АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження: № 22-ц/2090/6716 / 2012 Доповідач Кукліна Н.О.

Справа №2-738 / 11 Головуючий 1 інстанції Іванова І.В.

Категорія: поновлення порушеного права

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Черкасова В.В.

Пономаренко Ю.А.

При секретарі Каплоух Н.Б., Гуренко М.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , до ОСОБА_6 про поновлення порушеного права та зустрічному позові ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, виконавчого комітету Харківської міської ради, Департаменту комунального майна та приватизації про поновлення порушеного права, визнання недійсними та скасування рішень, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності

по апеляційній скарзі ОСОБА_6

на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 25 липня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2008 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4,що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, звернулися в суд з позовом до ОСОБА_6 про поновлення порушеного права та усунення перешкод у користуванні власністю. В обґрунтування вказували, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 18 грудня 2007 року їм належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 загальною площею 76,1 кв.м , що складається із кімнати житловою площею 20,1 кв.м, кухні , коридору та підсобних приміщень підвалу 30 кв.м. Приміщеннями підвалу вони користуються з серпня 2007 року. Проте в січні 2008 року відповідач самовільно зайняла приміщення їх підвалу, добровільно звільняти його не бажає, на приписи начальника філіалу КП «Жилкомсервіс»про звільнення підвалу не реагує. Просили зобов'язати ОСОБА_6 звільнити підвальне приміщення в будинку літер «Б-2», а саме нежитлові приміщення № 8,6,7 площею 30 кв.м, розташовані по АДРЕСА_1, що належать їм на праві власності ( а.с.10-12)

Відповідач ОСОБА_6 позов не визнала і пред'явила зустрічні вимоги до ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, , адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, виконавчого комітету Харківської міської ради, Департаменту комунального майна та приватизації про поновлення порушеного права, визнання недійсними та скасування рішень виконавчого комітету Жовтневої районної у м.Харкові ради від 7 серпня 2007 року № 56-58, від 6 листопада 2007 року № 76-13, якими надано право на користування та приватизацію нежитлових приміщень підвалу та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло в частині включення приміщення підвалу площею 30 кв.м та скасування в цій частині державної реєстрації прав власності на ці приміщення. В обґрунтування вказувала, що домоволодіння по АДРЕСА_1 складається з двох житлових будинків літ. А та літ. Б , які стоять напроти один одного. Відповідачі мешкають в квартирі № 1 в будинку літ. А, а вона -в будинку літ.Б в квартирі № 6, яка належить їй на праві власності згідно до свідоцтва про право власності на житло від 7 вересня 2005 року. Під її квартирою знаходиться підвальне приміщення площею 26,5 кв.м, яким вона користується та оплачує користування ним з 1986 року до цього часу. Рішенням виконкому Жовтневої районної у м.Харкові ради від 10 січня 2006 року їй надано в користування підвальне приміщення 42,5 кв.м, в тому числі і приміщення 26,5 кв.м. Потім їй випадково стало відомо про приватизацію частині підвальних приміщень ОСОБА_3, тоді як під квартирою №1 в будинку літ. А також є підвальні приміщення, які відповідачі вправі були приватизувати. Ніхто із мешканців будинку літ. Б згоди на приватизацію приміщення мешканцем будинку літ.А не давав. В грудні 2007 року ОСОБА_3 замінила замки в підвальному приміщенні, що могло призвести до розмерзання системи водопостачання в її квартирі, бо труби водопостачання в квартиру проходять через підвальне приміщення, що знаходиться під її квартирою. ( а.с.45-48)

Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 25 липня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_6 звільнити підвальне приміщення в будинку літер «Б-2», а саме нежитлові приміщення № 8,6,7 площею 30 кв.м, розташовані по АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставиться питання про скасування рішення суду 1 інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення її зустрічного позову та відмові у позові ОСОБА_3 В обґрунтування вказує, що суд першої інстанції при вирішенні її позову не врахував, що у адміністративній справі за позовом ОСОБА_7 ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 15 вересня 2006 року накладалася заборона на спірне підвальне приміщення. Проте всупереч забороні суду Жовтнева районна рада м.Харкова з перевищенням повноважень спірні підвалі приміщення надала у користування ОСОБА_3 з правом приватизації. Приватизація в частині включення в свідоцтво про право власності спірних приміщень проведена в грудні 2007 року всупереч накладеній забороні є недійсною. До того ж приватизовані приміщення підвалу знаходяться в будинку літ.Б-1, в якому мешкає вона, а не ОСОБА_3 . Спірні приміщення перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_6 , про що зазначено в ухвалі про забезпечення позову від 15.09.2006 року. Також судом не було враховано, що при прийнятті рішень про передачу спірних підвальних приміщень ОСОБА_3 вони не були вільними, бо знаходилася у її , ОСОБА_6, фактичному користуванні . Вважає рішення суду першої інстанції ухваленим з порушення норм Цивільного кодексу та без застосування положень рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року щодо захисту прав користувачів допоміжних приміщень.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи основний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції вважав доведеним непорушність права власності позивачів на приміщення підвалу площею 30 кв.м. по АДРЕСА_1 , набутого в порядку приватизації житла в 2007 року.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивачам на підставі свідоцтва про право власності на житло від 18 грудня 2007 року належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 загальною площею 76,1 кв.м , що складається із кімнати житловою площею 20,1 кв.м, кухні, коридору та підсобних приміщень підвалу 30 кв.м. . Рішення виконкому Жовтневої районної у м.Харкові ради №4-30 від 10 січня 2006 року про надання ОСОБА_6 в користування підвального приміщення 42,5 кв.м скасовано рішенням районного ради № 27-51 від 3 квітня 2007 року . Цим же рішенням виконкому зобов'язано ОСОБА_6 , що мешкає по АДРЕСА_2 , звільнити підвальне приміщення . Рішення виконкому Жовтневої районної у м.Харкові ради № 27-51 від 3 квітня 2007 року не скасоване і дія рішення виконкому Жовтневої районної у м.Харкові ради №4-30 від 10 січня 2006 року про надання ОСОБА_6 в користування підвального приміщення 42,5 кв.м не відновлена. Рішення виконкому Жовтневої районної у м.Харкові ради про надання сім'ї ОСОБА_3 у користування для господарчих потреб з наступною приватизацією спірних приміщень підвалу № 8,6,7 площею 30 кв.м, розташованих по АДРЕСА_1, прийняті після скасування рішення виконкому Жовтневої районної у м.Харкові ради №4-30 від 10 січня 2006 року про надання ОСОБА_6 в користування підвального приміщення 42,5 кв.м . ( а.с. 55, 10-15, 223)

Твердження відповідача ОСОБА_6 про наявність у неї права користування спірними приміщеннями підвалу на підставі рішення виконкому від 10 січня 2006 року, що унеможливлювало надання їх у власність позивачів на підставі рішення виконкому Жовтневої районної у м.Харкові ради № 76-13 від 6 листопада 2007 року , судом першої інстанції ретельно досліджувалися і підтвердження не знайшли.

Відповідачем ОСОБА_6 не заперечується , що рішення виконкому Жовтневої районної у м.Харкові ради №4-30 від 10 січня 2006 року про надання їй в користування підвального приміщення 42,5 кв.м скасовано , будь-якого іншого рішення про надання відповідачці у користування підвального приміщення не приймалося, дія рішення виконкому Жовтневої районної у м.Харкові ради №4-30 від 10 січня 2006 року про надання ОСОБА_6 в користування підвального приміщення 42,5 кв.м після його скасування 3 квітня 2007 року на виконання судового рішення у адміністративній справі не відновлювалася.

Скасування апеляційним адміністративним судом 23 листопада 2010 року постанови Жовтневого районного суду м.Харкова від 25 січня 2007 року , яким визнано недійсним рішення Жовтневого райвиконкому м.Харкова від 10 січня 2006 року про дозвіл ОСОБА_6 користуватися підвальним приміщенням площею 42,5 кв.м, яке розташоване під її квартирою №6 по АДРЕСА_1, та закриття провадження у адміністративній справі із роз'ясненням вирішення спору в порядку цивільного судочинства, не доводить виникнення у ОСОБА_6 цивільного права на користування спірними підвальними приміщеннями , переданими в порядку приватизації позивачам. ( а.с.179-182)

Відповідно до ст.. 316, 317, 319, 321 ЦК України власникові належить право володіння, користуватися і розпорядження належним йому майном на власний розсуд, право приватної власності є непорушним, незалежним від волі інших осіб.

Згідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення всяких порушень його права та перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оцінюючи встановлені у справі обставини , суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачами факту позбавлення їх можливості користуватися власними приміщеннями підвалу площею 30 кв.м. по АДРЕСА_1 внаслідок дій ОСОБА_6, яка без достатніх підстав утримує спірні приміщення, належні позивачам на праві власності.

Доводами апеляційної скарги такий висновок суду першої інстанції не спростовується.

Доказів , що ОСОБА_6 набула права користування спірними підвальними приміщеннями, яке порушено передачею їх у власність позивачів , матеріали справи не містять.

Посилання на ухвалу судді Жовтневого районного суду м.Харкорва від 15 вересня 2006 року про забезпечення позову ОСОБА_7 у адміністративній справі із зазначенням про знаходження підвального приміщення в будинку АДРЕСА_1 у фактичному користуванню ОСОБА_6 не можна вважати належним та допустимим доказом, на підтвердження наявності у позивача за зустрічним позовом права на користування спірними підвальними приміщеннями, які у разі їх порушення підлягають захисту. ( а.с. 172)

Доводи апеляційної скарги щодо не застосування положень рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року у справі № 1-2/2004 року про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків також на висновки суду першої інстанції не впливають, бо зустрічний позов відповідачем ОСОБА_6 пред'явлено з інших підстав, а саме на захист майнових прав фактичного користувача підвального приміщення, набутого на підставі скасованого рішення виконкому від 10 січня 2006 року , я не як співвласника допоміжного приміщення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Суд першої інстанції згідно вимог ст.. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При вирішенні спору та ухваленні рішення суд 1 інстанції виходив відповідно до ст.ст. 10,11,60, 212,213 ЦПК України із повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді 1 інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом 1 інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду 1 інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги. Якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Колегією суддів не встановлено таких порушень норм процесуального та матеріального права, які могли стати підставою відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України для перегляду рішення суду першої інстанції та ухваленні нового.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає , що рішення судом 1 інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 25 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді