УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 111/2214/2012Головуючий суду першої інстанції:Проскурня С.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Сіротюк В. Г.
"18" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіСіротюка В.Г.
СуддівРошка М.В., Хмарук Н.С.,
При секретаріПостікової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено.
Не погодившись з названим судовим рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних правових підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що названі вимоги заявлені не до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, тобто до неналежного відповідача у справі.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону, який регулює спірні правовідносини.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної школи в сумі 18 069 грн. 66 коп. та моральної шкоди в сумі 5 000 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 11 вересня 2008 року о 16 годині 50 хвилин на 610 км. автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта ОСОБА_8, який керував автомобілем ГАЗ - 330202, державний номер НОМЕР_1 та перебував у трудових відносинах з ОСОБА_7 не переконавшись у в тому, що жоден з водіїв транспортних засобів, які рухаються за ним та яким може бути створено перешкоду, не почали обгін, виїхав на смугу зустрічного руху, чим змусив позивача, який керував автомобілем RENAULT MEGANE, державний номер НОМЕР_2 та який належить позивачу, різко змінити напрямок руху, через що останній виїхав за межі проїжджої частини дороги де його автомобіль зазнав технічних ушкоджень.
Зміст постанови Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2008 року, залишеної без змін постановою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2008 року вказує на те, що в діях ОСОБА_8 міститься склад правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто є порушення правил обгону, яке спричинило створення аварійної ситуації (арк. справи 4-5, 66-67).
Правилами частини другої статті 1187, частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Позовна заява ОСОБА_6 та наявні документи у цивільній справі свідчать про те, що позивач звернувся з названим позовом до ОСОБА_7, як власника транспортного засобу, яким були завдані технічні ушкодження його автомобіля RENAULT MEGANE, державний номер НОМЕР_2, зазначивши в цьому позові в якості третьої особи ОСОБА_8, оскільки останній на час здійснення дорожньо-транспортної пригоди керував автомобілем відповідача та виконував службові обов'язки, у зв'язку з тим, що перебував з ОСОБА_7 у трудових обов'язках.
Приписами частини третьої статті 10 та частинами першою та четвертою статті 60 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем ОСОБА_6 не надано суду і матеріали цивільної справи не містять будь-яких допустимих доказів в підтвердження того, що на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої був пошкоджений його автомобіль, третя особа ОСОБА_8 перебував з відповідачем ОСОБА_7 у трудових (службових) обов'язках.
Крім того, встановлено, що третя особа ОСОБА_8 керував транспортним засобом відповідача на законних правових підставах.
Названі обставини також підтверджуються поясненнями самих сторін по справі, наданими в судовому засіданні суду першої інстанції 30 травня 2012 року, про що свідчить звукозапис з носія інформації на який здійснювалася фіксація судового засідання (арк. справи 125, 126 - зворот).
Відтак відсутні правові підстави покладати відповідальність за завдану позивачу майнову шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на відповідача ОСОБА_7, оскільки третя особа ОСОБА_8 у трудових (службових) обов'язках з ОСОБА_7 не перебував та керував транспортним засобом на законних підставах.
Посилання у вступній частині постанови Красногвардійського районного суду від 24 вересня 2008 року (арк. справи 4-5) про те, що третя особа ОСОБА_8 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди перебував з відповідачем ОСОБА_7 у трудових відносинах не містить правових підстав для визнання його допустимим доказом в підтвердження перебування цих сторін у трудових відносинам між собою, оскільки під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.
При такому положенні рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної ОСОБА_6 не містять правових підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду.
Частиною першою статті 308 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, пунктом 1 частини першої статті 307, частиною першою статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді:
М. Рошка В. Сіротюк Н. Хмарук