СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
03 липня 2006 року | Справа № 2-25/379.2-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Борисової Ю.В.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: Сачок О.А. дов. №12/10/10-0 від 11.01.2006 - Красноперекопська об'єднана державна податкової інспекції в Автономній Республіці Крим, прокурор Шульга А.М.,
розглянувши апеляційні скарги: Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим та прокурора Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 20.02.2006 у справі № 2-25/379.2-2006
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська соляна компанія" (вул. Проектна, 1а, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96002)
до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Північна, 1, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96001)
Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)
за участю прокурори Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000; вул. Павличенко, 1, м. Севастополь, 99011)
про стягнення 1 109 693,03 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська соляна компанія" подало позов про стягнення із державного бюджету 1 109 693,03 грн. бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, у тому числі 1 072 644, грн.. податок на додану вартість за період листопад 2001 року по травень 2002 року та 37 049, 03 грн. відсотки за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2006 (суддя Маргарітов М.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська соляна компанія" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим, Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим про стягнення 1 109 693, 03 грн. задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету Украйни бюджетну заборгованість по податку на додану вартість у сумі 257 209, 65 грн. та 394, 03 грн. державного мита.
При прийнятті постанови, суд першої інстанції керувався вимогами підпункту 7.7.3, пункту 7.7, статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та виходив із того, що на протязі часу, а саме за листопад 2001 року по травень 2002 року, за поданими позивачем податковими деклараціями по податку на додану вартість мала місце бюджетна заборгованість та прострочка бюджетного відшкодування.
Задовольняючи позовні вимоги частково місцевий господарський суд посилався на висновок експерта №8 від 30.09.2005 та акт звірення розрахунків станом на 15.02.2006.
Красноперекопська об’єднанна державна податкова інспекція, Управління державного казначейства в Автономній Республіці Крим та прокурор Автономної Республіки Крим оскаржують постанову місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
На думку Красноперекопської об’єднанної державної податкової інспекції, при прийнятті постанови, судом першої інстанції не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для розгляду справи, при цьому відповідач вважає, що предмет спору по даній справі відсутній.
Так, Красноперекопська об’єднанна державна податкова інспекція посилається на статтю 9 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-ХІІ відповідно до якої платники податків зобов’язанні вести бухгалтерський облік, ... надави державним податковим органам бухгалтерську зв’язність і інші документи і відомості, пов’язані з нарахуванням і сплатною податків і зборів. При цьому дані приведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського обліку платника податку і даним книг податкового обліку. Також податковий орган посилається на пункт 4 Наказу Державної податкової адміністрації України від 12.11.2002 №538 „Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ” яким встановлено, що належна до відшкодування сума ПДВ у розмірі 100 тис. грн. та більше, відшкодовується лише за умови проведення обов'язкової документальної перевірки платника податку. Таким чином, проведення перевірок податковою інспекцією, здійснюваних відповідно до вимог Наказу Державної податкової адміністрації України від 12.11.2002 №538 своєю митою мало підтвердження факту надходження податку на додану вартість до бюджету.
Прокурор у апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права.
Так, на думку прокурора, судом не прийнято до уваги пункт 1.8. статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” у якому дається поняття бюджетного відшкодування.
Прокурор зазначив, що Законом України „Про податок на додану вартість” встановлено прямий зв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. Проте, судом першої інстанції питання щодо фактичної сплати до бюджету податку на додану вартість у судовому засіданні не вирішувалось.
Доводи Прокурора Автономної Республіки Крим мотивовані також іншими підставами, що і доводи Красноперекопської об’єднанної державної податкової інспекції.
Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим просить постанову суду першої інстанції змінити, вказавши на інший рахунок у Державному казначействі для стягнення бюджетної заборгованості.
Державне казначейство просить також змінити постанову суду першої інстанції у частині віднесення на Державний бюджет України судових витрат.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 статті 3 вищевказаного Кодексу справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають зі здійснення суб’єктами владних повноважень, віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб’єкти владних повноважень.
Податкові органи є контролюючими органами виконавчої влади і не здійснюють управлінських функцій, що передбачено Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21 грудня 2000 року (зі змінами та доповненнями).
Згідно з пунктом 1.12 статті 1 цього Закону контролюючий орган –державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків та зборів (обов’язкових платежів) та погашенням податкових зобов’язань чи податкового боргу.
При виконанні управлінських функцій не вирішується питання про притягнення до відповідальності шляхом застосування адміністративно-фінансових санкцій. Таке право надано тільки контролюючим органам.
Статтею 2 Господарського кодексу України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до статей 2, 17, 50 Кодексу адміністративного судочинства України за захистом прав та законних інтересів до адміністративних судів можуть звертатись будь-які фізичні та юридичні особи незалежно від виду діяльності, а Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок судового захисту прав суб’єктів господарювання (тобто юридичних та фізичних осіб, які здійснюють господарську діяльність).
Частина друга статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, передбачених у законодавстві; тобто передбачено інший порядок судового вирішення.
Таким чином, виходячи з системного аналізу діючого законодавства, та зважаючи на те, що Кодекс адміністративного судочинства України посилається на управлінські функції органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, а не функції цих же органів, які виконують функції контролю щодо суб’єктів господарювання стосовно їх господарської діяльності, справи між контролюючими органами та суб’єктами господарювання, що стосуються господарської діяльності підлягають розгляду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників відповідача та прокурора, апеляційну скаргу Красноперекопської об’єднанної державної податкової інспекції та апеляційне подання Прокурора Автономної Республіки Крим визнає не підлягаючими задоволенню, виходячи із наступного:
Відповідно до підпункту 7.4.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, що діяла у перевіряємий період, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету, або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду (підпункт 7.7.1 статті 7 вищеназваного Закону).
Відповідно до підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі, коли за результатами звітного періоду сума визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.
Суми, що не відшкодовані платнику протягом зазначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
Пунктом 8.1 статті 8 цього ж Закону передбачено, що платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Посилання Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим та прокурора Автономної Республіки Крим на наказ Державної податкової адміністрації України від 12.11.2002 № 538 “Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ” судова колегія не приймає до уваги з наступних підстав.
Визначений зазначеним наказом Державної податкової адміністрації України обов'язок органів державної податкової служби щодо здійснення ними зустрічних документальних перевірок постачальників платника податку повинен реалізовуватися без порушень приписів Закону України “Про податок на додану вартість”. Закон України “Про податок на додану вартість” не встановлює для відшкодування бюджетної заборгованості платнику податку такої вимоги як проведення зустрічних документальних перевірок його постачальників.
Таким чином, судова колегія не знаходить належних підстав для задоволення апеляційних скарг Красноперекопської об’єднанної державної податкової інспекції та Прокурора Автономної Республіки Крим.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що з врахуванням акту звірених розрахунків станом на 15.02.2006 підлягає відшкодуванню 257 209, 65 грн.
Судова колегія також не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги Управління Державного казначейства в Автономної Республіки Крим.
Так, при прийнятті постанови та стягуючи судові витрати із Державного бюджету України, суд першої інстанції керувався вимогами пункту 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дійсно, вищеназвана норма процесуального права передбачає, що про ухваленні судового рішення на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а не із суб’єкта владних повноважень.
Ті обставини, що у постанові суд першої інстанцій не вірно зазначив рахунок для стягнення бюджетної заборгованості, може бути підставою для звернення заінтересованої особи до місцевого суду із заявою у відповідності до статті 169, 170, 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2006 у справі № 2-25/379.2-2006 залишити без змін, а апеляційні скарги Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим та прокурора Автономної Республіки Крим –без задоволення.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді Ю.В. Борисова
О.А. Щепанська