ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.08.06р.

Справа № 35/210

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Крименерго",   м. Сімферополь АР Крим 

до  Державного підприємства "Придніпровська залізниця",

м. Дніпропетровськ 

про стягнення 24 578,38 грн

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

  Від позивача - Воронов О.В., юрисконсульт, дов.№008-Д від 03.01.06р.від відповідача - Малюга О.С., заст. нач., дов.№60 від 01.01.06р.

                             Діденко Р.Ю. - юрисконсульт дов. №496 від  

                                                         СУТЬ СПОРУ:

            В судовому засіданні оголошувалася перерва з 27.07. по 15.08.2006р.

            Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за спожиту електроенергію -    24 578,38 грн, посилаючись на договір №74 від 04.03.2005р. та акти про порушення Правил користування електричною енергією №1950 від 12.05.2004р. та №3296 від 15.10.2004р. та обґрунтовуючи тим, що відповідно до п. 4.2.3. вказаного договору в разі самовільної зміни в схемі обліку електроенергії, пошкодження засобів обліку, зриву пломб, тощо споживач оплачує постачальнику вартість електроенергії, виходячи з приєднаної потужності струмоприймачів та часу їх використання. Позивач додатково надав пояснення по розрахунку вартості спожитої електроенергії.

           Представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити та в судовому засіданні 15.08.2006р. надав уточнення позовних вимог, в яких змінює підставу позову,  а саме зазначає підставою пред’явлення позову договір №74 від 22.05.1996р., Додатки до нього №3 та №4, та збільшує позовні вимоги до 24 778,38 грн, посилаючись на акти №1950 від 12.05.2004р. та №3296 від 15.10.2004р.

           Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірний договір укладено сторонами 04.03.2005р. та вимоги Позивача, що ґрунтуються на ньому безпідставні, оскільки перевірки були здійснені в 2004р. вказує, що йому нічого не відомо про спірні акти та Позивач не направив на його адресу копії документів, які додані до позовної заяви, як того вимагає ст.56 ГПК України, та просить в позові відмовити.  В додатковому відзиві відповідач, крім вище викладеного, вказує, що акти підписані не повноважними посадовими особами, які не є спеціалістами в галузі електроенергетики, в актах відсутні посилання, які саме пункти Правил користування електричною енергією були ним порушені та вважає позовні вимоги недоведеними та надав довідку про те, що КТП -155 (ст. Петрово) знаходиться на балансі Сімферопольської дистанції енергопостачання.

           Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -  

ВСТАНОВИВ :          

   12.05.2004р. позивач провів перевірку дотримання відповідачем Правил користування електричною енергією, про що склав акт №1950 «Про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності».

   В акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення пломб держповірки  розрахункового електролічильника, недооблік електричної енергії в результаті несправності трансформатору току по фазі «С».  Акт підписано представниками сторін, в тому числі від відповідача начальником залізничної  станції «Петрово»Паталаха Е.В.

        15.10.2004р. позивач здійснив аналогічну перевірку, про що склав акт №3296, в якому зазначено про відсутність напруги внаслідок перегорання запобіжника, відсутність напруги по фазі «А», здійснення інструментальних замірів, про що складено відповідний акт.

        Вказані акти підписано позивачем, представник відповідача від підпису акту №3296 відмовився, акт  інструментальних замірів підписано представниками відповідача Ворошиловим та Ждановим.

         Відповідно до цих актів позивач здійснив перерахунок спожитої відповідачем в період з грудня 2003р. по травень 2004р. та з травня по жовтень 2004р. (за попередні 6 місяців до спірних перевірок)  електроенергії та надіслав відповідачу рахунки на її оплату №74 від 26.11.2004р. на суму 16 921,51 грн та №74 від 04.07.2004р. на суму 7 856,87 грн, які відповідач не оплатив до цього часу.

         Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання виникають безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод непередбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

          Підставою виникнення у відповідача обов’язку щодо дотримання Правил користування електричною енергією позивач зазначає договір №74 від 04.03.2005р. про постачання електричної енергії  та, зокрема, п. 4.2.3. цього договору.

          В той же час відповідно до п. 9.5. цього договору він набирає чинності з дати його підписання,  тобто з 04.03.2005р., та діє до 31.12.2005р. Перевірка проводилася до укладення сторонами цього договору, який позивач зазначає як підставу виникнення зобов’язань  у відповідача, отже, вказаний договір не регулює права та обов’язки сторін щодо споживання електроенергії, які виникли до його укладення, та не може бути підставою для виникнення у відповідача обов’язку щодо оплати недорахованої електричної енергії, внаслідок виявлення порушень правил користування нею, які встановлені №1950 від 12.05.2004 р. та №3296 від 15.10.2004р.

           Позивач долучив до матеріалів справи копію договору № 74, що укладений 29.06.1996р., але клопотання про долучення доказів до матеріалів справи не є заявою про зміну підстав позову в розумінні ст.22  Господарсько процесуального кодексу України.       

         Згідно ст.22  Господарсько процесуального кодексу України  позивач може змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Всупереч наведеній нормі позивач в уточненнях позовних вимог змінює підставу позовних вимог та одночасно збільшує позовні вимоги. Крім того, відповідно до п. 14   Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом ДПІ України №15 від 22.04.1993р. (з подальшими змінами та доповненнями) доказ щодо сплати державного мита повинен надаватися суду в оригіналі та повинен бути засвідчений підписом контролера і відтиском печатки кредитної установи.  Додана позивачем до уточнень позовних вимог світлокопія квитанції від 09.08.2006р. не відповідає цим вимогам, не містить печатки кредитної установи, та не може бути прийнята судом в якості належного доказу сплати державного мита. Оригінали вказаних документів на час розгляду справи до суду не надійшли. Зважаючи на викладене, заява про уточнення позовних вимог, що надійшла 15.08.2006р., залишається судом без розгляду.    

          Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.                              

           Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі відносяться на позивача.

           Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193, 275-277 Господарського кодексу України,  господарський суд,  -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення  десятиденного строку з дня його прийняття.                                                                

Суддя

Л.П. Широбокова

Рішення підписано