Головуючий у 1 інстанції - Масендич В.В.                                                                                 Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

                                                                Україна

                   ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                           У Х В А Л А

                                                        Іменем України

14 серпня 2008 року                                                                     справа № 22-а-7519/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И  Л  А :

07.05.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 17.06.2008 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради про стягнення грошових сум на оздоровлення за 2002-2007 роки було задоволено частково, а саме задоволено за 2003-2005 та 2007 роки. В частині стягнення щорічних виплат на оздоровлення за 2002 та 2006 рік позивачу відмовлено.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії і є інвалідом 2 групи та перебуває на обліку у відповідача, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив:

- у 2003 році - 205 грн.;

-  у 2004 році - 290 грн.;

-        у 2005 році - 375 грн.;

-        у 2007 році - 460 грн.

В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено:

- за 2003 рік - 20,16 грн.;

- за 2004 рік - 26,70 грн.;

- за 2005 рік - 120 грн.;

- в 2007 році - 120 грн.

Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що позивач щорічно повинен був отримати від відповідача разову грошову допомогу у таких розмірах:

за 2003 рік - (205 гривень х 5) - 20, 16 гривень = 1004, 84 гривень;

за 2004 рік - (290 гривень х 5) - 26, 70 гривень = 1423, 30 гривень;

за 2005 рік - (375 гривень х 5) - 120 гривень = 1755 гривень;

за 2007 рік - (460 гривні х 5) -120 гривень = 2180 гривень.

Тобто судом було встановлено, що фактично за 2003-2005 та 2007 роки відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі 6363 грн. 14 коп.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, він здійснював виплати, керуючись Постановами КМУ № 836 від 26.07.1996 р. “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне останню залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії і є інвалідом 2 групи.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1  категорії 2 групи у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

За 2003 рік Управління виплатило щорічну допомогу на оздоровлення частково - у розмірі 20,16 грн., у 2005 році - 26,70 грн., установлені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова №836), за 2005 - 2007 роки - по 120 грн., встановлені Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова №562).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеними постановами № 836 та № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 2 групи - 26,70 гривень та 120 гривень(за грошовою реформою 1996 року).

З моменту прийняття постанови № 836 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2003-2007 роки, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.

Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005, 2007 роки, а не постанови № 836 та № 562.

Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.

Тобто, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 20,16 за 2003 рік, 26,70 гривень за 2004 рік та по 120 грн. за 2005 та 2007 роки суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

Таким чином, недоплата позивачеві належної щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2007 роки склала 6363,14 гривень, які й підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

            Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради - залишити без задоволення.

Постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 17.06.2008 року у справі № 2-а-445/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради «про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення» - залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

            Головуючий:

            Судді: