Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5061/12 Головуючий у 1 інстанції Стоматов Е.Г.
Суддя-доповідач Кухар С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
при секретарі Волчановій І.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ, третя особа ОСОБА_6 про виключення майна з акту опису та звільнення майна з-під арешту, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2012 року ОСОБА_7 звернулась до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 12 травня 2012 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір комісії на продаж продукції, за яким ОСОБА_5 зобов'язався за дорученням ОСОБА_7 здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу продукції, яка є власністю позивача на суму 17368, 00 грн.
05 серпня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір комісії на продаж продукції на загальну суму 562766, 00 грн.
18 травня 2012 року державним виконавцем Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ Сизовим М.В., при виконанні виконавчого листа в межах виконавчого провадження № 30621816 виданого 01 серпня 2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя було описано наступне майно: жіноча білизна, купальники, футболки, блузи, кофти та складено акт опису та арешту майна, відповідно до якого зазначене майно було описано та арештовано.
Оскільки описане та арештоване майно є власністю позивача, вона просила суд виключити його з акту опису та арешту майна та звільнити з-під арешту.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2012 року позов ОСОБА_7 задоволено. Виключено з акту опису і арешту майна від 18 травня 2012 року складеного державним виконавцем Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ Сизовим М.В.: футболки, жіноча білизна, купальники, футболки, блузи, кофти, які належать ОСОБА_7 на праві власності. Витребувано у державного виконавця Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ Сизова Максима Володимировича та ОСОБА_6 вищеперераховане майно на загальну суму 17368, 00 грн. за додатком 1 та майно згідно додатка 2 на суму 562766, 00 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення, ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом встановлено, що 5 квітня 2011 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя було ухвалено рішення про стягнення кредитної заборгованості з фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в сумі 952587,36 грн.
01 серпня 2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя було видано виконавчий лист №2-1669 за вказаним рішенням.
16 січня 2112 року державним виконавцем Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
18 травня 2012 року державним виконавцем Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ Сизовим М.В., при виконанні виконавчого листа в межах вказаного виконавчого провадження, за участю боржника ОСОБА_5 було здійснено опис і арешт майна, що належить боржнику ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: жіночий одяг та білизна в загальній кількості 1224 одиниці, та інше майно про що складено акт. Вказане майно було передано на зберігання ОСОБА_6.
Позивач ОСОБА_4 посилається на те, що вказане майно належить їй, на підтвердження вказаного надала суду договір комісії на продаж продукції від 12 травня 2012 року укладений позивачем та відповідачем ОСОБА_5, за яким ОСОБА_5 зобов'язався за дорученням ОСОБА_4 здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу продукції, яка є власністю позивача на суму 17368 грн; та договір комісії від 05 серпня 2011 року між позивачем та відповідачем на продаж продукції на загальну суму 562766 грн.
Суд першої інстанції виходячи лише з цих, а інших і не було надано, доказів встановив, що вказане майно належить ОСОБА_4 і задовольнив позов.
Однак з такою помилковою позицією суду першої інстанції не погоджується колегія суддів.
Згідно положень ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Згідно до вимог ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права, 2) визнання правочину недійсним, 3) припинення дії, яка порушує право, 4) відновлення становища, яке існувало до порушення, 5) примусове виконання обовязку в натурі, 5) зміна правовідношення, 7) припинення правовідношення, 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 60 ЗУ «Про виконавче провадження»та ч.2 ст. 114 ЦПК України визначено спосіб захисту цивільних прав та інтересів особи, права якої порушені накладенням арешту на майно.
Згідно ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на це майно і про звільнення майна з-під арешту.
Відповідно до роз'яснень у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у формі вимог про виключення майна з акту опису та арешту, та витребування не відповідає вимогам ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 16 ЦК України проте суд першої інстанції у порушення зазначених вимог закону розглянув позов і постановив рішення, порушивши матеріальний і процесуальний закони.
Окрім цього, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона сама зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилання позивача, що вказане майно, передане нею за договорами комісії, є її власністю не підтверджене жодним доказом. Взагалі відсутні будь-які докази виникнення права власності позивача на вказане майно, суду не надано ні квитанцій на його придбання, чи договорів купівлі-продажу, дарування чи інше.
Крім того, за змістом ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" та у відповідності до роз'яснень, даних у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року №6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису", у справі про звільнення майна з-під арешту відповідачами в справі є боржник, та особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особа, якій передано майно.
Цивільний процесуальний Кодекс України виключає можливість апеляційного суду скасувати рішення, після чого, залучивши співвідповідачів по справі, вирішити справу як суд першої інстанції. Відповідно до ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення у справі може постановлюватися лише щодо сторін. Згідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 30 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка притягується судом до відповіді за позовом, тому що на неї вказує позивач, як на порушника свого права. Згідно до ст.11 ЦПК України, встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, тобто визначення відповідачів, як осіб, до яких пред'являється позов, є виключним правом позивача.
Статтею 33 ЦПК України не передбачено право суду самостійно залучати до участі у справі співвідповідача, навіть у випадку обов'язкової співучасті, якщо позивач не заявить такого клопотання.
ОСОБА_4 визначила статус у справі ОСОБА_6, у якого просила витребувати майно, як третьої особи, а ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в інтересах якого накладено арешт на майно, взагалі не притягнула до участі у справі, що не відповідає вимогам ст. 30, 213, 215 ЦПК України та роз'ясненням, даних у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 (з відповідними змінами) "Про судову практику в справах про виключення майна з опису", що порушує їх права приймати участь у справі в якості сторони.
На вказані порушення не звернув увагу і суд першої інстанції.
Викладене свідчить про те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому на підставі ст. 309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»задовольнити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2012 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: