судове засідання, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у запереченні на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 -ОСОБА_10 просить розглянути справу за його відсутністю, суд розглядає справу на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справив в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28 січня 2003 року (а.с. 7) належить квартира АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі постійно зареєстровані: дружина - ОСОБА_8 -з 07.03.2003 року по 18.03.2005 року, син -ОСОБА_7 -з 07.03.2003 року, колишня невістка - ОСОБА_5 -з 18.03.2005 року та онук - ОСОБА_6 -з 22.11.2005 року. Син ОСОБА_7 і невістка ОСОБА_5 після реєстрації шлюбу у 2003 році, за згодою власника житла стали проживати у квартирі, ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_6. 14 листопада 2011 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розірвано на підставі рішення суду, подружні стосунки ними припинені у лютому 2011 року. Судом також встановлено, що у серпні 2011 року ОСОБА_7 змінив замок на вхідних дверях, що стало перешкодою для ОСОБА_5 із дитиною для проживання у квартирі.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що для врегулювання правовідносин, які виникли між сторонами, не можуть бути застосовані норми ст. 167 ЖК України,оскільки зі змісту цієї норми вбачається, що правом на розірвання договору найму жилого приміщення у квартирі, що належить іншому громадянинові, може скористуватися виключно наймач за договором найму житла, який наділений правом у односторонньому порядку розірвати вказаний договір. Таким чином, позивач, який є власником житла, не може вимагати захисту своїх прав на підставі положень ст. 167 ЖК України. До того ж, судом першої інстанції правильно визначено, що між сторонами наявні правовідносини, які виникли між власником житлового приміщення та колишнім членом його сім'ї, для їх врегулювання підлягає застосуванню ст. 156 ЖК України, яка забезпечує колишніх членів сім'ї власника певними гарантіями щодо продовження користування ними житлом після припинення сімейних відносин із власником будинку (квартири).
Доводи ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про те, що він надав належну йому квартиру для проживання сину та невістці, як наймачам, отже, оскільки ОСОБА_5 із дитиною вибула з квартири, то повинна бути визнана особою, що втратила право користування жилим приміщенням, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки договір найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові, відповідно до ст. 158 ЖК України, ст. 811 ЦК України укладається у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права та обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму. Всупереч нормам ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України, позивач не надав відповідні докази наявності договору найму квартири, що укладений із дотриманням вимог ст.ст. 158, 159 ЖК України, ст.ст. 810-815 ЦК України.
Також безпідставні і доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправомірно вирішив справу на підставі ст.ст. 156, 157, 116 ЖК України оскільки позивач не заявляв вимог про виселення відповідачки із дитиною. У рішенні Керченського міського суду зазначено, що обставин для застосування норм ст.ст. 157, 116 ЖК України з ціллю захисту прав позивача, не встановлено, а норми ст. 156 ЖК України регулюють правовідносини, що виникли між сторонами.
Оцінивши сукупність доказів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що між сторонами договір найму жилого приміщення не укладався, ОСОБА_5 та її малолітній син ОСОБА_6 користувалися житлом на праві членів сім'ї власника, тому суд обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог щодо визнання їх особами, що втратили право користування житлом з підстав, встановлених ч.2 ст. 167 ЖК України.
Колегія суддів також вважає правомірними висновки суду першої інстанції про те, що житлові права ОСОБА_5 та малолітнього ОСОБА_6 порушені і підлягають захисту відповідно до положень ст. 156 ЖК України, оскільки вони не втратили право користування жилим приміщенням спірної квартири, будучи вселеними у квартиру в якості членів сім'ї власника (як дружина та дитина його сина ОСОБА_7, який продовжує проживати у спірному жилому приміщенні) набули, в силу вимог ст. 156 ЖК УРСР право користування цим житлом і припинення сімейних відносин з власником житла не позбавило їх права на користування житлом. Судом встановлено, що ОСОБА_5 та малолітньої дитині чинилися перешкоди у користуванні жилим приміщенням, в якому, до того ж, знаходяться їхні особисті речі, що підтверджується даними з відмовного матеріалу № 3147 за заявою ОСОБА_5, показаннями свідка ОСОБА_11 В суді першої інстанції треті особи -ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили, що замки на вхідних дверях у квартиру змінені, ключ від нового замку ОСОБА_5 не переданий, іншого постійного місця проживання у ОСОБА_5 та малолітнього ОСОБА_6 немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив правовідносини, що виникли між сторонами, правильно застосував правові норми та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, 308, 309, 313, 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 липня 2012 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
О.В. СамойловаА.П. Приходченко Т.І.Моісеєнко