РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1391/2012Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
РІШЕННЯ
"25" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді
Суддів
При секретарі
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/1391/2012Головуючий суду першої інстанціїБлейз І.Г.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанціїСамойлова О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого - судді Самойлової О.В.,
суддів Редько Г.В.,
Кустової І.В.,
при секретарі Хоружій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених затопленням квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 09 серпня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА :
У березні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої затопленням квартири, мотивуючи вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло вона є власником ? частки квартири АДРЕСА_1, яка розташована на третьому поверсі чотирьохповерхового будинку. Другим співвласником цієї квартири є її син -ОСОБА_7 На четвертому поверсі знаходиться квартира АДРЕСА_1, в який мешкають ОСОБА_5 та ОСОБА_6 12 жовтня 2011 року квартиру позивачки було затоплено холодною водою з квартири АДРЕСА_1, в результаті чого квартира ОСОБА_4 потребувала ремонту, який вона зробила за свої кошти.
Однак, після зробленого ремонту, 27 лютого 2012 року квартира ОСОБА_4 була знову залита холодною водою із квартири АДРЕСА_1. По факту залиття було складено акт. В результаті неодноразового залиття квартири, вартість робіт по виконанню відновлювального ремонту квартири у цінах на 01.03.2012 року склала 13990 грн., вартість будівельних матеріалів, які були витрачені на ремонт після залиття квартири 12.10.2011 року склала 2024 грн. 80 коп., що підтверджується квитанціями, також позивачка указала, що в результаті дій відповідачів їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює в 5000 грн.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 09 серпня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди 10 255,00 грн., у відшкодування моральної шкоди - 500 грн., та судовий збір. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу. 20 серпня 2012 року ОСОБА_6 надав заяву про приєднання до апеляційної скарги.
Апелянти просять рішення суду скасувати, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Апелянти зазначають, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність вини відповідачів у залитті квартири ОСОБА_4 у лютому 2012 року та про визначення збитків на підставі не належної оцінки доказів, зокрема акту від 29.02.2012 року, який позивачка склала самостійно і пізніше попросила сусідів підписати його та показань свідків, які не були присутніми у квартирі 27.02.2012 року, вони не проживають у будинку та ними не встановлювалася причина залиття квартири водою. Також апелянти вважають, що їх вина у спричиненні шкоди позивачці не доведена, їм невідома причина затоплення квартири 27.02.2012 року, після випадкового залиття квартири ОСОБА_4 у серпні 2011 року внаслідок пориву водопроводу, вони за свій рахунок зробили ремонт у квартирі позивачки, але остання стала вимагати, щоб були зроблені й інші роботи, не пов'язані із затопленням, після того, як відповідачі відмовилися виконувати такі роботи, ОСОБА_4 стала обвинувачувати їх у постійному затопленні її квартири, навіть зверталася до психоневрологічного диспансеру із заявами про те, що відповідачі свердлять діри в підлозі квартири та заливають через них у квартиру позивачки воду. ОСОБА_4 в судовому засіданні відмовилася від проведення судової експертизи з приводу встановлення причин затоплення її квартири, що на думку відповідачів, свідчить про те, що позивачка не заінтересована у встановленні причин затоплення її квартири. Крім того, апелянти вважають, що суд безпідставно стягнув з них на користь позивачки моральну шкоду.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року, у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності немає права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Виходячи з наведеного, колегія суддів зауважує, що оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні матеріальної шкоди у сумі 2024,80 грн., спричиненої діями відповідачів внаслідок затоплення квартири 12.10.2011 року, сторонами не оскаржується, перевірки підлягає рішення суду лише у частині стягнення з відповідачів матеріальної шкоди, спричиненої затопленням квартири позивачки 27.02.2012 року в сумі 10255,00 грн. та у частині стягнення моральної шкоди у сумі 500, 00 грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав встановленим, що затоплення квартири позивача 27.02.2012 року відбулося з вини відповідачів, а тому вимоги ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягають задоволенню. Але с таким висновком суду не погоджується колегія суддів, оскільки він не відповідає обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_7 - по ? частки кожному. Відповідачі проживають та зареєстровані у АДРЕСА_1, що розташована поверхом вище. 29.02.2012 року позивачкою, сусідами ОСОБА_8 і ОСОБА_9 складений акт про те, що 27.02.2012 року трапилося залиття квартири АДРЕСА_3 водою, що надходила з квартири АДРЕСА_1, залиття трапилося у приміщенні жилої кімнати, кухні, санітарному вузлі, вітальні, підсобного приміщення. Одночасно, в акті указано, що причину затоплення встановити не вдалося, оскільки відповідачі відмовили у доступі до своєї квартири. Комісією УЖКГ 08 травня 2012 року був складений акт обстеження, в результаті якого встановлено, що у квартирі позивачки маються сліди протікання в коморі, ванної кімнаті, кухні, кімнаті, коридорі (а.с. 63). 12 червня 2012 року комісією КП «БМ «Дружба» складений акт обстеження внутрішньо квартирного водопроводу, каналізації та сантехнічного обладнання у квартирі відповідачів, з якого слідує, що система опалювання в кімнаті демонтована, в санвузлі трубопроводи каналізації та водопроводу замінені на пластикові, утечі з з'єднань трубопроводів не виявлено, встановлене обладнання знаходиться в справному стані.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з вини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сталося залиття квартири позивача ОСОБА_4, що є підставою відповідно до ст. 1166 ЦК України та ч.1 ст. 1190 ЦК України для покладання на відповідачів обов'язку відшкодувати матеріальну шкоду в солідарному порядку.
Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У названій нормі права міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина в заподіянні шкоди. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Відсутність хоча б однієї з умов виключає можливість для покладання на особу відповідальності по відшкодуванню матеріальної шкоди. Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту залиття квартири 27.02.2012 року позивачем був наданий акт від 29.02.2012 року, який не відповідає положенням п. 2.3.6 і Додатку 4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, відповідно до яких у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4), який повинен бути підписаний членами комісії, мешканцями квартир, та в якому повинні бути визначені причини залиття, обсяг робіт, які речі ушкоджено, висновки про те, що необхідно зробити, хто саме заподіяв шкоду та ін. Представлений позивачкою акт комісії УЖКГ від 08 травня 2012 року також не відповідає вищезазначеним вимогам, до того ж в ньому відсутні відомості про дату залиття квартири АДРЕСА_3 водою, про причини залиття, обсяг шкоди. При складенні вищезазначених актів квартира відповідачів оглянута не була. Твердження ОСОБА_4 про те, що внаслідок неправомірних дій відповідачів 27.02.2012 року трапилося залиття водою її квартири суперечить даним перевірочного матеріалу, що був складений робітниками Феодосійського МВ МВС України в АР Крим за заявою позивачки, де вона наполягала, що відповідачі залили її квартиру водою 14.02.2012 року, а не 27.02.2012 року.
З огляду на наведене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що акти обстеження квартири від 29.02.2012 року та від 08 травня 2012 року, кошторис розрахунку на поточний ремонт квартири не є належними та допустимими доказами вини відповідачів у спричиненні шкоди ОСОБА_4 в розумінні положень ст.ст. 58,59 ЦПК України. Натомість відсутність вини відповідачів підтверджується актом від 12.06.2012 року, з якого вбачається, що водопровідне та каналізаційне обладнання в квартирі відповідачів знаходиться у справному стані.
Також колегія суддів погоджується з доводами апелянтів стосовно того, що суд, стягуючи з відповідачів в рахунок відшкодування шкоди суму, виходив з Зведеного кошторисного розрахунку на поточний ремонт квартири АДРЕСА_3, однак кошторис містить лише відомості про вартість робіт та матеріалів на поточний ремонт квартири, а не відомості про витрати на проведення поновлювального ремонту в наслідок затоплення, тобто указаний кошторис не може бути належним та допустимим доказом витрат на поновлення квартири позивачки.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апелянтів про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 09.08.2012 року та ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4.
Керуючись статтями 303, 304, 308, 313, 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 09 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених затопленням квартири відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
О.В. СамойловаГ.В. РедькоІ.В. Кустова