Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4087/2012 р. Головуючий у 1-й інстанції: Кучерук I.Г.

Суддя-доповідач: Кухар С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 серпня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого - судді: Бондаря М.С.

суддів: Кухаря С.В.

Боєвої В.В.

при секретарі Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Експедиція»на рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 29 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Нова Експедиція»про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА :

У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Нова Експедиція» у якому просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду, поновити його на посаді механіка автомобільної колони в ТОВ «Нова Експедиція», стягнути з ТОВ «Нова Експедиція»середньомісячній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач вказує, що 04.01.2012 року йому було вручено надруковану заяву про звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, та під психологічним тиском він був вимушений підписати її, хоча наміру на звільнення у нього не було. Усвідомивши помилку він 06.01.2012 року на адресу головного офісу у м. Київ надіслав заяву про відзив заяви про звільнення, однак був звільнений. Причиною пропуску строку вказує те, що він намагався врегулювати спір в позасудовому порядку, звертався до прокуратури.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2012 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_3 на посаді механіка автомобільної колони в ТОВ «Нова Експедиція». Стягнуто з ТОВ «Нова Експедиція»на користь ОСОБА_3 середньомісячній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3753 грн. 75 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «Нова Експедиція» звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК суд апеляційної інстанції скасовує рішення суд першої інстанції і ухвалює нове в разі неправильного застосування норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Судом встановлено, що наказом №257к від 14.06.2011 року, позивач був прийнятий на роботу на підприємство відповідача на посаду механіка автомобільної колони у транспортний відділ департаменту з організації перевезень.

04.01.2012 року ОСОБА_3 написав та подав заяву на ім'я директора ТОВ «Нова Експедиція»наступного змісту: «прошу Вас звільнити мене із займаної посади 04.01.2012 року за власним бажанням»(а.с. 18).

Наказом від № 8к від 04.01.2012 року, він був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та на підставі вказаної заяви від 04.01.2012 року (а.с. 20).

Згідно до копії особової картки працівника, копії книги обліку трудових книжок, ОСОБА_3 отримав трудову книжку 04.01.2012 року.

05.01.2012 року ОСОБА_3 написав заяву на ім'я директора ТОВ «Нова Експедиція»про відзив своєї попередньої заяви про звільнення (а.с. 7), та яку надіслав до керівництва підприємства по пошті 06.01.2012 року, вказана заява роботодавцем отримана 12.01.2012 року (а.с. 8).

Суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що позивач не мав реального наміру на звільнення з підприємства відповідача за власним бажанням, про що й повідомив керівництво відповідача.

Так, згідно частин 1, 2 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06 листопада 1992 року працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав заяву про звільнення 04.01.2012 року, в якій просив звільнити його саме з 04.01.2012 року, тобто раніше закінчення двотижневого строку. Останнім днем роботи та днем звільнення є саме 04.01.2012 року.

Звертаючись з позовом, позивач не зазначав, що відкликав свою заяву про звільнення саме до 04.01.2012 року, будь-яка письмова заява в матеріалах справи відсутня.

Заяву про відкликання заяви про звільнення ОСОБА_3 подав лише 06.01.2011 року, тобто після закінчення строку попередження та видачі наказу про його звільнення.

За змістом ст. 38 КЗпП України сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України та 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Посилання позивача на психологічний тиск на нього з боку керівництва щодо написання заяви про звільнення не підтверджено і в цій частині не надано жодних доказів.

Викладене свідчить про те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, а тому на підставі ст. 309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Експедиція»задовольнити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2012 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: