Справа № 2-279

                                                                                                                                            Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

            2 червня 2008 року                                        Маневицький районний суд  Волинської області

в складі:   головуючого - судді                                 Невара О.В.,

      при секретарі                                            Ткачук Н.В.,

з участю   позивача                                                    ОСОБА_1,

                  представника відповідача -

                  Маневицької селищної ради                   Турика П.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради Волинської області про визначення часток у спільній сумісній власності, -

В С Т А Н О В И В:

             5 травня 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Маневицької селищної ради Волинської області про визначення часток у спільній сумісній власності. Свої вимоги обґрунтувала тим, що у 1999 році нею та ОСОБА_2 було приватизовано двохкімнатну квартиру, що знаходиться АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на житло від 16.02.1999 року. У вказаній квартирі позивач зареєстрована та постійно проживає по даний час. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину вказаної квартири. До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 не зверталася, але фактично прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном. Заяви у нотаріальну контору за місцем проживання про відмову від спадщини вона не подавала. Іншими спадкоємцями за законом на дане спадкове майно є її діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак вони на час відкриття спадщини в спадковій квартирі не проживали і не вчинили будь-яких дій, що свідчать про прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_2. Своїми нотаріально посвідченими заявами вони відмовились від своєї частки спадкового майна на її користь. Однак, на даний час оформити спадкове майно на себе позивач не має можливості, так як не виділені частки у спільній сумісній власності на квартиру. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила встановити, що її частка, а також частка покійного ОСОБА_2. у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними та становлять по 1/2 частці кожному.

             В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просила встановити, що її частка, а також частка покійного ОСОБА_2. у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними та становлять по 1/2 частці кожному.

             Представник відповідача - Маневицької селищної ради Турик П.О. визнавши позов, пояснив, що селищна рада не заперечує проти задоволення позову та ухвалення рішення, яким буде встановлено, що частка ОСОБА_1 та частка покійного ОСОБА_2. у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними та становлять по 1/2 частці кожному. Дійсно ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2. фактично прийняла спадщину, оскільки постійно проживала у вказаній квартирі на час відкриття спадщини, фактично вступила у володіння та управління спадковим майном. Заяви про відмову від спадщини вона не подавала. Квартира була позивачем та ОСОБА_2 приватизована 16 лютого 1999 року і перебуває у їх приватній спільній сумісній власності.

            Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення.

            Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України „Про власність” від 7.02.1991 року громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному  виробництві,  індивідуальної  праці,  підприємницької діяльності,  вкладення  коштів  у  кредитні  установи,  акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування  або укладення інших угод, не заборонених законом.

  Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

З оглянутого в судовому засіданні свідоцтва про смерть НОМЕР_1, виданого Маневицьким районним відділом РАГСу Волинської області, встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

  Відповідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_2, яке було досліджене в судовому засіданні, 11.06.1966 року було зареєстровано шлюб ОСОБА_2. та ОСОБА_1(ОСОБА_5).

З оглянутого судом свідоцтва про право власності на житло від 16.02.1999 року  встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної, спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Зазначене підтверджується дослідженим в судовому засіданні технічним паспортом на вказану квартиру.

  В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2. не може оформити на себе право власності на спадкове майно, оскільки формально не визначені частки співвласників у приватизованій квартирі.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що кожному із співвласників належить по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212 ЦПК України, ст.ст. 328, 370 Цивільного кодексу України, Законом України „Про власність” від 7.02.1991 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

            Встановити, що частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними та становлять по 1/2 частці кожному.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня його проголошення, якщо не буде подана заява про апеляційне оскарження. Якщо подається заява про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили протягом двадцяти днів, якщо не буде подана апеляційна скарга. У випадку подачі апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

                                                           Суддя:                           О.В. Невар