Справа № 2506/5702/2012
Провадження по справі 2-а/2506/1463/2012
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23.08.2012 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
головуючого-судді Супруна О.П.,
при секретарі Носенко М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,
третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради,
в с т а н о в и в :
11.07.2012 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 щодо закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-а/2506/18600/11 від 30.11.2011 року, скасування в повному обсязі постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_2 від 27.06.2011 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-а/2506/18600/11 від 30.11.2011 року. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.06.2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_2 було винесено постанову з порушенням ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Сторони та представник третьої особи до суду не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Позивач у поданій заяві просила справу розглядати без її участі. Представники відповідача та третьої особи про причини неявки суду не повідомили.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін та третьої особи на підставі наявних доказів, що не суперечить положенням ст. 128 КАС України.
Відповідно до вимог ст. 41 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.12.2011 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження № 30463700 з виконання виконавчого листа № 2-а/2506/18600/11, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова 30.11.2011 року про зобов’язання УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради нарахувати ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.03.2011 року і виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку (а.с.5).
27.06.2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_2, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа (а.с.6).
Згідно змісту вказаної постанови, встановлено, що постанову Деснянського районного суду м. Чернігова, на підставі якої було видано виконавчий лист № 2-а/2506/18600/11 від 30.11.2011 року, неможливо виконати без участі боржника (а.с.6).
В силу ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону.
Згідно ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суду не надано доказів, що під час примусового виконання вказаного виконавчого листа були повністю виконані вимоги ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Як вбачається з положень ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
В силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд вважає, що при винесенні постанови головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2012 року не було дотримано вимоги п. 11 ч. 1 ст. 49, ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", а оскільки фактично дії головного державного виконавця Ващенка А.В. виявились у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, суд вважає за можливе, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, визнати постанову протиправною та скасувати.
Керуючись ст. ст. 1, 11, 158-163, 181 КАС України, ст. 124 Конституції України, Законом України "Про виконавче провадження", суд
п о с т а н о в и в:
адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження № 30463700 від 27.06.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: ОСОБА_3