Справа № 2-49

2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                       (заочне)

             24 січня 2007 р.                                                                     пгт Красногвардійське

Красногвардійськи районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого: судді    - Сологуб Л.В.

при секретарі             - Мустафаєвій А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Красногвардійське АР Крим справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми за договором поруки, та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною,

встановив:

            В червні 2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій висунув вимоги про стягення сумми за договором поруки. Свої вимоги обгрунтував тим, що 10.05.2005 р. він дав гроші в сумі 9000 дол. США ОСОБА_2 для передачі ОСОБА_3. в м. Київ для придбання останнім для нього автомобіля.  ОСОБА_2 дав зобов´язання, що ОСОБА_3 придбає для нього авто до кінця травня 2005 р. Але свого зобов´язання ОСОБА_2 не виконав в зв´язку з чим він з ним неодноразово їздив в м.Київ до ОСОБА_3 та вимагав  повернути або гроші, або автомобіль. ОСОБА_2 в Києві повернув 1300 дол. США і сказав, що це від ОСОБА_3 Просив стягнути з ОСОБА_2  37870 грн., що еквівалентно 7700 дол. США, як з поручителя, на підставі ст.ст.553,554 ЦК України.

            В жовтні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною, стверджуючи при цьому, що грошей у ОСОБА_1 він не брав, розписку про взяття грошей в борг написав під психологічним натиском ОСОБА_1 та його родичів. Гроші в сумі 7700 дол. США він віддавав ОСОБА_3., який обіцяв купити автомобіль ОСОБА_1 ОСОБА_3 їх обманув, машину не пригнав.  ОСОБА_1 та його рідні виказували йому погрози розправою, під впливом яких, та на вимогу ОСОБА_1 він написав розписку про те, що він взяв у нього гроші, яких фактично не брав. Просив визнати розписку, надану ним ОСОБА_1 недійсною.

            В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої вимоги та пояснив, що він є приватним підприємцем. У нього працював ОСОБА_2, а коли між ними була розмова про придбання автомобіля, той сказав, що чоловік його тещі займається купівлею-продажем машин. ОСОБА_2 його познайомив з ОСОБА_3 який живе в Києві. Він домовився з ОСОБА_3 про купівлю машини.  На початку травня 2005 року він зібрав гроші (4 тис.дол.США) і разом з ОСОБА_2 поїхали на ст.Джанкой, де ОСОБА_2 заніс гроші в вагон і через провідника передав гроші на Київ для ОСОБА_3.  Таким самим чином вони ще раз передавали гроші в Київ для ОСОБА_3. ОСОБА_3 телефонував йому і ОСОБА_2 та казав, що гроші він одержав, запевнив, що все нормально і машина вже в дорозі. Але час проходив машини не було. Він звертався до ОСОБА_2 з запитаннями, той нічого не знав і запропонував  поїхати в Київ до ОСОБА_3. Вони вдвох два рази їздили до ОСОБА_3, той зустрічав їх на вокзалі, казав, що гроші поверне. Під час другого приїзду, на третій день знаходження в Києві  ОСОБА_2 віддав йому 1300 дол. США і пояснив, що ці гроші дав ОСОБА_3. ОСОБА_3 обіцяв повернути 7700 дол. США - суму, яка залишилася. Але до теперішнього часу гроші йому не повернуті. Просив стягнути борг з ОСОБА_3 і з ОСОБА_2 тому, що ОСОБА_2 він сприймав як поручителя,  гаранта виконання зобов´язання, взятого на себе ОСОБА_3. В зв´язку з цим вимагав ОСОБА_2 дати йому розписку про одержання грошей в листопаді 2005 року. 

            Зустрічний позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити.

            Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підтримав заявлені вимоги, просив стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу - в еквіваленті на національну валюту - 37870 грн.,(7700 дол. США) також судові витрати- 378 грн. і витрати за юридичну допомогу -750 грн., всього - 38998 грн. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

            Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, стверждуючи, що ОСОБА_3 приходив до них на базар, познайомився з ОСОБА_1, вони домовлялися про придбання автомобілю. ОСОБА_3 обіцяв купити для ОСОБА_1 автомобіль. ОСОБА_1 з ОСОБА_3 сам про все домовлявся. Потім ОСОБА_3 поїхав додому в м.Київ, але адреси його він не знав. Той був співмешканцем його тещі, та родичем йому не приходився. Він з ОСОБА_1 дійсно двічі  відвозили на вокзал гроші для передачі провідником поїзду до м.Києва для ОСОБА_3. Він дійсно заносив у вагон гроші і віддавав їх провіднику. Про отримання грошей в Києві ОСОБА_3  телефонував і йому і ОСОБА_1 та підтверджував факт їх отримання. ОСОБА_3 двічі приїздив в Красногвардійське, спілкувався з ОСОБА_1, пояснював йому причини затримки машини. ОСОБА_1 також звертався  і до нього, алі ОСОБА_2 нічого не знав, тому вони з ним поїхали до ОСОБА_3 в Київ. Їздили двічі. На другий раз як поїхали ОСОБА_3 в його присутності сам віддав ОСОБА_1 гроші - 1300 дол. США., обіцяв повернути іншу частину, але не повернув. Він (ОСОБА_2) повернувся додому, а ОСОБА_1 залишався в Києві ще 2 неділі та чекав грошей. В листопаді 2005 року ОСОБА_1 зі своєю матір´ю та братом приїхали донього до дому, та в дворі стали його нецензурно обзивати. Мати ОСОБА_1 кричала на нього, погрожувала, що якщо він не поверне гроші, то вона вб´є його дитину та дружину. Таким чином вони його змусили написати розписку, що він брав гроші вборг, але фактично він цих грошей не брав. На дверях квартири він бачив написані погрози. По цьому факту звертався в міліцію.  Пояснив, що грошев у ОСОБА_1 він не брав, не позичав, гроші були передані ОСОБА_3. Просив стягнути суму боргу з ОСОБА_3, а розписку, написану ним під впливом погроз зі сторони матері позивача визнати недійсною.

            Зустрічний позов підтримав, просив його задовольнити.

            Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 підтримала зустрічний позов, в задоволені первісного позову просила відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з´явився, заперечень на надіслав, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Згідно  до ст.  169 ч. 4 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів  (постановляє заочне рішення).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що згідно розписки ОСОБА_2 від 20.11.2005 р. він взяв у ОСОБА_1 7700 дол. США та зобов´язався їх повернути через 2 неділі (а.с.22).

Як видно з відповіді начальника Красногвардійського РВ ГУ ВМС України в АР Крим від 14.09.2006 р. по факту погроз ОСОБА_5 відносно гр-на ОСОБА_2 районному відділку була зареєстрована заява, та 05.05.2006 р. в порушенні кримінальної справи було відмовлено (а.с.25). Згідно постанови від 12.05.2006 р. в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 було відмовлено в зв´язку з відсутністю в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_1 З. складу злочину, передбаченого ст. 129 КК України як погроза вбивством. (а.с.45).

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нимив имог і на підставі доказів сторні та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК Украиїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

В судовому засіданні, та в своєму позові позивач ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 суму боргу як з поручителя та посилається на наявність розписки від 20.11.2005 року. Пояснює також, що гроші фактично були одержані ОСОБА_3, про що той йому повідомляв.

Згідно ст.553 ч.1, 554 ч.1 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов´язку. У разі порушення боржником зобов´язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов´язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов´язання.

Але як видно з пояснень позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 між ними письмовий договір поручительства, або солідарного обов´язку не укладався. ОСОБА_2 не мав наміру брати на себе зобов´язання ОСОБА_3 як ізначально так і потім. Зобов´язання по придбанню автомобіля для ОСОБА_1 брав на себе ОСОБА_3, але зобов´язання не виконав і гроші не повернув.  Гроші в сумі 9000 дол. США були одержані ОСОБА_3 в м.Києві через провідника поїзду, про що він їм повідомив. Суму в розмірі 1300 дол. США повернув ОСОБА_1 також ОСОБА_3  Розписку про те, що він взяв гроші ОСОБА_2 написав під впливом  морального тиску зі сторони ОСОБА_1 та його родичів.

Згідно ст.546 ч.1, 547 ЦК України виконання зобов´язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов´язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов´язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, суд не може визнати розписку, написану ОСОБА_2 від 20.11.2005 р. як договір поруки, в з´язку з недодержанням форми правочину. Також вона не може судом розцінюватись як солідарне зобов´язання тому, що зобов´язання придбати для ОСОБА_1 автомобіль, або повренути гроші ОСОБА_2 на себе не брав, що підтвердив і ОСОБА_1

Згідно зі ст.526, 527 ЦК України Зобов´язання має виконуватися належним чином відповідно доумов договору та вимог ЦК, а за відсутності такиг умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  Боржник зобов¢язаний виконати свій обов¢язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов¢язання чи звичаїв ділового обороту.

В зв´язку з вищевикладеним суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 підлягає задоволенню в повному обсязі, а до ОСОБА_2 - задоволенню не підлягає. Зважуючи на те, що позивач наполягав на стягненні суми, яку він заплатив на придбання автомобілю, суд вважає за необхідне цю суму стягнути з ОСОБА_3

Вивчивши матеріали справи, та проаналізувавши їх в совокупності з поясненнями сторін, суд приходить до висновку про необхідність задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки від 20.11.2005 р. недійсною.

До цього висновку суд прийшов на тій підставі, що ОСОБА_2 гроші в сумі 7700 дол. США фактично не були одержані. Вказану суму сторони сумісно передали ОСОБА_3 в м.Київ. Розписку про те, що він взяв вказану суму грошей ОСОБА_2 написав під психологічним впливом зі сторони ОСОБА_1 та його родичів.

Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики ( в даному випадку розписку) на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані  ним від позичкодавця... .

Відповідно до ст. 84 ч.1 ЦПК України витрати, пов´язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.526,527,541,546,547,553,554,1051 ЦК України ст.ст.10, 11, 84 ч.1, 88 ч.1, 209, 213-215, 224 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  37870 грн. (тридцять сім тисяч вісімсот сімдесят гривень), що еквівалентно сумі 7700 дол. США. Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати - 378 грн. та витрати на правову допомогу ОСОБА_1- 750 грн., а всього  38998 грн.  (тридцять вісім тисяч дев´ятсот дев´яносто вісім грн.). В задоволенні позову до ОСОБА_2 - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною задовольнити.

Визнати недійсною розписку від 20.11.2005 р. написану ОСОБА_2 на ім´я ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

На заочне рішення до Красногвардійського районного суду АР Крим відповідачем ОСОБА_3 може бути подана письмова заява на перегляд судом заочного рішення, який його  ухвалив,  протягом десяти днів з дня отримання  копії  рішення. 

Суддя                                                                                                           Л.В. Сологуб