Справа № Провадження №22-ц-4516/12 22-ц/1090/6047/12 Головуючий у І інстанціїКоваленко К.В.
Категорія43Доповідач у 2 інстанції Мережко
30.10.2012
УХВАЛА
Іменем України
18 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого - Мережко М.В.
Суддів - Данілова О.М. , Оношко Г.М.
При секретарі - Косенко Т.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 27 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
За зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні садибним житловим будинком , вселення в жиле приміщення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів ,-
В с т а н о в и л а :
У березні 2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом. Свої вимоги обгрунтовував тим, що він є власником будинку за адресою ; АДРЕСА_1. Даний будинок належить йому на підставі акту про передачу жилого будинку садибного типу підписаного відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР № 149 від 30 червня 1990 року та наказу радгоспу «Прип»ятський» № 14 від 20 лютого 1992 року .
У спірному будинку зареєстровані - він , відповідач ОСОБА_2, син ОСОБА_5, дочка ОСОБА_6, дочка ОСОБА_4, онук ОСОБА_7.
Починаючи із 24 грудня 2010 року відповідач ОСОБА_2 у спірному будинку не проживає без поважних причин , догляд за будинком не здійснює. В даний час відповідач проживає у своїх батьків за адресою ; АДРЕСА_2.
На неодноразові прохання знятися з реєстраційного обліку , відповідач ніяким чином не реагує.
Між ним , позивачем, та відповідачем договір найму жилого приміщення не укладався, відповідач законних підстав для проживання у будинку не має, понад шість місяців не проживає у спірному будинку , перешкоджає йому у здійсненні права власності на будинок , тому просив визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим будинком з підстав ст.. 71 ЖК України .
Відповідач ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву про усунення перешкод у користуванні житловим будинком , вселення з підстав ст.. 64, 156 ЖК України Свої вимоги обгрунтовувала тим, що спірний житловий будинок вони отримали в період шлюбу з ОСОБА_3
Ще до розірвання шлюбу з ОСОБА_3, у них почалися сварки на побутовому грунті . Після розірвання шлюбу , ОСОБА_3 почав виганяти її з дому , бив її , погрожував фізичною розправою. Побоюючись за своє життя , вона була змушена піти з будинку і проживати в іншому місці. Частину речей ОСОБА_3 викинув у сарай , частина лишилася у спірному будинку , але ОСОБА_2 позбавлена можливості їх забрати.
Оскільки ОСОБА_3 перешкоджає позивачу за зустрічним позовом користуватися спірним будинком , не допускає її до будинку , просила вселити її у спірний будинок, зобов»яязати ОСОБА_3 не чинити їй перешкод у користування будинком.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 27 червня 2012 р. в задоволенні позовів відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у зустрічному позові , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, та ухвалити нове рішення в цій частині, яким її позов задовольнити., рішення в частині відмови у позові ОСОБА_3 залишити без змін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом першої інстанції, сторони перебували у шлюбі із 1988 по 2010 рік. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 24 грудня 2010 року шлюб між сторонами розірваний.( а.с. 9).
Даний будинок належить ОСОБА_3 на підставі акту про передачу жилого будинку садибного типу в особисту власність ,підписаного відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР № 149 від 30 червня 1990 року та наказу радгоспу «Прип»ятський» № 14 від 20 лютого 1992 року .( а.с. 8)
У спірному будинку зареєстровані - він , відповідач ОСОБА_2, син ОСОБА_5, дочка ОСОБА_6, дочка ОСОБА_4, онук ОСОБА_7.(а.с.5).
Як встановлено судом першої інстанції , ОСОБА_2 ще до розірвання шлюбу почала переносити свої речі до місця проживання свого співмешканця , де вона фактично проживає з часу розірвання шлюбу і по теперішній час. За новим місцем проживання , ОСОБА_2 із господарем будинку, веде спільне господарство. Обставини, що вона змушена була перейти на інше місце проживання ОСОБА_2 не заперечувала , як не заперечуваала і того, що до органів самоврядування , правоохоронних органів із заявами про порушення свого права на проживання у спірному будинку ,до подачі позовної заяви ОСОБА_3 ,не зверталася.
При вирішенні спорів , пов»язаних із користуванням жилими приміщеннями в будинках і квартирах , належних громадянам на праві приватної власності ( про виселення , право користування тощо) слід виходити з норми глави 6 розділу 111 ЖК УРСР про користування жилими приміщеннями в будинках ( квартирах) приватного житлового фонду.
Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст.. 156 ЖК України члени сім"ї власника , що з ним проживають, користуються жилим приміщенням нарівні з власником, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Посилання на ту обставину , що ОСОБА_3 змінив замки у дверях будинку , чим позбавив її можливості попасти до будинку , спростовуються відмовним матеріалом №389 від 09 березня 2011 року Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області , з якого видно , що причиною зміни замків в будинку було те , що ОСОБА_2 без відома ОСОБА_3, без розподілу майна подружжя , почала вивозити спільно нажите майно із спірного будинку.
Інших доказів , відповідно до ст.. 60 ЦПК України , про неможливість попасти до спірного будинку , перешкоджання створені ОСОБА_3 у користуванні спірним жилим будинком ОСОБА_2 суду не надала .
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК) , то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Оскільки ОСОБА_2 не надала суду доказів щодо порушення її права на користування спірним жилим будинком , суд дійшов вірного висновку про від мову у задоволенні позову.
При постановлені рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не грунтуються на вимогах закону і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307 , 308, 313 -315, 317,319 ЦПК України , колегія суддів,-
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 27 червня 2012 р. -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді