УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1507/2012Головуючий суду першої інстанції:Кондрак Н.Й.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О.

"17" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПритуленко О.В.,

СуддівЛоманової Л.О., Кустової І.В.,

При секретаріШиловій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Щолкіно-Азов» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 31 серпня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року Комунальне підприємство «Щолкіно-Азов» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Вимоги позову мотивовані тим, що відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг з теплопостачання, які надає Комунальне підприємство «Щолкіно-Азов». Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати комунальних послуг за період з 1 червня 2009 року по 1 червня 2012 року утворилася заборгованість в розмірі 5262,89 грн. Позивач просив стягнути вказану заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (в сумі 1042,05 грн), а також три процента річних від простроченої суми (2893,25 грн.) на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 30 липня 2012 року позов Комунального підприємства «Щолкіно-Азов» в частині стягнення з ОСОБА_6 суми втрати від інфляції та суми процентів за використання коштів - повернутий позивачу на підставі п. 6 ч. 3 ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 31 серпня 2012 року позов Комунального підприємства «Щолкіно-Азов» про стягнення заборгованості послун з теплопостачання задоволений - стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача 5262,89 грн. та судові витрати в сумі 214,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм статті 309 Цивільного процесуального кодексу України, ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову в позові.

В якості доводів апеляційної скарги апелянт посилається на відсутність укладеного між ним та позивачем відповідного договору на надання послуг з теплопостачання. Враховуючи факт відсутності батарей опалення в його квартирі з червня 2008 року, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для покладення на нього обов'язку сплати заборгованості за теплопостачання.

Згідно частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

При вирішенні справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_6 зареєстрований та мешкає у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Комунальне підприємство «Щолкіно-Азов» надає послуги з теплопостачання у зазначений будинок (а.с. 11-16), відповідач є споживачем цих послуг (особовий рахунок НОМЕР_1).

З довідки про стан особового рахунку вбачається, що за період з 1 червня 2009 року по 01 червня 2010 року за ОСОБА_6 значиться борг у сумі 5262,89 грн. (а.с. 7,8).

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позову Комунального підприємства «Щолкіно-Азов» щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідач, який є споживачем теплової енергії, неналежним чином виконував зобов'язання зі сплати наданих позивачем послуг.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону, зокрема, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення.

Так, статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо існування між сторонами відносин, які регулюються нормами закону України «Про житлово-комунальні послуги», тобто позивач фактично надавав відповідачці послуги, а відповідач зобов'язаний такі послуги оплатити.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_6 посилався на те, що позивач не укладав з ним договір про надання послуг, а також на відключення його квартири від системи опалення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок сторін. Проте, сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.

Згідно матеріалів справи у квартирі позивача виявлено самовільне відключення від центрального опалення без дозволу Комісії з питань відключення ЦО і ГВС.

Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, які з метою захисту усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Згідно з пункту 25 зазначених Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади та тільки після затвердження відповідного акта про відключення власник має право на припинення йому нарахувань за послуги теплопостачання з підстав його неотримання.

За таких обставин, коли єдиною підставою для зняття споживача з обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, затверджений відповідною Комісією, а проведене відповідачем відключення від системи централізованого опалення без дотримання відповідної процедури є самовільним, суд дійшов правильного висновку про підставність позову та стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту теплову енергію.

Правові підстави для скасування ухваленого у справі рішення відсутні.

Відповідно до положень частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 31 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.