Справа № 2-242/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Залімської Н.В.,

при секретарі Черновол О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач 06 грудня 2010 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилався на обставини, викладені в позовній заяві. Позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 626,31 грн., середній заробіток за п’ять днів у розмірі 550 грн., моральну шкоду в розмірі 1500 грн. та судові витрати по справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Письмових заяв від нього не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 14 вересня 2010 року близько 23:10 години ОСОБА_1 почув шум з квартири АДРЕСА_1, в якій мешкає ОСОБА_2, після чого ОСОБА_1 разом зі своїми сусідами пішов до квартири ОСОБА_2 з метою припинити шум, вони почали дзвонити до квартири, однак двері ніхто не відчиняв, тоді ОСОБА_1 викрутив пробки з лічильника квартири АДРЕСА_1. Коли вимкнулось світло, вийшов ОСОБА_2 з сокирою в руках та наніс удар обухом сокири ОСОБА_1 в область обличчя та зачепив ніс. Побачивши це, сусіди зв’язали ОСОБА_2 та викликали співробітників міліції.

Постановою ДІМ Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області лейтенанта міліції ОСОБА_3 від 20 вересня 2010 року у порушенні кримінальної справи за ознаками ст. 296 ч. 1 КК України відмовлено на підставі ст. 6 п. 2 КПК України за відсутністю складу злочину.

Згідно довідки судово-медичного дослідження (обстеження) ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи»№ 3524 від 18 жовтня 2010 року встановлено, що в ОСОБА_1 виявлені ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носу без зміщення уламків, забійної рани спинки носу, параорбітальних гематом, спричинених від дії тупих твердих предметів, в термін на який вказує обстежений; за своїм характером виявлені ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоров’я.

З 14 вересня 2010 року по 08 жовтня 2010 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності АВЛ № 949191, АБП № 179236 та АВЛ № 762062.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 1109,31 грн., яка складається з: витрат на придбання ліків у розмірі 605,63 грн., оплати за проведення експертизи в розмірі 20,68 грн., оплати за оформлення довіреності в розмірі 200 грн.; витрат на оплату юридичних послуг у розмірі 200 грн. та судових витрат у розмірі 83 грн.

Однак, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за п’ять днів у розмірі 550 грн., оскільки їх стягнення не передбачено ст. 1195 ЦК України.

ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, що виразилася в переживаннях, внутрішньому дискомфорті та порушенні душевного спокою, оскільки він тривалий час перебував на лікарняному та тимчасово втратив працездатність. Суд вважає, що моральна шкода, оцінена позивачем у 1500 грн. необґрунтовано завищена. Моральна шкода у розмірі 1000 грн. реально відображає ступінь і глибину моральних страждань позивача.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року, суд повинен з’ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення спору.

Зважаючи на викладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв’язку у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 1167, 1195 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10-11, 59-61, 88, 212, 213-215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 1109,31 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

В іншій частині позову –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н.В. Залімська

Копія вірна: Суддя – Секретар –