Справа №2-327/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Школа М.Г.

Номер провадження 22-а/1890/16789/12 Суддя-доповідач - Собина

Категорія - 99

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собина О. І.,

суддів - Ведмедь Н. І., Рибалки В. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 24 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області

про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 24 березня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (далі - Управління).

Зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 01 лютого 2009 року до квітня 2010 року.

Стягнуто з Управління на користь позивача судові витрати в розмірі 54 грн.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на необґрунтованість і незаконність ухваленого рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковій зміні.

Судом першої інстанції вірно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач має статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік » дію статті 6 Закону України N 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, визначена надбавки дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У 2009 та 2010 роках дія норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у період з 01 лютого 2009 року до квітня 2010 року мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За таких обставин, правильними є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 лютого 2009 року до квітня 2010 року.

Враховуючи те, що позов вирішено в порядку ЦПК України та виходячи з характеру і змісту спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що по суті позовних вимог оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд вірно, відповідно до Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1258 (у редакції на час ухвалення рішення) , вирішив питання щодо стягнення з Управління на користь позивача витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37,00 грн.

В той же час, суд не врахував, що відповідно до п.п. «д» п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», вимоги немайнового характеру позивачеві потрібно було оплачувати у розмірі 8,50 грн. Оскільки відповідач відповідно до п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» звільнений від оплати цих судових витрат, то в силу ст.88 ЦПК України їх слід компенсувати за рахунок держави.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відшкодування судових витрат підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення "Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами", колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 24 березня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Відшкодувати позивачеві за рахунок держави 8 грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий -

Судді -