Справа № 2601/11977/12
РІШЕННЯ
іменем України
16.10.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Сеніна В.Ю.
при секретарі Распутній Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
у травні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 11.05.2011 у м. Києві на перехресті вулиць Столичне шосе - Набережно-Корчуватська за участю автомобіля «Сузукі», д.н.з. НОМЕР_3, який належить їй та яким вона ж і керувала, та автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 та яким керував ОСОБА_3, сталося ДТП, внаслідок чого вказані автомобілі було пошкоджено.
Згідно із звітом про оцінку колісного транспортного засобу від 10.12.2011 № 415, проведеним ФОП ОСОБА_4 на її замовлення, матеріальний збиток завданий власнику автомобіля «Сузукі Гранд Вітара», д.н.з. НОМЕР_3, внаслідок його пошкодження у ДТП, склав 13494,89 грн.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.03.2012 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності її, ОСОБА_1, за ст. 124 КУпАП закрито за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.
В межах розгляду вказаної вище справи про адміністративне правопорушення, судом було призначено транспортно-трасологічну експертизу.
Висновком № 5403/11-18/2349/12-52 судової транспортно-трасологічної експертизи від 29.02.2012 встановлено, що «…5. В зазначеній в постанові про призначення експертизи дорожній обстановці водію автомобіля SUZUKI ОСОБА_1 необхідно було діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 ПДР. В зазначеній в постанові про призначення експертизи дорожній обстановці у експертів немає підстав технічного характеру вважати дії водія ОСОБА_1 такими, що не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР. Водію автобуса Mercedes ОСОБА_3 необхідно було діяти у відповідності з вимогами п. 10.1 та п. 10.3 ПДР. В зазначеній в постанові про призначення експертизи дорожній обстановці дії водія ОСОБА_3 слід вважати такими, що не відповідали п. 10.1 та п. 10.3 ПДР з технічної точки зору.».
Зазначаючи про винні дії відповідача, просить стягнути з нього 13494,89 грн. матеріальної шкоди, 4753,58 грн. витрачених на проведення експертиз, а також 15000 грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди, що, як зазначено у позові, виразилося у постійному хвилюванні, вимушеному витрачанні особистого часу на вирішення питань, пов'язаних з ремонтом автомобіля, неможливістю протягом певного часу користуватися ним та невжиттям заходів зі сторони відповідача щодо хоча б часткового відшкодування завданого матеріального збитку.
В судовому засіданні представник позивачки -ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача -ОСОБА_7 проти позову заперечив, зазначаючи, що відсутні підстави для стягнення грошових коштів з відповідача, оскільки вина водія ОСОБА_3 у ДТП не встановлена, та посилаючись на інші обставини, викладені у письмових запереченнях, просив позов залишити без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП та дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 11.05.2011 у м. Києві на перехресті вулиць Столичне шосе - Набережно-Корчуватська за участю автомобіля «Сузукі», д.н.з. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1 та яким вона ж і керувала, та автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 та яким керував ОСОБА_3, сталося ДТП, внаслідок чого вказані автомобілі було пошкоджено.
Згідно із звітом про оцінку колісного транспортного засобу від 10.12.2011 № 415, проведеним ФОП ОСОБА_4, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача за напрямом оцінки майна: «Оцінка об'єктів в матеріальній формі»та спеціалізацією в межах напряму: «Оцінка автотранспортних засобів», на замовлення ОСОБА_1, матеріальний збиток завданий власнику автомобіля «Сузукі Гранд Вітара», д.н.з. НОМЕР_3, внаслідок його пошкодження у ДТП, склав 13494,89 грн.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.03.2012 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності її, ОСОБА_1, за ст. 124 КУпАП закрито за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.
В межах розгляду вказаної вище справи про адміністративне правопорушення, судом було призначено транспортно-трасологічну експертизу.
Висновком № 5403/11-18/2349/12-52 судової транспортно-трасологічної експертизи від 29.02.2012 встановлено, що «…5. В зазначеній в постанові про призначення експертизи дорожній обстановці водію автомобіля SUZUKI ОСОБА_1 необхідно було діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 ПДР. В зазначеній в постанові про призначення експертизи дорожній обстановці у експертів немає підстав технічного характеру вважати дії водія ОСОБА_1 такими, що не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР. Водію автобуса Mercedes ОСОБА_3 необхідно було діяти у відповідності з вимогами п. 10.1 та п. 10.3 ПДР. В зазначеній в постанові про призначення експертизи дорожній обстановці дії водія ОСОБА_3 слід вважати такими, що не відповідали п. 10.1 та п. 10.3 ПДР з технічної точки зору.».
Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, вказані у ст. 1187 ЦК України: шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2).
Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Крім того, абзацами 2, 3 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(з подальшими змінами) визначено, що «Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).».
Згідно з довідкою про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку від 01.01.2011 серії М № 710499, виданої ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах із суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 (вид діяльності -діяльність нерегулярного пасажирського транспорту) (а.с.26).
Абзацом 1 п. 2 зазначеної вище постанови ПВСУ № 6 наголошено на тім, що «…2. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК (1540-06) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.».
Як зазначалося вище, висновком № 5403/11-18/2349/12-52 судової транспортно-трасологічної експертизи від 29.02.2012 встановлено, що «…5. В зазначеній в постанові про призначення експертизи дорожній обстановці водію автомобіля SUZUKI ОСОБА_1 необхідно було діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 ПДР. В зазначеній в постанові про призначення експертизи дорожній обстановці у експертів немає підстав технічного характеру вважати дії водія ОСОБА_1 такими, що не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР. Водію автобуса Mercedes ОСОБА_3 необхідно було діяти у відповідності з вимогами п. 10.1 та п. 10.3 ПДР. В зазначеній в постанові про призначення експертизи дорожній обстановці дії водія ОСОБА_3 слід вважати такими, що не відповідали п. 10.1 та п. 10.3 ПДР з технічної точки зору.».
За вказаних обставин суд вважає, що між діями ОСОБА_3 та завданою майну позивачці шкодою є безпосередній причинний зв'язок, а отже вина ОСОБА_3 у ДТП знайшла своє підтвердження в ході розгляду справи, розмір матеріальної шкоди, завданої майну позивачки, є обґрунтованим, знаходження водія ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 у трудових відносинах доведено, а тому позов в частині стягнення з відповідача 13494,89 грн. матеріальної шкоди підлягає задоволенню.
Вимоги позивачки про стягнення з відповідача 15000 грн. у відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в стравах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(з подальшими змінами), зокрема пунктом 4, визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Позивачка доказів, що підтверджують заподіяння їй діями відповідача моральної шкоди, не навела, розмір такої шкоди не обґрунтувала, а її представник жодних пояснень в судовому засіданні з цього приводу не надавав.
Також згідно із квитанцією до прибуткового касового ордера № 7 від 11.12.2011 (а.с.24), позивачкою проведено оплату за експертне дослідження її автомобіля в розмірі 450 грн., що також підлягає стягненню з відповідача за правилами ст. 22 ЦК України, оскільки ці витрати підтверджені документально та є витратами, що позивачка здійснила для відновлення свого порушеного права.
Вимога позивачки про стягнення з відповідача 4219,20 грн., витрачених на проведення судової транспортно-трасологічної експертизи, є необґрунтованими, оскільки зазначені витрати ОСОБА_1 понесла не у зв'язку з розглядом даної справи, а при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із вищевикладеним, суд, оцінюючи зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позивачка частково довела ті обставини, на які посилалася, як на підставу своїх позовних вимог, натомість відповідач обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень, не довів.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1172, 1187 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд, -
в и р і ш и в:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4, проживає: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 13494 (тринадцять тисяч чотириста дев'яносто чотири) гривні 89 коп. завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди, 450 (чотириста п'ятдесят) гривень витрачених на проведення експертизи, а також 214 гривень 60 коп. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя