АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/2390/781/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : ч.1 ст.121 КК України, ст.281 КПК України Орленко В.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Биба Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБиби Ю.В.

суддівВавріва І.З., Швидкого Д.М.

з участю прокурораСвищ Л.А.

захисника ОСОБА_6

підсудного ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та підсудного ОСОБА_7 на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.06.2012 року, якою кримінальна справа про обвинувачення за ч.1 ст.119КК України ОСОБА_7 повернута прокурору м. Черкаси для організації проведення додаткового розслідування, -

в с т а н о в и л а :

Органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він 30.10.2011 року близько 21 год. 30 хв. вчинив вбивство по необережності за наступних обставин : 30.10.2011 року, близько 21 год. 30 хв., він прийшов за адресою АДРЕСА_1, до своєї колишньої співмешканки ОСОБА_8, яка проживає у вказаному будинку, в кв. №95. Проходячи повз вахту, його зупинив вахтер вказаного будинку - ОСОБА_9, який спитав чому він прийшов у вказаний будинок, адже йому вхід заборонений. Не бажаючи розмовляти в середині будинку, ОСОБА_7 запропонував вийти та подальшу розмову продовжити на вулиці. Вийшовши на ґанок під'їзду, ОСОБА_9 сів на лавочку, яка розташована з лівої сторони на ґанку під'їзду, а ОСОБА_7 стояв перед ним. Під час розмови ОСОБА_9 спровокував бійку, та не зважаючи на те, що ОСОБА_7 намагався його заспокоїти, різко підвівшись ударив останнього кулаком правої руки область грудної клітини, у відповідь ОСОБА_7 наніс удар кулаком правої руки в обличчя потерпілого, а саме в район носу. ОСОБА_9 відійшов внаслідок удару на крок назад, знов кинувся на нього та намагався ударити кулаком правої руки в обличчя, але не влучив, тоді він спробував ударити в обличчя кулаком лівої руки, але ОСОБА_7 ухилився від удару і потерпілий втративши рівновагу упав на бетонне покриття ґанку під'їзду при цьому ударившись лівою скронево-потиличною частиною голови об бетонне покриття. Після чого ОСОБА_7 наніс потерпілому два удари правою ногою в область живота та по нозі потерпілого. Своїми діями ОСОБА_7 наніс потерпілому тілесні ушкодження у вигляді травми голови із забоєм головного мозку, виникненням субдуральної гематоми лівої гемісфери (крововиливу в ділянку лівої півкулі головного мозку), набряком та набуханням головного мозку, внаслідок чого виникла кома 2-3 ступеня що згідно висновку судово-медичної експертизи №383м/д від 14.11.2011 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень що небезпечні для життя.

Того ж дня гр-н ОСОБА_9 був доставлений до 3-ї міської лікарні м. Черкаси, де ІНФОРМАЦІЯ_1 не приходячи до тями помер у відділенні нейрореанімації. Згідно висновку судово-медичної експертизи №912/22 від 26.12.2011 року причиною смерті ОСОБА_9 є - черепно-мозкова травма у вигляді крововиливів під м'які мозкові оболонки стовбуру головного мозку та мозочка, крововиливу під тверду мозкову оболонку лівої півкулі головного мозку (по медичним даним), забою головного мозку. Між спричиненими ОСОБА_9 тілесними ушкодженнями, які він отримав 30.10.2011 року та його смертю існує прямий причинний зв'язок.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив злочин передбачений ч.1 ст.119 КК України кваліфікуючою ознакою, якого являється вбивство вчинене через необережність.

Повертаючи справу на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду з власної ініціативи при запереченні і протилежній позиції з цього питання прокурора (прот. с/з т.1 а.с.188), суд з посиланням на ст. 281 КПК України вказує на неможливість усунення в судовому засіданні порушень кримінально - процесуального закону допущених органами досудового слідства: оскільки під час проведення досудового слідства невірно кваліфіковано дії підсудного за ч.1 ст.119 КК України так, як матеріали справи та покази свідків вказують на те, що даний злочин потрібно кваліфікувати за більш тяжкою статтею Кримінального кодексу України.

В поданих апеляціях:

Прокурор ставить питання про скасування постанови районного суду на направлення матеріалів кримінальної справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на ті обставини, що всі поставлені в постанові суду питання можуть бути усунуті в суді під час судового розгляду справи, шляхом зміни обвинувачення прокурором в порядку ст.277 КПК України або ж навіть самим судом під час винесення вироку з посиланням на вимоги п.9 ППВСУ від 11.02.2005р. №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

Не погоджуючись з постановою районного суду підсудний ОСОБА_7 порушує питання про скасування вищезгаданої постанови та направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд, оскільки доводи суду про невизнання вини та ініціювання конфлікту не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. До того ж ОСОБА_7 стверджує те, що покази свідка ОСОБА_10 не слід брати за основу, так як дана особа на той час знаходилася в стані алкогольного сп'яніння і могла щось вигадати або ж придумати, що підтверджується показами свідків.

Заслухавши суддю доповідача, міркування прокурора, яка підтримала подану апеляцію та просила її задовольнити з наведених у ній підстав, захисника, який підтримав подані апеляції та вважає, що в районного суду не було підстав для направлення справи на додаткове розслідування, думку підсудного, який в судових дебатах та останньому слові просив задовольнити його апеляційну скаргу та скаргу прокурора з тих підстав, які в них зазначені, перевіривши матеріали справи обміркувавши над доводами апеляцій колегія суддів, приходить до висновку, що подані апеляції не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в постанові суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).

Відповідно до вимог ст. 22КПК України, прокурор, слідчий зобов'язаний вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і обов'язкового дослідження обставин справи.

Окрім того, згідно зі ст. 64 цього ж Кодексу, при провадженні досудового слідства і розгляді справи в суді підлягають доказуванню, зокрема:

1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Колегія суддів вважає, що вищевказані вимоги процесуального закону, орган досудового слідства не виконав, а тому районний суд обґрунтовано направив кримінальну справу для проведення додаткового розслідування, для всебічного, повного і обов'язкового дослідження обставин справи, які неможливо було усунути під час розгляду справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, неповнота досудового слідства проявилася в тому, що не вірно кваліфіковано дії підсудного, оскільки всі обставини події вказують на кваліфікацію дій засудженого за більш тяжкою статтею, які суттєво впливають на законність і обґрунтованість при постановленні рішення.

Такі розбіжності проявилися в тому, що органами досудового слідства не було взято до уваги той факт, що згідно показів, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні ОСОБА_10, який того дня знаходився на вахті разом з ОСОБА_9, пояснив, що саме підсудний ОСОБА_7 запропонував загиблому вийти на вулицю поговорити, коли останній повідомив, щоб ОСОБА_7 більше не приходив до будинку АДРЕСА_1, а приблизно через 10 секунд він почув, як на вулиці хтось б'ється, і почав виходити на вулицю. Коли він підійшов до дверей, то двері колихнулися наче від удару. Свідок спробував відчинити двері, однак вони не відчинялися, так як на підлозі лежав ( як пізніше побачив свідок ) ОСОБА_9, і перешкоджав створці дверей відчинитися. При цьому підсудний бив ОСОБА_9 ногою. Свідок посунув дверима ОСОБА_9, вийшов на ґанок і став між ОСОБА_9 та підсудним, відтіснив його до лавочки, припинивши цим побиття, потім повернувся до ОСОБА_9, який лежав. Після цього підсудний десь зник, а до свідка в цей час підійшов ОСОБА_12, і вони разом перетягли ОСОБА_9 до лавочки, де ОСОБА_12 викликав « швидку ».

Крім того виявлено суперечності в показах засудженого та протоколом відтворення обстановки та обставин події з застосуванням фотозйомки чітко видно, що ОСОБА_9, наносячи удари підсудному, знаходився на відстані від дверей, і не міг вдаритися об них, ні заблокувати двері після падіння вільне відкривання вказаних дверей своїм тілом.

Отже враховуючи наведене колегія суддів вважає обґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_7 мав умисел спрямований на заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_9, а тому нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, що спричинили його смерть, говорять про те, що висновок органу досудового слідства є необґрунтованим та невірним, оскільки такі дії слід кваліфікувати за більш тяжкою статтею кримінального кодексу України.

Дані протиріччя у висновку органу досудового слідства на думку колегії суддів необхідно усунути в ході додаткового розслідування шляхом уточнення і конкретизації суті пред'явленого обвинувачення у відповідності з встановленими у справі фактичними обставинами.

З цих підстав доводи апелянтів про неправильність висновку суду у зв'язку з неповнотою дослідження доказів судом колегія суддів вважає безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що висновок суду про необхідність повернення справи для проведення додаткового розслідування через неправильність та неповноту досудового слідства, а також в зв'язку з тим що по справі необхідно проведення ряду слідчих та перевірочних дії є правильним, а тому справа підлягає поверненню для проведення додаткового розслідування.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_11 та підсудного ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.06.2012 року щодо ОСОБА_7 - без змін.

Головуючий :

Судді :