Справа №2-а-923/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Чернобай О.І.

Номер провадження 22-а/1890/15994/12 Суддя-доповідач - Литовченко

Категорія - 100

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Литовченко Н. О.,

суддів - Попруги С. В., Рибалки В. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м.Суми на постанову Ковпаківського районного суду м. суми від 02 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 Управління Пенсійного фонду України в в Ковпаківському районі м.Суми про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а:

Постановою Ковпаківського районного суду м.Суми від 02 березня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми (далі - Управління) щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії.

Зобов'язано Управління здійснити перерахунок державної та додаткової пенсій позивача у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та проводити відповідні виплати з 01.09.2009р., виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести виплату недоплаченої пенсії.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовує свої вимоги тим, що позивач отримує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інвалід ІІ групи у відповідності з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян" від 28 травня 2008 року та № 654 від 16 липня 2008 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".

Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - залишенню без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач з 01.09.2009р. протиправно не проводив перерахунку призначеної позивачеві державної пенсії, передбаченої ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в порядку передбаченому ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Управління не проводило перерахунку державної пенсії виходячи з прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, тобто у 2009 році відповідач не проводив перерахунку призначеної позивачу пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в порядку передбаченому ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чим допустив протиправну бездіяльність щодо виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 01.09.2009р.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 р. №230/96-ВР в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 р. №230/96-ВР особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Частиною третьою ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р. №231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно зі ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"передбачено, що в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2-ої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" установлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується, зокрема, інвалідам II групи - 20% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"передбачено, що особам, віднесеним до 1-ої категорії, інвалідам II групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно зі ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановлюється в розмірі, визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні спору необхідно виходити із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, тому при розрахунку державної основної та додаткової пенсії, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Таким чином, позивачу мав бути визначений мінімальний розмір державної пенсії, виходячи з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не у розмірі мінімальних виплат, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" та розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України суб'єкт владних повноважень, здійснюючи свої владні управлінські функції, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі зміни, після прийняття рішення судом, розміру та порядку виплати пенсій, припинення участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, орган влади повинен діяти відповідно до чинного законодавства, не допускаючи за подібних обставин порушень, на які звертав увагу суд.

Отже, вирішуючи питання про зобов'язання здійснити перерахунок та виплачувати належні платежі, суд першої інстанції, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх перерахунку і виплати, певним часовим проміжком.

За таких обставин суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, дав правильну правову оцінку наданим доказам та прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 КАС України, Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 березня 2010 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -