Справа № 2-1999/12

Провадження по справі № 2/2601/1999/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Полякова Л.В.,

при секретарі Фаренюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

встановив:

позивач ОСОБА_1 пред'явила в Голосіївський районний суд м. Києва позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_5 Після його смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є: ОСОБА_2 - син померлого, ОСОБА_3 -дружина померлого та ОСОБА_4- неповнолітня донька померлого. У зв'язку із тим, що позивачка перебувала у постійному депресивному стані після смерті сина, постійні психічні розлади не давали їй можливості думати про щось, окрім горя, яке спіткало її після втрати сина, вона не змогла вчасно, як того вимагає закон подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Треті особи, які звернулись до нотаріальної контори із заявою для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5, не повідомили державного нотаріуса про існування спадкоємця першої черги, а саме позивачки. Позивачка є юридично необізнаною та не знала, що згідно чинного законодавства вона повинна звернутись до нотаріальної контори протягом шести місяців із заявою про прийняття спадщини. Через деякий час, коли позивачка почала усвідомлювати про необхідність оформити спадщину після померлого сина вона звернулась до нотаріальної контори, де їй було відмовлено та запропоновано звернутись до суду для визначення додаткового строку подання заяви про прийняття спадщини. Просила суд визначити додатковий строк для прийняття спадщини, як пропущений з поважних причин.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково зазначила, що вона має право на спадкування частки в 1/ 2 частині будинку по АДРЕСА_1 нарівні з іншими спадкоємцями, оскільки вказаний будинок вона із покійним чоловіком ОСОБА_6 добудовувала за спільні кошти до будинку, який належав батькам її чоловіка. В подальшому через негативне ставлення чоловіка до неї вона виїхала із будинку, де залишились жити її колишній чоловік ОСОБА_6 та покійний син ОСОБА_5

Представник позивача пояснив, що остання після смерті сина перебувала у тяжкому психологічному стані, пов'язаному із втратою сина. Крім того, позивачка є юридично необізнаною особою, а відтак вона не знала про своє право на спадщину, як спадкоємця першої черги нарівні із іншими спадкоємцями, а також їй не було відомо про необхідність подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Також зазначив, що спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які прийняли спадщини не повідомили нотаріуса про існування ще одного спадкоємця при зверненні до нотаріальної контори. Як тільки позивач дізналась про своє право на спадщину та порядок її отримання, вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте їй було відмовлено у зв'язку тим, позивачка пропустила строк для прийняття спадщини та рекомендовано звернутись до суду для встановлення додаткового строку. Просив позов задовольнити та встановити додатковий строк для прийняття спадщини, як пропущеного з поважних причин.

Відповідач ОСОБА_2 заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що є сином померлого ОСОБА_5 і спадкоємцем за законом першої черги. Як і його бабуся позивачка ОСОБА_1, він є юридично необізнаною особою, проте вказане не перешкоджало йому звернутись до нотаріальної контори та з'ясувати порядок прийняття спадщини, вчасно зібрати всі необхідні документи. Вважає, що посилання позивачки на перебування у тяжкому психологічному стані та перебування у стані депресії після смерті сина, як на підставу несвоєчасного прийняття спадщини не може бути прийнято до уваги, оскільки бабуся не зверталась до лікувальних закладів з приводу отримання належного лікування, а у тяжкому психологічному стані перебувала вся родина померлого.

Відповідач ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 заперечили проти задоволення позову, зазначивши, що позивач безпідставно просить визнати причини пропуску звернення із заявою про прийняття спадщини поважними через перебування у тяжкому психологічному стані, оскільки остання не зверталась до лікувальних закладів за отримання медичної допомоги. Також зазначила, що вона теж є юридично необізнаною особою, проте вказане не перешкоджало їй звернутися до нотаріуса з'ясувати порядок та строки прийняття спадщини. На день розгляду справи видані свідоцтва про прийняття спадщини, а зазначені в позовній заяві причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними, оскільки не підтверджені доказами.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, пояснення відповідача, покази свідка ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (сина позивачки), відкрилась спадщина на належне йому майно: земельна ділянка -площею ? від 0,0800 гектарів (кадастровий номер 8000000000:79:312:0013), розташована на території АДРЕСА_1, переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель.

Спадкоємцями першої черги спадкодавця ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_3, діти -ОСОБА_2, ОСОБА_4, та мати - позивачка ОСОБА_1.

За життя заповіт спадкодавцем не складався.

Встановлено, що на час смерті сина позивач з ним не проживала, що, в силу ч.3 ст.1270 ЦК України, свідчить про відсутність факту прийняття нею спадщини.

Про смерть ОСОБА_5 спадкоємцям було відомо з дня його смерті і цей факт сторонами не заперечується.

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно показів свідка ОСОБА_7 (сестри позивачки), допитаної за клопотанням відповідачів свої вимоги щодо спадщини сина позивачка ОСОБА_1 не заявляла протягом майже півтора року зі смерті сина.

Згідно ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Встановлено, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, в шестимісячний термін після відкриття спадщини, який закінчувався 23.07.2010 року, звернулись до Другої Київської державної нотаріальної контори з заявою при прийняття спадщини, 16.06.2010 року була заведена спадкова справа за №460/210 після померлого та 22.07.2011 року, видані свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_5 (земельну ділянку площею ? від 0,0800 гектарів (кадастровий номер 8000000000:79:312:0013), розташовану на території АДРЕСА_1, переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель) по 1/3 частині кожним із спадкоємців.

Згідно довідки Другої Київської державної нотаріальної контори від 11.05.2012 року №1551/02-14 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини у зв'язку із тим, що вона, у встановлений законом шестимісячний строк не звернулась до нотаріальної контри із заявою про прийняття спадщини.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначила, що про смерть сина їй було відомо, вона була присутньої на похоронах. Оскільки, у минулі роки проходила лікування з приводу депресивного неврозу, смерть сина викликала погіршення її психологічного стану і фактично тривалий час вона знаходилась у стані депресії.

Крім того, представник позивачки вказував, що строк на звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини позивачка пропустила в зв'язку з юридичною необізнаністю. Однак як, тільки їй стало відомо про те, що вона має право на спадщину після смерті сина, вона відразу звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

При цьому, позивач надала суду довідку від 28.10.2001 року про те, що з 1987 року по 1993 рік вона перебувала на обліку в Київському міському психоневрологічному диспансері №2 з приводу депресивного неврозу.

Зазначені обставини позивач та її представник просили визнати, як поважною причиною щодо пропуску строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У п. 24 Постанови Пленуму № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»Верховний Суд України роз'яснив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом в судовому засіданні сторонам було роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, попереджено про наслідки вчинення та не вчинення певних процесуальних дій.

Сторона позивача скористалась своїми процесуальними правами на власний розсуд, жодного клопотання, відповідно до вимог ЦПК України, чи то для допиту свідків, чи то для витребування та дослідження інших належних та допустимих доказів в судовому засіданні, в обґрунтування власної правової позиції, своєчасно надіслано та заявлено не було. Суд розглянув справу на підставі наявних в справі доказів, що були безпосередньо їм досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи те, що жодних доказів про наявність причин, пов'язаних з об'єктивним, непереборними, істотними труднощами для подання заяви до нотаріуса у шестимісячний строк позивачем не надано, суд надійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання представника позивача тяжкі переживання позивачки у зв'язку із смертю сина, її перебування у тяжкому психологічному стані, про юридичну необізнаність позивача не є такими поважними причинами, у розумінні ч. 1 ст. 1272 ЦК України.

В судовому засіданні позивач зазначила, що вона не зверталась до медичних закладів з приводу погіршення психологічного стану та депресії, оскільки вважає, що медичне лікування не дає їй позитивних результатів.

Медичних документів, які б засвідчували наявність у позивач хронічного захворювання, у строк, встановлений законом для прийняття спадщини в судовому засіданні надано не було, доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні у вказаний період також не надано.

Також, доводи представника позивача про юридичну необізнаність в частині незнання позивачкою необхідності звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, не є поважною причиною пропуску шестимісячного строку, оскільки настання юридичних наслідків не перебуває в залежності від знання чи незнання закону учасниками правовідносин.

Крім того, судом не прийнято до уваги посилання позивача на те, що відповідачі при звернення до нотаріально контори із заявою про прийняття спадщини не повідомили нотаріуса про наявність ще одного спадкоємця за законом першої черги, оскільки закон не містить такого юридичного обов'язку спадкоємця, який прийняв спадщину. Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а відповідно до ч.2 ст. 1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

В ході судового розгляду не досліджувались обставини щодо права позивачки на спадкове майно, оскільки вимог щодо визнання її права на спадкове майно вона не заявляла.

Враховуючи встановлені судом обставини та виходячи із указаних норм матеріального права, суд дійшов висновку ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Керуючись постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст. 15, 20, 1220,1268, 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3,4, 10, 11, 33, 36, 57-61, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини спадкодавця ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: