ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
29.10.2012Справа №5002-34/2967-2012
за позовом Приватного акціонерного товариства
"Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
"Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
в особі Кримської республіканської дирекції Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
про стягнення 8 375,32 грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
п р е д с т а в н и к и :
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (далі - ПРАТ «АСК «ІНГО Україна») звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - НАСК «Оранта») в особі Кримської республіканської дирекції НАСК «Оранта» 8375,32 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що він як особа, яка виплатила страхове відшкодування у сумі 8 375,35грн., має право звернутись з регресним позовом до відповідача, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу - Садаєва В.В., що винен у ДТП, внаслідок якої заподіяно шкоду особі, якій виплачено страхове відшкодування. При цьому, як стверджує позивач, сума виплаченого страхового відшкодування не виходить за межі ліміту відповідальності страховика, визначеного ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.2).
Відповідач у справі - НАСК «Оранта» в особі Кримської республіканської дирекції НАСК «Оранта» згідно відзиву на позов проти позовних вимог заперечував з наступних підстав:
- НАСК «Оранта» в особі Кримської республіканської дирекції НАСК «Оранта» не порушувалося право позивача на отримання страхового відшкодування в порядку регресу;
- позивач передчасно звернувся до суду із позовом, оскільки не довів порушення своїх прав на добровільну виплату відповідачем страхового відшкодування, оскільки він не звертався до НАСК «Оранта» з відповідною вимогою в порядку ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, а остання не відмовляла у задоволенні такої вимоги (а.с.102-103).
В судове засідання 29.10.2012 представник відповідача не з'явився, про причини неявки у встановленому порядку суд не повідомив.
З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали від 22.10.2012 про призначення судового засідання направлялася відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14688806 від 17.09.2012 (а.с. 67-69), що підтверджується копією списку згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів (а.с. 114).
Представник позивача 29.10.2012 також в судове засідання не з'явився, про причини неявки у встановленому порядку суд не повідомив; про час та місце засідання суду повідомлений шляхом направлення копії ухвали від 22.10.2010 про призначення судового засідання.
Зважаючи на вказані обставини, а також те, що строк вирішення спору, встановлений ч.1 ст.69 ГПК України, майже вичерпано, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі документами і матеріалами, враховуючи, що їх достатньо для вирішення спору по суті.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд
ВСТАНОВИВ:
04.06.2009 у м. Севастополі на вул. Т. Шевченко кут будинку № 5 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів ВАЗ 2103 державний номер 18125КС, що належить Щербину В.В., під керуванням Садаєва В.В. та автомобіля Volkswagen Polo 1.6, державний номер СН6600АЕ, що належить Цирулику О.П., у результаті якого автомобілю Volkswagen Polo 1.6, державний номер СН6600АЕ заподіяні ушкодження.
Відповідно до довідки № 8407297 про дорожньо-транспортну пригоду, видану Відділом ДАІ УМВС України в м. Севастополі (а. с. 13), ДТП відбулось внаслідок порушення Садаєвим Володимиром Володимировичем Правил дорожнього руху України, а саме правил маневрування.
Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 12.06.2009 №3-2887/2009 Садаєва Володимира Володимировича визнано винним у вчиненні адміністративного порушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 32).
Приймаючи відповідну постанову, суд дійшов висновку про наявність вини Садаєва В.В. у скоєнні правопорушення, а саме порушенні ним Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення та механічного пошкодження транспортних засобів.
Відповідна постанова набрала законної сили 23.06.2009.
Як вбачається зі звіту SL№ 11009, вартість ремонту автомобілю Volkswagen Polo 1.6, державний номер СН6600АЕ для усунення пошкоджень, заподіяних при ДТП 04.06.2009., складає 11 290,36 грн., з урахуванням зносу деталей вартість відновлювального ремонту складає 9 767,19грн. (а.с. 15-24).
Автомобіль Volkswagen Polo 1.6, державний номер СН6600АЕ застрахований ПРАТ "АСК "ІНГО Україна", що підтверджується договором з страхування засобів наземного транспорту та нещасного випадку № 620583912 від 09.02.2009 (а.с. 8-9).
На підставі вказаного договору ПРАТ "АСК "ІНГО Україна" згідно з розпорядженням № 957 від 14.08.2009 виплатило страхувальнику - Цирулику О.П. на підставі його заяви (а.с.29) страхове відшкодування у сумі 8 375,32 грн.
Вказана страхова виплата у сумі 8375,32 грн. здійснена 01.09.2009 на підставі рахунку СТО № 239 від 11.06.2009 (а.с. 26), розпорядження № 957 від 14.08.2009 (а.с. 6), що підтверджується платіжним дорученням № 1794 (а. с. 31).
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку з відшкодування у порядку регресу позивачу суму страхового відшкодування, враховуючи, що НАСК «Оранта» є страховиком цивільно-правової відповідальність власника транспортного засобу - Щербина В.В, за участю транспортного засобу якого під керуванням Садаєва В.В, заподіяно шкоду особі, якій виплачено страхове відшкодування ПРАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна".
Заявлені вимоги є обґрунтованими з наступних підстав.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 2103 державний номер 18125КС - Щербина В.В. застрахована в НАСК «Оранта» згідно полісу ОСЦПВВНТЗ ВА № 3642808 зі строком дії до 07.08.2009, що вбачається з довідки № 8407297 про дорожньо-транспортну пригоду, видану Відділом ДАІ УМВС України в м. Севастополі (а. с. 13).
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
При цьому, ст.1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, до позивача як особи, що відшкодувала шкоду, завдану Цирулику О.П. - власнику автомобіля Volkswagen Polo 1.6, державний номер СН6600АЕ, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Таким чином, позивач має право регресної вимоги до НАСК «Оранта» - страхувальника цивільно-правової відповідальності власника автомобіля ВАЗ 2103 державний номер 18125КС - Щербина В.В. у розмірі виплаченого страхового відшкодування у сумі 8 375,32 грн.
При цьому, розмір виплаченого страхового відшкодування не перевищує розміру прямого збюитку, якого зазнав страхувальник - Цирилик О.П., що відповідає ч.17 ст.9 Закону України «Про страхування».
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення коштів у розмірі 8375,32 грн. підлягають задоволенню.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо відсутності у позивача порушеного права, оскільки останній не звертався до відповідача з відповідною вимогою в порядку ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, а НАСК «Оранта» не відмовляла у задоволенні такої вимоги, з огляду на наступне.
Позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 28.08.2012 по справі № 23/279, яка відповідно до ст. 11128 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.
У задоволенні клопотання представника відповідача про надсилання справи за підсудністю до господарського суду м. Києва судом відмовлено з наступних підстав.
Мотивуючи подане клопотання, відповідач посилається на те, що справа має розглядатись у господарському суді м. Києва - за місцем знаходження юридичної особи, оскільки її відособлений підрозділ не наділений повноваженнями представляти юридичну особу у господарських судах.
Судом з'ясовано, що Кримська республіканська дирекція НАСК «Оранта» діє на підставі положення, яке затверджено рішенням правління НАСК «Оранта» 28.09.2010 №322.
Згідно п. 4.1.20 вказаного Положення, до функцій Кримської республіканської дирекції НАСК «Оранта» належить забезпечення захисту інтересів компанії у адміністративних і третейських судах та у системі судів загальної юрисдикції.
Як визначено ч.2 ст.17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», систему судів загальної юрисдикції складають: місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний суд України.
Види і склад місцевих судів визначені ст.21 вказаного Закону, відповідно до ч.2 якої місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Отже, господарський суд Автономної Республіки Крим є місцевим господарським судом, який входить до системи судів загальної юрисдикції, представництво у якому інтересів НАСК «Оранта», як вбачається з Положення, входить до функції Кримської республіканської дирекції НАСК «Оранта».
При цьому, для з'ясування питання щодо наявності у НАСК «Оранта» волевиявлення на передачу відповідних функцій своєму відособленому підрозділу суд зобов'язував відповідача - НАСК «Оранта» надати письмові пояснення про те, чи наділена Кримська республіканська дирекція НАСК «Оранта» відповідно до Положення, на підставі якого вона діє, представляти юридичну особі у господарських судах .
Відповідних пояснень відповідачем надано не було, у зв'язку з чим, беручі до уваги п. 4.1.20 від 28.09.2010 № 322, який встановлює, що до функцій Кримської республіканської дирекції НАСК «Оранта» належить забезпечення захисту інтересів компанії у системі судів загальної юрисдикції, до якої відноситься і господарський суд Автономної Республіки Крим, суд дійшов висновку про підсудність даної справи господарському суду Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у рохмірі 1 653грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Кримської республіканської дирекції НАСК «Оранта» на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" 8375,32 грн., а також 1 609,50 грн. витрат на оплату позову судовим збором.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.Р. Ейвазова