РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1119/2012Головуючий суду першої інстанції:Лошакова Т.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
РІШЕННЯ
"10" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПритуленко О.В.,
СуддівСамойлової О.В.,Кустової І.В.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Феодосії цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Феодосії АР Крим в інтересах держави в особі Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 5 червня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2012 року заступник прокурора м. Феодосії в інтересах Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» (далі - ДП «НДІ АПС») звернувся з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідач, який займав посаду директора ДП «НДІ АПС», без узгодження з Міністерством промислової політики України, 21 лютого 2006 року, підготував та направив в Коктебельську селищну раду заяву про відмову ДП «НДІ АПС» від права користування частиною земельної ділянки (площею 0,24 га), наданої для обслуговування бази відпочинку «Прибій» та оздоровчого табору «Восход», розташованих в смт.Коктебель по вул. Набережній, 14 і 14а.
На підставі вказаної заяви зазначена земельна ділянка за рішенням Коктебельської селищної ради №4810 від 16 березня 2006 року була вилучена з постійного користування позивача, переведена в рекреаційні землі запасу селищної ради та передана в приватну власність інших осіб.
Внаслідок неправомірних дій відповідача, якого звільнено від кримінальної відповідальності за актом про амністію, позивачу завдана майнова шкода в розмірі 328900 грн., від відшкодування якої ОСОБА_6 відмовляється.
Посилаючись на те, що шкода підлягає відшкодуванню на підставі ст.1166 ЦК України, просив задовольнити позов.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 5 червня 2012 року позов заступника прокурора м. Феодосії задоволений.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
На думку апелянта, при вирішенні справи, суд не звернув увагу на те, що вартість майна позивача (зокрема, бази відпочинку «Прибій») внаслідок вилучення вказаної земельної ділянки, яка не входила в цілісний майновий комплекс підприємства, не перебувала на балансі і не включалася до статутного фонду, фактично не зменшилася. Не врахував суд і відсутність доказів його вини в спричиненні позивачу майнової шкоди подачею заяви про відмову від права користування частиною земельної ділянки, а також рішення господарського суду про скасування рішення Коктебельської селищної ради про вилучення земельної ділянки.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та сторін, обговоривши наведені у скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги заступника прокурора м. Феодосії, суд першої інстанції виходив із того, що дії ОСОБА_6 щодо одноособового розпорядження майном Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» є незаконними та такими, що спричинили позивачу матеріальну шкоду.
При цьому суд послався на те, що незаконність дій відповідача встановлена матеріалами кримінальної справи, зокрема і висновком судової товарознавчої експертизи № 1794 від 20.01.2010 року, згідно якого ринкова вартість бази відпочинку «Прибій» внаслідок вилучення земельної ділянки площею 0,2400 га, яка знаходилася на праві постійного користування позивача, зменшилася на 328900 грн.
ОСОБА_6 був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.367 ч.2 Кримінального кодексу України за неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам, спричинило тяжкі наслідки у виді зменшення вартості державного майна на суму 328900 грн. Постановою Феодосійського міського суду АРК від 02.12.2011 року ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності по п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію» на підставі п.4 ст.6, ст.248 КПК України.
З урахуванням викладеного, а також порушення відповідачем п. 8б, 11 контракту №3-90 від 3-.12.2005 року, укладеного між ним та Міністерством промислової політики України, згідно якого він, як директор ДП «НДІ АПС», був зобов'язаний приймати заходи щодо збереження основних фондів майна і інших матеріальних цінностей, належних підприємству на праві повного господарського ведення, недопущення зменшення статутного фонду підприємства, здійснювати контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, суд дійшов висновку, що заявлена у позові сума підлягає стягненню з на підставі ст.1166 ЦК України.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.
Так, згідно постанови Феодосійського міського суду АРК від 02.12.2011 року, ОСОБА_6 обвинувачений у тому, що в порушення п.п. 8б, 11 контракту №3-90 від 3-.12.2005 року, укладеного між ним та Міністерством промислової політики України, 21 лютого 2006 року, без узгодження із вказаним міністерством, підготував та направив в Коктебельську селищну раду заяву про відмову ДП «НДІ АПС» від права користування земельною ділянкою площею 0,24 га, посилаючись на положення ст.ст. 141, 142 Земельного кодексу України. І вказана заява була підставою і обов'язковою умовою для прийняття радою рішення про вилучення земельної ділянки. Внаслідок вилучення частини земельної ділянки на 328900 грн. зменшилася вартість майна позивача - бази відпочинку «Прибій» та оздоровчого табору «Восход».
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що вказана частина постанови є формулюванням обвинувачення, яке викладається в мотивувальній частині відповідно до вимог КПК України і вказані у постанові обставини відповідно до положень ст.61 ЦПК України підлягають доказуванню при розгляді цивільної справи про стягнення збитків, а зазначений доказ підлягає оцінці за правилами, встановленими ЦПК України наряду з іншими.
Згідно із ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Загальне правило статті 1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Якщо мають місце спеціальні підстави, що надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей § 1 Глави 82 ЦК, треба застосовувати спеціальні норми.
У п. 12 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Як випливає з матеріалів справи, рішення про вилучення з користування позивача земельної ділянки, на який розташоване закріплене за позивачем державне майно, прийняте Коктебельською селищною радою.
Фактичне припинення землекористування позивача на вказану земельну ділянку виникло не з підстав подання відповідачем заяви про вилучення земельної ділянки, а на підставі рішення Коктебельської селищної ради, яка повинна була при вирішенні цього питання дотримуватися норм діючого законодавства.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2009 року (справа № 2-21/3582-2009) зазначене рішення Коктебельської селищної ради визнано недійсним через те, що прийнято з перевищенням наданих повноважень, оскільки припинення права постійного землекористування державного підприємства здійснюється державним органом виконавчої влади, а не органом самоврядування.
Обґрунтованими слід визнати і довід апелянта про те, що вилучення зазначеної земельної ділянки не потягло за собою зменшення вартості майна позивача, оскільки як випливає з матеріалів справи, обсяг майна на підставі цього не змінився і матеріали справи не містять відомостей про те, що при вилученні земельної ділянки (яка не перебувала на балансі позивача) змінилася вартість основних та оборотних фондів.
За відсутності таких відомостей, зокрема і фінансово-бухгалтерських документів підприємства, висновок будівельно-технічної експертизи №1794 від 20.01.2010 року, яка міститься в матеріалах кримінальної справи № 11077190022, не можна визнати безспірним доказом завдання позивачу матеріальної шкоди.
Як випливає з матеріалів експертизи, висновок про зменшення ринкової вартості бази відпочинку «Прибій» ґрунтується на тому, що на земельній ділянці, яка перебувала в користуванні позивача (1,7768 га), можливо розташування бази відпочинку з максимальною місткістю 127 койко-місць (Кримінальна справа, том 2, арк. 9-42) і отримання відповідного вірогідного валового доходу. Зменшення можливої кількості розміщення койко-місць до 110 приведе до зменшення потенціального валового доходу від експлуатації бази відпочинку, а відповідно і до зменшення вартості самої бази відпочинку «Прибій» на суму, визначену у позові.
Тобто, висновок експертизи ґрунтується на припущеннях і зроблений без врахування того, що дійсна кількість койко-місць, яка існувала до вилучення земельної ділянки, не змінилася після її вилучення. Відтак, вказаний висновок не є безумовним доказом наявності матеріальної шкоди.
Виходячи з вищенаведених норм закону та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно поклав на відповідача відповідальність по відшкодуванню матеріальної шкоди.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову з вищенаведених підстав.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 3 і 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 5 червня 2012 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні позову заступника прокурора м. Феодосії АР Крим, поданого в інтересах держави в особі Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди в розмірі 328900 грн. - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Притуленко О.В. Самойлова О.В. Кустова І.В.