УКРАИНА
АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ
0408/2-321/12 24.10.2012
Справа № 2-1970/11/0408 Головуючий у першій інстанції
Провадження № 22-ц/491/1935/12 суддя Свистунова О.В.
Категорія № 34 ( І ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді: Зубакової В.П.
суддів: Митрофанової Л.В., Турік В.П.
при секретарі: Бондаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 квітня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа Страхова компанія «ПЗУ Україна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
відповідач ОСОБА_2,
позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5,-
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що їй на праві власності належить автомобіль «ВАЗ-21124» д.з. НОМЕР_1, який перебував з 2008р. по 16.08.2010р. у відповідача. Згідно домовленості між сторонами, ОСОБА_2 керував автомобілем на підставі довіреності при умові сплати щомісячно 220 дол.США у рахунок погашення кредиту на придбання цього автомобіля. З січня 2010 року відповідач припинив сплачувати кредит, у зв'язку з чим позивач відкликала довіреність на управління автомобілем.
16.08.2010р. ОСОБА_2 на буксирі доставив пошкоджений автомобіль та документи до нього за місцем проживання дочки позивача.
Посилаючись на вищевикладене, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 32 741,35 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 5 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1 893,74 грн. судових витрат.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 квітня 2012 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальні збитки в сумі 32 741,35 грн. та понесені судові витрати у розмірі 1 839,62 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Так, висновок суду щодо відповідальності відповідача як поручителя за кредитним договором ґрунтується на поясненнях позивача та не підтверджений жодними доказами.
Покладаючи на відповідача обов'язок відшкодовувати шкоду на підставі 250 ЦК України, суд не встановив факт відмови ОСОБА_2 від вчинення дій, які були визначені відповідною довіреністю.
Вина відповідача у заподіянні шкоди майну позивача не доведена, натомість у матеріалах справи наявна постанова про відмову у порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2 за ст. ст. 190, 194 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, позивача та її представника, які заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, 25 липня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 було укладено цільовий кредитний договір № 8/2007/840-К/1074-АП на придбання транспортного засобу -ВАЗ 21124, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1.
У забезпечення кредитного договору сторони уклали договір застави цього транспортного засобу.
Вищезазначений автомобіль, у відповідності до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 від 25.07.2007 року, виданого Криворізьким РЕВ ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській області належить ОСОБА_4 (а.с.5).
23 липня 2008 року ОСОБА_4 видала на ім'я ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність, яка зареєстрована в реєстрі за № 3515 строком дії до 23.07.2013 року на право керування вищезазначеним автомобілем (а.с.6).
ОСОБА_2 здійснював керування зазначеного транспортного засобу фактично з 23.07.2008 року по 16.08.2010 року та здійснював оплату періодичних платежів за кредитним договором № 8/2007/840-К/1074-АП від 25 липня 2007 року, укладеним між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4
Оскільки з січня 2010 року відповідач припинив здійснювати платежі до банківської установи, позивачка особисто почала здійснювати плату за договором кредиту.
15 серпня 2010 року ввечері, приблизно в період часу з 21.00 - 22.00 автомобіль ВАЗ 21124, реєстраційний номер НОМЕР_1, доставлено сторонньою особою за адресою реєстрації позивачки: АДРЕСА_1, та вручено документи і ключі доньці позивача для передачі їх ОСОБА_4
Автомобіль мав механічні пошкодження, про що 16 серпня 2010 року було складено акт огляду автомобіля та проведено авто-товарознавче дослідження, згідно якого матеріальні збитки становлять 32 741 грн. (а.с. 15-17, 17-34).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю представника, слід виходити з вимог ст. 250 ЦК України, яка передбачає відповідальність представника перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог частини першої та другої цієї статті.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 250 ЦК України представник має право відмовитись від вчинення дій, які були визначені довіреністю, та зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю.
Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, встановлених частинами другої та третьою цієї статті (ч. 4 ст. 250 ЦК України).
Як встановлено судом, 23 липня 2008 року ОСОБА_4 видала на ім'я ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність, згідно до якої позивачка уповноважила відповідача бути її представником з питань проходження технічного огляду, проведення ремонту вказаного автомобіля, для чого представнику надається право керування згаданим автомобілем, а також представляти її інтереси в органах Державтоінспекції, чи в будь-яких інших установах, підприємствах чи організаціях незалежно від їх підпорядкування з питань, пов'язаних з технічним оглядом, ремонтом автомобіля, а також виконувати всі інші дії в межах та в обсязі, передбачених чинним законодавством України для такого роду уповноважень. Роз'яснено ст.ст. 237, 317 ЦК України.
Для здійснення повноважень, наданих зазначеною довіреністю, ОСОБА_4 передала ОСОБА_2 автомобіль разом з правоустановчими документами, які було передано сторонньою особою 15 серпня 2010 року доньці позивача, яка не є власником цього автомобіля та не уповноважена на здійснення дій щодо прийняття останнього на зберігання.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає встановленим факт відмови ОСОБА_2 від вчинення дій, які були визначені довіреністю, оскільки останній не заперечує, що автомобіль він повернув та не користується ним, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Таким чином, відповідач у справі, який в юридичному розумінні є уповноваженим представником позивачки у справі, права та обов'язки якого щодо об'єкта рухомого майна, який перебуває у власності позивачки, визначено нотаріально посвідченою довіреністю, порушив права позивача, як власника та особи яка видала довіреність, а тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню завданих збитків на підставі ст. 250 ЦК України.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги щодо відсутності вини ОСОБА_2 у заподіянні шкоди майну позивача, колегія суддів допитала експерта ОСОБА_6, який проводив автотоварознавче дослідження спірного автомобіля з визначення матеріальної шкоди. Експерт в судовому засіданні підтвердив, що деталі та вузли автомобіля були замінені на деталі та вузли іншого автомобіля, які не відповідали оригінальним заводським деталям даного автомобіля, однак, дату заміни вказаних вузлів і агрегатів на автомобілі він встановити не зможе. Згідно протоколу огляду транспортного засобу - автомобілю ВАЗ 21124, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 15) - автомобіль знаходився в неробочому стані (не на ходу). На автомобілі відсутні деталі, вузли та агрегати, деякі деталі знаходились у технічно несправному стані та були аварійно пошкоджені та деформовані. Детально характер і об'єм пошкодження автомобіля та порядок визначення розміру завданих збитків ним викладено у протоколі огляду транспортного засобу від 27.08.2010 року та у висновку експертного автотоварознавчого дослідження №185/10 від 10.09.2010р. (а.с. 15-18-34), які він повністю підтвердив у судовому засіданні.
Також, як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки наявності та стану транспортного засобу, що знаходиться у заставі ПАТ КБ «Надра», 16 серпня 2010 року автомобіль вже був у неробочому стані (а.с. 8), а тому колегія суддів вважає встановленим факт несумлінного зберігання та використання ОСОБА_2 автомобіля, переданого йому ОСОБА_7 згідно довіреності, якою його, серед іншого, було уповноважено на проходження технічного огляду та проведення ремонту вказаного автомобіля від імені ОСОБА_7 (а.с. 6), тобто фактично на нього було покладено обов'язок стежити за технічним станом автомобіля.
Докази та обставини, на які посилається представник відповідача в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі та незгоди з тією їх оцінкою, що надав їм суд першої інстанції. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими матеріалами справи та поясненнями сторін, суд перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону; рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно ч.3 ст. 86 ЦПК України компенсація за відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачується стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення.
Таким чином, витрати на оплату виклику в судове засідання експерта ОСОБА_6 покладаються на ОСОБА_2 та становлять 200,00 грн., згідно рахунку-фактури №126 від 30 липня 2012 року (а.с. 119).
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 квітня 2012 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по справі за виклик експерта у судове засідання на користь СПД ОСОБА_6 (адреса: АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_4, ВАТ «Райффайзен Банк аваль» м.Київ, МФО 380805, код ЗКПО НОМЕР_5) у розмірі 200, 00 гривень.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: