Номер справи: 2-201                                                                                                                                

                                                                                                                                                                                     Категорія: 46

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          8 липня 2008 року                                             Маневицький районний суд Волинської області

в складі:  головуючого-судді                                   Невара О.В.,

                 при секретарі                                          Каращук В.С.,

з участю  позивача                                                  ОСОБА_1,

                 відповідача                                              ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

            14 березня 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 2 червня 2004 року у відділі РАЦСу Маневицького районного управління юстиції Волинської області було зареєструвано шлюб з відповідачем. Від шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2, які є неповнолітніми. Подружнє життя з дружиною не склалося. Останнім часом відносини в сім'ї значно погіршилися. Систематично почали виникати сварки. По багатьох питаннях сімейного життя сторони не можуть дійти спільної думки. З січня 2008 року подружжя проживають окремо, шлюбні відносини припинились. З цих причин шлюб доцільно розірвати.       Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив шлюб з відповідачем розірвати, залишивши дітей проживати з нею.

            Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні з мотивів, викладених в заяві, позовні вимоги підтримав, вважає що подальше збереження сім'ї з дружиною є неможливим, шлюб носить формальний характер, а тому просить його розірвати, дітей залишити проживати з матір'ю.

            Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала. Не заперечує, що наданий судом термін для примирення не дав бажаних результатів. З січня 2008 року вони проживають окремо, не підтримують шлюбно-сімейних відносин, спільного господарства не ведуть. Погоджується на залишення дітей на проживанні у неї. Однак, шлюб просить не розривати, так як залишились невирішеними питання про розподіл спільно нажитого майна.

            Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення.

            Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

            В судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідач з січня 2008 року не підтримують шлюбно-сімейних відносин, проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Спору про місце проживання і виховання неповнолітніх дітей між ними немає. Наданий судом строк для примирення ніяких результатів не дав, сторони продовжують проживати окремо.

Наведені обставини дають суду підстави вважати, що сім'я між даним подружжям розпалась і збережена бути не може, а тому шлюб між ним слід розірвати. Подальше збереження подружжям шлюбу є недоцільним, оскільки стосунки між ними істотно суперечать їх інтересам та інтересам неповнолітніх дітей.

Виходячи із інтересів неповнолітніх дітей і враховуючи бажання батьків, суд вважає за доцільне залишити дітей після розірвання шлюбу на проживанні у відповідача ОСОБА_2

Сторони є потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому при реєстрації в органах РАЦСу розірвання шлюбу вони згідно п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21 січня 1993 року підлягають звільненню від сплати державного мита, а ОСОБА_2 також підлягає звільненню від сплати судового збору в доход держави.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 7 грн. 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачених позивачем при поданні позову.

            Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

            Шлюб, зареєстрований 2 червня 2004 року у відділі РАЦСу Маневицького районного управління юстиції Волинської області, актовий запис № 33 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвати, від шлюбу є дві неповнолітні дитини.

            Неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити на проживанні з  ОСОБА_2.

При отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦСу сторін від сплати державного мита, а ОСОБА_2 також від сплати судового збору в доход держави, звільнити згідно п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21 січня 1993 року, як потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

            Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 (сім) гривень 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

            Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

         Рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня його проголошення, якщо не буде подана заява про апеляційне оскарження. Якщо подається заява про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили протягом двадцяти днів, якщо не буде подана апеляційна скарга. У випадку подачі апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

                                                                       Суддя: