Справа № 2-911/2007 рік
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
18 червня 2007 року смт. Красногвардійське
Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Сологуб Л.В.,
при секретарі - Хомякові Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини,
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 у березні 2007р. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відібрання дитини.
Позивач зазначив, що він перебував з відповідачкою у шлюбі до 06.12.2005р., від шлюбу, у них народилась дитина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1р. народження. 04 березня 2006р. ОСОБА_2 поїхала на роботу до м. Москви, залишивши доньку на утриманні позивача. Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 27.03.2006р., відповідачка зобов´язана сплачувати аліменти на утримання дитини, але від сплати аліментів вона ухиляється, узв´язку з чим, станом на 01.11.2006р. виникла заборгованість у сумі 1129грн.
18 серпня 2006р, відповідачка приїхала з м. Москви, та забрала доньку, 02 жовтня 2006р. вона знов поїхала до Москви, залишивши дитину у свого батька - ОСОБА_4 ОСОБА_3, незахотіла жити з своїм дідом, та перейшла жити до ОСОБА_1 07 березня 2007р. відповідачка повернувшись з РФ, таємно забрала доньку, та вивезла до Москви. Просив відібрати малолітню дитину - ОСОБА_3 від ОСОБА_2, стягнути з відповідачки на його користь завдану моральну шкоду у сумі 5000грн.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, пояснив, що 06.12.2005р. розірвав з відповідачкою шлюб, від якого у них народилась дитина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1р. народження. після розірвання шлюбу, ОСОБА_2 поїхала на заробітки до м. Москви, залишивши дитину з позивачем. Після від´їзду, вона не проявляла матерінської турботи по відношенню до донькі.
На підставі рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 27.03.2006р., з відповідачки на користь позивача булі стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини. Але від виконання вказаного рішення вона ухиляється, у зв´язку з чим, станом на 01.11.2006р., виникла заборгованість по аліментам у сумі - 1129грн.
Позивач також пояснив, що приїхавши з Москви 18.08.2006р., відповідачка забрала у нього дитину, та оселила доньку у свого батька - ОСОБА_4 Дитина несхотіла там жити, та повернулась до ньог. Позивач має нову сім´ю, свій дім, постійний, та стабільний заробіток, відповідачка в свою чергу неодноразово кидала дитину на довгий період, утриманням її не займалась. 07 березня 2006р. ОСОБА_2, повернулась з Москви, забрала дитину зі школи, та вивезла дитину за межі України. Діями відповідачки, йому було завдана моральна шкода, оскільки він дуже турбувався за долю його доньки тому, що відповідачка не може забезпечити їй достойне утримання, та виховування. Просив відібрати його доньку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1р. народження у відповідачки - ОСОБА_2, та стягнути з неї на його користь завдану моральну шкоду в сумі 5000грн. Вважає, що відповідачка викрала дитину.
Представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні позов підтримав, пояснив, що позивач мав намір встановити постійне мешкання дитини з ним, у зв´язку з чим, у січні 2006р. звернувся до суду з позовом. Так як дитина самостійно визначила місце свого мешкання перейшовши від відповідачки до позивача, провадження по справі було закрите по заяві ОСОБА_1 А 07.03.2007р., відповідачка таємно вивезла доньку до Москви не отримавши згоди батька дитини. Своїми діями вона завдала моральну шкоду позивачу, оскільки він турбується за долю доньки. Просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідачки ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що його донька- ОСОБА_2 розірвала з позивачем шлюб у грудні 2005р. Весь час перебування у шлюбі позивач не працював, а його донька ОСОБА_2 працювала на дуже важкій праці в ЗАО “Дружба народів” на птахофермі, весь час вона утримувала сім´ю. Працювала вона цілий робочий день. Вона була вимушена змінити місце роботи, для того, щоб утримувати доньку. Потім, вона поїхала на заробітки до м. Москви, домовившись з ОСОБА_1, про те, що дитина буде мешкати у ОСОБА_4 після від´їзду відповідачки, дитина три тиждні прожила у нього. А потім на прохання матері позивача (свахи), відпустив онуку до ОСОБА_1, але назад вони дитину не відпустили. Весь час ОСОБА_2 телефонувала йому, цікавилась справами дитини, хвилювалсь за неї, по приїзду вона купила все необхідне для школи, одяг, та інше.
Пояснив також, що коли прийшов забрати дитину у позивача, то побачив, що вона мала неохайний вигляд, почала брехати, та нецензурно висловлюватись. Вважає, що її цьому навчив позивач. Після того, як у Москві відповідачка знайшла постійну роботу оператором пошти, вона забрала ОСОБА_3 до себе. Просив у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідачки ОСОБА_6 у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що сторони розірвавши шлюб, не змогли вирішити питання про утримання дитини. Відповідачка маючи намір покращити свій фінансовий стан, поїхала на заробітки до Москви, залишивши доньку у свого батька - ОСОБА_4 Не вирішивши питання про місце мешкання дитини, позивач у січні 2007р. звернувся з позовом до Красногвардійського районного суду АР Крим про визначення місця проживання дитини, у зв´язку з тим, що донька позивача сама визначила своє місце мешкання, ОСОБА_1 звернувся до суду с заявою про закриття провадження по справі, але дитина у такому віці, самостійно не має можливості самостійно обирати місце мешкання.
Пояснив також, що відповідачка знаходячись у Москві, заздалегіть створювала необхідні умови для утримання дитини, знайшла роботу, отримала дозвіл на перевезення дитини через кордон. Весь час вона турбувалась про дитину. Позивач в свою чергу, не надав доказів сприятливих умов для утримання дитини, крім того, по місцю мешкання він характерезується негативно. Має кілька судимостей. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши позивача, представника позивача, представників відповідачки, свідків, перевіривши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони перебували у шлюбі до 06.12.2005р. (а.с. - 9), в період якого у них народилась дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1р. народження (а.с. - 6). Після розірвання шлюбу між ними виникли неприязнені відносини (а.с. - 19,20, 29), відповідачка 13.02.2006р. звільнилась з постійного місця работи (а.с. - 22), та виїхала за межі України. ОСОБА_1 звертався до Красногвардійського РВ ДУ МВС України в АР Крим, з заявою про розшук колишньої дружини, проведеною перевіркою було встановлено, що вона поїхала на заробітки до Москви (а.с. - 11-12).
Судом також встановлено, що на підставі рішення Красногвардійського районного суду від 27.03.2006р. з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, станом на 01.11.2006р. заборгованість по аліментам складає - 1129грн. (а.с. - 8). У грудні 2006р. ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, але провадження по справі було закрите у зв´язку з відмовою позивача від позову (а.с. - 16)
Повернувшись з Москви, ОСОБА_2 забрала доньку, яка навчалась у другому класі Петрівської загальноосвітньої школи №2, та у березні 2007р. вибула з дитиною до Московської області у с. Комунари, де дитина прийнята до школи та навчається там. (а.с. - 14, 15).
З характеристики ЗАО “Дружба народів Нова” від 12.02.2007р. вбачається, що ОСОБА_2 працювала на підприємстві з 01 листопада 2003р. по 22 лютого 2006р., за час роботи зарекомендувала себе з найкращої сторони, працювала не маючи прогулів, та запізднень, на лікарняному була тільки за доглядом за дитиною (а.с. - 27), заробітна плата за за 2004р. склала - 12732грн. 08коп., за 2005р. склала - 19200грн., за січень, лютий 2006р. - 6318грн. 14коп., за листопад, грудень 2006р. - 693грн. 19коп. (а.с. - 23 - 26).
Згідно вироку Красногвардійського районного суду, АР Крим від 11.07.2006р. справа №1-298/2006р. ОСОБА_1 визнанний винним, у скоєнні злочину передбаченого ст. 360 КК України, та йому призначено покарання.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що він є депутатом сільскої ради, бачив в будинку позивача розкидані речі, як пояснив ОСОБА_1 це зробила його колишня дружина, залізши в будинок. Будинок є спільною власністю сторін. У зв´язку з цим, вони визвали дільничого інспектора, який склав відповідний протокол. Пояснив також, що як депутат він знає ОСОБА_2, вона раніше працювала завідуючою пошти, спиртними напоями не зловживала. Від шлюбу сторони мають дитину, виховуванням якої заємається позивач. Відповідачка участі у виховані дитини не приймала, утриманням її не займалась, приблизно у січні 2006р. поїхала на заробітки до Москви.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що у період шлюбу сторін, працювала лише відповідачка, позивач на той період тимчасово не працював, але завжди доглядав дитину. Перший раз ОСОБА_2 поїхала на заробітки до м.Москви приблизно у лютому 2007р., дитина тоді залишилась з ОСОБА_1 Вважає відповідачку легкодумною, дитину належним чином вона не доглядала.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що живе з ОСОБА_1 по сусідству, позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_2, від якого у них народилась донька. Після розірвання шлюбу відповідачка поїхала на заробітки до Москви, залишивши дитину батькові. Позивач створив нову сім´ю, дитина називала його теперешню дружину матір´ю. По приїзду, ОСОБА_2 забрала доньку до себе, але та втікала до батька. Зі слів позивача, йому стало відомо, що відповідачка забрала дитину до м. Москви.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показав, що він два місяці назад проважав ОСОБА_2 разом з маленькою донькою до м. Москви. Пояснив, що він заїхав до них до дому, бачив як вони зібрали речі, дитина бігала по подвір´ю, самостійно сіла в машину, тримала при собі дитячу сумочку. По дорозі до вокзалу відповідачка з донькою нормально спілкувались, насильно дитину ніхто не забирав.
Аналізуючи та оцінюючи надані суду докази суд приходить до висновку, що дійсно з 2002 року та до кінця 2006 року відповідачка працювала, утримувала сім´ю, що підтверджується довідками ЗАО “Дружба народів Нова” і про її трудову діяльність і про заробіток, а також копією трудової книжки (а.с.21-22, 23,24,25,26). В свою чергу позивач не надав доказів того, що він в той час працював. Суд критично оцінює суспільну характеристику на ОСОБА_2 (а.с.29) про те, що вона неналежним чином займається виховання доньки в зв´язку з роз´їздами. До такої оцінки суд прийшов на підставі встановленних фактів про працевлаштування відповідачки, та її постійну роботу.
Крім того, суд бере до уваги наявність неприязних відносин позивача до своєї колишньої дружини, про що свідчать його скарги на неї до Петрівської сільської ради (а.с.29), засудження його за ст.360 КК України за те, що він зіпсував телефонний кабель, коли дзвонила колишня дружина до свого батька та доньки.
Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Дитина позивача та відповідачки - ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто її ще не виповнилось 10 років. Згода між батьками про місце її проживання в добровільному порядку не досягнута, рішення суду про визначення місця проживання дитини немає. Навпаки, як видно з матеріалів справи, позивач відмовився від свого позову про встановлення місця проживання дитини (а.с.7).
Згідно ст. 170 ч.1 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених п.2-5 ч.1 ст. 164 СК України, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її житття, здоров´я і морального виховання.
Доказів того, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов´язків по вихованню дитини, жорстоко поводиться з нею, є хронічним алкоголіком чи наркоманом або експлуатує дитину, примушує жебракувати та ін., тобто підстав, передбачених ст. 164 ч.1 п.2-5 СК України, судом не встановлено, та доказів цього позивачем суду не надано.
Батьки мають рівні права та обов´язки по вихованню дитини, право на спілкування з нею, на встановлення місця проживання дитини та інше. Відповідачка не була позбавлена цього права ні рішенням суду, ні законом. Тому суд вважає, що своїми діями відповідачка не порушила закон, та не діяла всуперч рішення суду. Таким чином, її дії суд не розцінює як протиправну поведінку або викрадення дитини.
В зв´язку з викладеним, суд вважає, що позов не підлягає задовленню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 160,164,170 СК України, суд,
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд АР Крим протягом 20 днів після подачі заяви про намір оскарження рішення, яка повинна бути подана в Красногвардійський райсуд протягом 10 діб після проголошення рішення.
Суддя