РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1404/2012Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
РІШЕННЯ
"09" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді
Суддів
При секретарі
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/1404/2012Головуючий суду першої інстанціїМикитюк О.А.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанціїСамойлова О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого - судді Самойлової О.В.,
суддів Полянської В.О.,
Авраміді Т.С.,
при секретарі Кушиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 грудня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання, посилаючись на те, що 02 листопада 2006 року уклав зі своїм сином відповідачем у справі - ОСОБА_5 - договір довічного утримання, відповідно до умов якого він передав відповідачу належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, взамін чого ОСОБА_5 зобов'язався надавати йому довічно матеріальне забезпечення: забезпечувати харчуванням, одягом, необхідною допомогою, житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі. Вартість матеріального забезпечення визначена у 300 грн. на місяць. Проте з дня укладення договору довічного утримання ОСОБА_5 виїхав у м. Київ, зобов'язання виконував не повністю і нерегулярно, а на його зауваження та вимоги не реагував, хоча позивач є людиною похилого віку, інвалідом 2 групи за загальним захворюванням та інвалідом 3 групи за зором, проживає один, часто хворіє. У зв'язку з потребою у догляді та лікуванні позивач уклав договір про соціальне обслуговування з територіальним центром соціального обслуговування м. Феодосії, який і надавав ОСОБА_4 таку допомогу. З урахуванням викладеного позивач на підставі ст.ст. 744, 755 ЦК України просив розірвати вказаний вище договір довічного утримання.
Рішенням Феодосійського міського суду від 06 грудня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуального права, просить рішення Феодосійського міського суду від 06.12.2011 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що рішення суду прийнято на підставі не повно з'ясованих обставин по справі, які мають суттєве значення, судом не враховані докази, які ним надані на підтвердження неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, не надано належної правової оцінки показанням свідків.
.
Крім того, в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що відправлення відповідачем грошей не підтверджує факт їх отримання та виконання в цій частині умов договору довічного утримання.
Апеляційний суд АР Крим погодившись із рішенням Феодосійського міського суду, ухвалою від 17 січня 2012 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 17 січня 2012 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідач ОСОБА_5 надав заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_4, в якої просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що ним у повному обсязі виконувалися обов'язки по утриманню батька, те, що він постійно не знаходився біля батька, не готував йому їжу, не здійснював за ним постійний догляд, проживав у м. Києві не може розцінюватися як невиконання або неналежне виконання ним умов договору довічного утримання і не може бути підставою для розірвання договору, оскільки батько погоджувався з таким положенням речей.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення позивача, його представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 02 листопада 2006 року ОСОБА_4 уклав зі своїм сином ОСОБА_5 договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований у реєстрі за № 1708. Згідно з умовами договору ОСОБА_4 передав відповідачу належну йому квартиру АДРЕСА_1, взамін чого останній взяв на себе зобов'язання довічно повністю утримувати ОСОБА_4, забезпечуючи його харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою і забезпечити його житлом шляхом збереження безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі. Вартість матеріального забезпечення (харчування, одяг, догляд та необхідна допомога) визначена сторонами в розмірі 300 грн. на місяць (пункти 1, 7, 8).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів той факт, що відповідач не виконує чи неналежним чином виконує умови договору довічного утримання. З таким висновком на погоджується колегія суддів, оскільки він не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.
ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи за загальним захворюванням та інвалідом 3 групи за зором, що підтверджується довідками МСЕ 3-12 НК № 025883 та МСЕ № 018457( а.с.8,9 т. 1).
Згідно медичної довідки Феодосійської міської поліклініки № 1 від 01 жовтня 2008 року ОСОБА_4 потребує постійної сторонньої допомоги (а.с.10 т.1).
Крім того, між ОСОБА_4 та Територіальним центром соціального обслуговування м. Феодосії укладено договір про соціальне обслуговування громадянина з 4 групою рухової активності, у відповідності до якого центр зобов'язується надавати ОСОБА_4 соціальні послуги з оплати платежів, виносу сміття, закупки продуктів на базарі та в магазині, вологого та генерального прибирання в квартирі, участі в медичному обслуговуванні, оформленні документів тощо (а.с.34-35 т.1).
Вищезазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 потребує догляду і необхідної допомоги та підтверджують доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в порядку, встановленому законом.
Згідно ч.1 ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок , квартиру або їх частину інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність , взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та(або) доглядом довічно.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Положення ст. 526 ЦК України передбачають, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник має виконувати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання та звичаїв ділового обороту.
Згідно з положеннями ст.ст. 610, 614 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Суд першої інстанції на вказані норми матеріального права уваги не звернув і у порушенні ст.ст. 10, 60 ЦПК України зазначив, що позивачем не надано доказів не виконання умов договору, тоді як законом перерозподілено тягар доказування з позивача на відповідача.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні як при розгляді справи судом першої інстанції, так і в апеляційній інстанції не заперечував проти того, що він постійно проживає у м. Києві, не надає особисто батькові матеріального забезпечення -харчування, догляду, допомоги. Доводи відповідача стосовно того, що він щомісячно по пошті переводив ОСОБА_4 по 300,00 грн., спростовуються матеріалами справи.
Так, з листа Феодосійського центру поштового зв'язку № 5 від 05.10.2011 року слідує, що ОСОБА_4 були отримані від ОСОБА_5 поштові перекази за період з липня 2009 року по липень 2011 року щомісячно по 300,00 грн. (а.с.158 т.1), але відсутні відомості про переказ грошів у серпні та грудні 2009 року, у березні, червні, вересні, листопаді, грудні 2010 року, у лютому 2011 року, що свідчить про порушення ОСОБА_5 умов договору довічного утримання. Крім того, саме по собі переведення позивачу по пошті по 300,00 грн., як вартості щомісячного матеріального забезпечення, випадкове передання позивачу через інших осіб грошів та майна, не вказує на забезпечення ОСОБА_4 доглядом і необхідною допомогою, тобто на належне виконання умов договору ОСОБА_5, про що відповідач зобов'язався.
Відповідно до вимог ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється.
Колегія суддів не погоджується із твердженнями відповідача, викладеними у запереченні на апеляційну скаргу, про належне виконання ним умов договору довічного утримання, оскільки позивач знав, що він постійно проживає у м. Києві і фактично погодився із тим, що відповідач не буде особисто надавати йому довічне матеріальне забезпечення. Такі доводи відповідача не відповідають вимогам ст. 654 ЦК України, так як письмово такі зміни не вчинені, а форма договору довічного утримання є письмовою (ст. 745 ЦК України).
На ці положення закону суд першої інстанції уваги не звернув та, всупереч вимогам статей 213, 214 ЦПК України, ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам закону, оскільки не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору.
При таких обставинах, колегія суддів прийшла до висновку про недоведеність відповідачем факту належного виконання ним умов договору довічного утримання, а тому про наявність підстав для його розірвання.
Отже, колегія суддів погоджується з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 грудня 2011 року та ухвалення по справі нового рішення про задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, не мають правового значення для вирішення спору по суті, тому на увагу не заслуговують.
На підставі викладеного, керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 грудня 2011 року задовольнити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 грудня 2011 року скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити, розірвати договір довічного утримання, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 02 листопада 2006 року та посвідчений приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований у реєстрі за № 1708.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати у сумі 37 (тридцять сім) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
О.В. СамойловаВ.О. ПолянськаТ.С. Авраміді