АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/2062/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 46 Коваль А.Б.

Доповідач в апеляційній інстанції

Корнієнко Н. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКорнієнко Н.В.

суддівГончар Н.І.,, Пономаренка В. В.

при секретаріБєлан О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду від 07 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності на 1/2 частину квартири, усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення, -

в с т а н о в и л а :

30 листопада 2011 року позивач ОСОБА_7 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 10 листопада 2001 року між ним та відповідачкою зареєстровано шлюб. За час спільного проживання відповідно до договору купівлі-продажу від 22 вересня 2003 року ними придбано квартиру АДРЕСА_1. Вартість квартири на час придбання становила 17 500, 00 грн. В 2005 році сімейні відносини припинилися, сторони стали проживати окремо, а 15 серпня 2007 року між ними розірвано шлюб.

Після розірвання шлюбу відповідачка стала проживати в свого нового чоловіка, а позивач залишився проживати в спірній квартирі. В серпні 2011 року відповідачка змінила замки на вхідних дверях, чим позбавила можливості позивача проживати в належній йому на праві спільної сумісної власності подружжя квартирі.

Тому просить визнати за ним та відповідачкою право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 по 1/2 частині кожному. Також просить вселити його у вказану квартиру, зобов'язавши відповідачку не чинити перешкод в користуванні даною квартирою.

Рішенням Уманського міськрайонного суду від 07 червня 2012 року позовні вимоги позивача задоволено повністю.

Вирішено визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, як майно, набуте в період шлюбу.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, як майно, набуте в період шлюбу.

Вселено ОСОБА_7 у вказану квартиру та зобов'язано ОСОБА_6 не чинити йому перешкод в користуванні квартирою.

Стягнуто з ОСОБА_6 188,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_6 просить скасувати вказане рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням норм чинного законодавства та прийняти нове рішення про відмову позивачу в задоволенні його позову або справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті в іншому складі суду.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірну квартиру придбано сторонами в період перебування в зареєстрованому шлюбі та за спільні кошти, тому вона є об'єктом спільної сумісної власності і підлягає розподілу між ними відповідно до чинного законодавства.

Колегія суддів вважає, що судове рішення є законним та обгрунтованим, таким, що ухвалене судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, оскільки ним при вирішенні вказаного спору застосовано закон, який підлягає застосуванню до даних правовідносин, в результаті чого спір вирішено правильно.

Як встановлено в судовому засіданні, шлюб між сторонами зареєстровано 10 листопада 2001 року. Від шлюбу вони мають дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.76).

За час спільного проживання, згідно договору купівлі-продажу від 22.09.2003 року, за рахунок спільних коштів, ними придбано квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована на ім'я відповідачки (а.с.56-57).

Відповідно до довідки, виданої КП «Уманське РЕУ №3» від 22.01.2011 року у вказаній квартирі зареєстровані сторони по справі та їх донька ОСОБА_8 (а.с.7).

Відповідно до положень ч.1 ст. 57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

В даному випадку колегія відхиляє доводи апелянта стосовно того, що спірну квартиру придбано нею за її особисті кошти і що позивач не має жодного відношення до цієї квартири.

Спірну квартиру придбано сторонами 22 вересня 2003 року за 3 500,00 доларів США. в період спільного їх проживання. Тому кошти, за які вона придбана, не можуть вважатися особистими коштами апелянта, так як будь-які докази про це в справі відсутні.

5 серпня 2007 року, відповідно до свідоцтва НОМЕР_1, шлюб між сторонам розірвано (а.с. 4).

Відповідно до ч.1 ст.60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.2 ст.60СК).

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК).

Суд першої інстанції при ухваленні рішення дав належну оцінку всім названим вище обставинам та прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_7

Безпідставними є також прохання апелянта у скарзі про застосування до вказаних правовідносин строку позовної давності, оскільки позивачем строк звернення до суду не пропущений, так як про порушене право щодо спірної квартири він дізнався в серпні місяці 2011 року. Інші дані в справі відсутні.

Тому підстави скасування рішення, викладені в апеляційній скарзі, враховані судом при його ухваленні і вони не впливають на його законність.

Крім того, слід зауважити, що така вимога апелянта, як направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції при перегляді справи в апеляційній інстанції, не передбачена діючим законодавством.

Відповідно до статті 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦП К України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду від 07 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності на 1/2 частину квартири, усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :