ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"23" жовтня 2012 р. Справа № 10/092-12
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Сай А.С.
розглянувши справу № 10/092-12
за позовом комунального підприємства «Фонд комунального майна», м. Славутич;
до фізичної особи -підприємця Малешко Ольги Миколаївни, м. Славутич;
про стягнення 16213,17 грн.
Представники сторін:
від позивача: Осіпова С.В. (доручення б/н від 01.10.2012 р.);
від відповідача: не з'явився.
обставини справи:
До господарського суду Київської області звернулось з позовом комунальне підприємство «Фонд комунального майна»(надалі -позивач) до фізичної особи -підприємця Малешко Ольги Миколаївни (надалі -відповідач) про стягнення 16213,17 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 51-М оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 31.12.2007 р. та Договору № 51-М-Е про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію, не розрахувався у встановлений строк за користування нерухомим майном та спожиті комунальні послуги за період з грудня 2011 року по червень 2012 року, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі та комунальним послугам у загальній сумі 10722,10 грн., на яку позивачем нараховані пеня за прострочку платежу в сумі 5387,91 грн., інфляційні -14,55 грн. та 3% річних у сумі 88,61 грн.
Ухвалою від 07.09.2012р. суд порушив провадження у справі № 10/092-12 та призначив її розгляд на 02.10.2012р.
Ухвалою суду від 02.10.2012 р. розгляд справи було відкладено на 23.10.2012р.
В судових засіданнях 02.10.2012р. та 23.10.2012р. представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Відповідач у судові засідання 02.10.2012р. та 23.10.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином був повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчить відбиток штампу канцелярії на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 07.09.2012р. та від 02.10.2012р. щодо направлення її на адресу відповідача, а також повідомлення про вручення поштового відправлення.
Вимоги ухвал суду від 07.09.2012р. та від 02.10.2012р. відповідач не виконав, витребуваних документів, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, а, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
ВСТАНОВИВ:
31.12.2007р. між позивачем (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором -орендар) був укладений Договір № 51-М оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, а саме: нежитлові приміщення, інженерні мережі та комунікації, які є їх невід'ємною частиною і знаходяться на балансі орендодавця. Орендована площа складає всього: 30,13 кв. м., в т.ч. корисна -22,30 кв. м. та площа загального користування - 7,83 кв. м. Адреса (місце розміщення об'єкту оренди): Київська область, м. Славутич, Центральна площа, 5, універмаг «Мінськ». Передане в оренду майно буде використовуватися для розміщення офісу. Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Славутича і знаходиться на балансі комунального підприємства «Фонд комунального майна»(п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.6., 1.7. договору).
Пунктами 2.1., 2.4.4. договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийняття-передачі майна. Майно вважається переданим в оренду з моменту підписання акту прийняття-передачі майна.
На виконання умов договору, сторони підписали Акти прийому-передачі до Договору оренди № 51-М від 31.12.2007р., що є Додатком № 2 до договору.
Сторонами у п.п. 3.2., 3.3. договору погоджено, що орендна плата за корисну площу визначається на підставі «Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича»та за перший (базовий) місяць оренди -січень 2008 р. (без урахування індексу інфляції за грудень 2007 року) становить: 420,09 грн., крім того ПДВ -84,02 грн. Всього з ПДВ -504,11 грн. Розмір орендної плати за перший місяць фіксується в договорі. За кожен наступний місяць оренди розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Орендна плата (компенсація) за площу загального користування визначається на підставі «Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича»та за перший (базовий) місяць оренди - листопад 2008 р. (без урахування індексу інфляції за грудень 2007 року) становить: 33,04 грн., крім того ПДВ -6,61 грн. Всього з ПДВ -39,65 грн. Розмір плати за площі загального користування за перший місяць фіксується в договорі. За кожен наступний місяць оренди розмір плати за площі загального користування визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
У відповідності з п. 3.4. договору, орендна плата визначена без урахування вартості комунальних послуг, електроенергії, експлуатаційних витрат орендодавця.
Згідно п. 3.5. договору, орендна плата за поточний місяць вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівкових коштів в касу орендодавця, не пізніше останнього числа поточного місяця.
Відповідно до пп. 5.1.1., 5.1.8. договору, орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі здійснювати всі платежі, передбачені договором, нести всі витрати по утриманню орендованого майна (експлуатаційні витрати). Перелік послуг, розмір та порядок розрахунків за послуги, пов'язані з утриманням орендованого майна, визначаються у договорі про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію.
Згідно з вимогами п. 5.1.9. договору оренди, орендар зобов'язаний укласти з орендодавцем окремий договір на відшкодування експлуатаційних витрат на утримання орендованого майна протягом 6 робочих днів з дати підписання даного договору.
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором оренди, відповідач уклав з позивачем Договір № 51-М-Е про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію від 31.12.2007р.
Пунктом 1.2. Договору № 51-М-Е передбачено, що орендодавець забезпечує обслуговування, експлуатацію, зданих в оренду площ по Договору оренди № 51-М від 31.12.2007 р., а орендар відшкодовує витрати орендодавця на виконання вказаних робіт, зазначених у Додатку № 1.
Розмір відшкодування витрат орендодавця, які пов'язані з утриманням майна комунальної власності і його експлуатацією, визначений на підставі переліку запланованих експлуатаційних витрат та їх вартості (калькуляцій), розрахований на 1 кв.м загальної площі будівлі універмагу «Мінський»і погоджений з Відділом з питань комунальної власності, послуг та приватизації та управління економіки та соціального розвитку міста Славутич (п. 2.1. Договору № 51-М-Е).
Відповідно до п. 2.3. договору № 51-М-Е, плата по договору, в тому числі передплата до 100% очікуваної вартості комунальних послуг, що планується отримати у наступному місяці (при отриманні таких послуг через орендодавця) розрахована пропорційно до займаної площі, вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівкових коштів в касу орендодавця, не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі виставлених рахунків.
У п. 2.4. Договору № 51-М-Е від 31.12.2007р. встановлено, що розмір плати по договору змінюється на вимогу орендодавця у випадку зміни переліку запланованих експлуатаційних витрат та їх вартості (калькуляцій), розрахованих на 1 кв. м. загальної площі будівлі універмагу «Мінськ»та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до п.6.1. Договору № 51-М-Е, договір набуває чинності з 01.01.2008 р. і діє до закінчення терміну Договору оренди № 51-М від 31.12.2007р., в частині фінансових зобов'язань -до повного їх виконання сторонами, а в частині відшкодування витрат орендодавця -з дати прийняття майна по акту прийняття -передачі.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони підписали додаткові угоди № 1 від 01.03.2008р. та № 2 від 30.12.2010р. до договору № 51-М-Е про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію від 31.12.2007р., якими внесли зміни щодо суми коштів, які підлягають відшкодуванню орендарем за утримання майна.
На виконання умов Договору оренди № 51-М від 31.12.2007р. та Договору № 51-М-Е від 31.12.2007р., позивач виставив відповідачу для оплати наступні рахунки: № СФ-001830 від 11.11.2011р., № СФ-001968 від 12.12.2011р.,№ СФ-000081 від 13.01.2012р., № СФ-000232 від 13.02.2012р., № СФ-000363 від 14.04.2012р., № СФ-000553 від 10.04.2012р., № СФ-000711 від 16.05.2012р., № СФ-000832 від 12.06.2012р., копії яких залучені до матеріалів справи.
Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань вказані розрахунки повністю не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі в сумі 5235,35 грн. за період з грудня 2011 року по травень 2012 року та за послуги по обслуговуванню та експлуатації, зданого в оренду майна, у період з грудня 2011 року по червень 2012 року в сумі 5489,75 грн.
Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Тобто орендар зобов'язаний вносити орендодавцеві платежі за користування майном. Розмір, форма, і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду судом спору по суті відповідач не заперечив факт користування орендованим майном, а також існування вказаної заборгованості, доказів оплати суми боргу не надав.
Враховуючи вищезазначене, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди № 51-М від 31.12.2007р. та укладеним на підставі нього Договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію № 51-М-Е від 31.12.2007 р., є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 10722,10 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 51-М від 31.12.2007р. та Договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію № 51-М-Е від 31.12.2007р., позивачем окремо по кожному договору та рахунку за період з 01.12.2011р. по 31.05.2012р. нарахована пеня в загальній сумі 5387,91 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно п. 3.8. Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 51-М від 31.12.2008р. та п. 5.2. Договору про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію № 51-М-Е від 31.12.2007р. за несвоєчасне внесення плати, передбаченої цими договорами, орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу.
Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5387,91 грн., яка нарахована по 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Проте, визначений позивачем розмір пені не приймається судом з наступних підстав.
Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996р.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.
З огляду на вищевказане, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України.
На виконання вимог суду позивач надав розрахунок пені з урахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996р.
Господарський суд, перевіривши надані розрахунки пені за заявлений позивачем період з 01.12.2011р. по 31.05.2012р., встановив, що вони є арифметично правильними, а отже загальний розмір пені, нарахованої за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, складає 454,37 грн.
Згідно ч. 3 ст. 55 ГПК України, у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
Таким чином, суд, задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 454,37 грн.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією. Таким чином, грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Як вбачається з розрахунків позивача суми заборгованості по орендній платі за Договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 51-М від 31.12.2007р., позивачем здійснювалось нарахування орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Тобто при визначенні заборгованості по орендній платі позивач вже використав своє право на захист матеріального інтересу від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника. Чинним законодавством не передбачено нарахування індексу інфляції на заборгованість, яка вже розрахована з урахуванням встановленого індексу інфляції, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції за Договором № 51-М від 31.12.2007р. за період з 01.12.2011р. по 31.05.2012р. у сумі 7,87 грн. задоволенню не підлягають.
При цьому, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 6,68 грн., нарахованих на суму заборгованості 5489,75 грн., яка виникла за Договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію № 51-М-Е від 31.12.2007р.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд також перевірив правильність розрахунків позивача щодо нарахування 3% річних за Договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 51-М від 31.12.2007р. та Договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію № 51-М-Е від 31.12.2007р., окремо по кожному договору та рахунку за період з 01.12.2011р. по 31.05.2012р., які є арифметично правильними. Тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі у загальній сумі 88,61 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.
Крім того, судом враховано, що згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1073,00 грн.
Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Таким чином, мінімальний розмір судового збору за розгляд позовних заяв майнового характеру в господарському суді, поданих у 2012 році становить 1609,50 грн.
Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги в загальному розмірі 16213,17 грн., то судовий збір мав бути сплачений ним у мінімальному розмірі - 1609,50 грн. Проте, з наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 16.08.2012р. № 408 вбачається, що судовий збір сплачено у загальному розмірі 1653,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).
Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. № 01-06/1625/20114, питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.
З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 16.08.2012р. № 408 підлягає частковому поверненню позивачу з Державного бюджету України у розмірі 43,50 грн., а решта сплаченого позивачем судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, тобто в сумі 1118,96 грн.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця Малешко Ольги Миколаївни (07101, Київська область, м. Славутич, Московський квартал, 1/171; ідентиф. номер 2196026824) на користь комунального підприємства «Фонд комунального майна»(07100, Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, 5, а/с 66, код ЄДРПОУ 32301037) 10722 грн. 10 коп. -боргу, 454 грн. 37 коп. - пені, 88 грн. 61 коп. -3 % річних, 6 грн. 68 коп. -витрат по сплаті інфляції, 1118 грн. 96 коп. -витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині вимог в позові відмовити.
4. Повернути на підставі рішення комунальному підприємству «Фонд комунального майна» (07100, Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, 5, а/с 66, код ЄДРПОУ 32301037) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 43 грн. 50 коп., перераховану на підставі платіжного доручення № 408 від 16.08.2012р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 10/092-12.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складення та підписання повного тексту рішення -31.10.2012 р. Суддя А.І. Привалов