Справа № 2506/4440/2012

Провадження по справі 2-а/2506/1366/2012

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2012 року м. Чернігів

Суддя Деснянського районного суду міста Чернігова Супрун О.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

05.06.2012 року звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо призначення допомоги на оздоровлення у 2011 році в розмірі меншому, ніж передбачено Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов’язати відповідача нарахувати допомогу на оздоровлення за 2011 рік в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести доплату.

Ухвалою судді від 07.06.2012 року відкрито скорочене провадження у справі і запропоновано відповідачу в десятиденний строк з дня одержання копії ухвали подати через канцелярію суду заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.

Представник відповідача подав заперечення на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що допомогу на оздоровлення позивачу призначено 20.04.2011 року у встановленому згідно постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року розмірі в сумі 100 грн., яка була профінансована 17.01.2012 року.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що розпорядженням Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради від 20.04.2011 року позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 100 грн., яку профінансовано 17.01.2012 року.

Відповідач у запереченнях на позов зазначив, що розмір допомоги на оздоровлення у 2011 році був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено виплату щорічно допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд приходить до висновку, що при розрахунку допомоги на оздоровлення мають враховуватися вимоги Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Посилання відповідача на те, що при призначенні позивачу допомоги на оздоровлення відповідач керувався саме нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», а не підзаконним нормативним актом спростовується запереченнями відповідача, з яких вбачається, що допомога на оздоровлення призначена позивачу у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки іншого розміру допомоги на оздоровлення у 2011 році (на час призначення позивачу допомоги) Кабінет Міністрів України не встановлював.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу 7 «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»визначено правомірними повноваження Кабінету Міністрів України, як державного органу, що має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, на визначення механізму реалізації законів України, в тому числі встановлення порядку та розмір соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частини першої, другої та третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України від 25 січня 2012 року № 3 –рп/2012 встановлено, що нормативно - правові акти Кабінету міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно –правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Проте, на час призначення позивачу допомоги на оздоровлення за 2011 рік, а саме станом на 20.04.2011 року Кабінет Міністрів України не приймав відповідної постанови щодо порядку та розміру виплати такої допомоги у 2011 році, а тому відповідач повинен був керуватися вимогами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, відповідач, здійснивши призначення позивачу допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", порушив права позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", положення якого мають пріоритет та були чинними на момент призначення позивачу допомоги на оздоровлення за вказаний у позові період, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 3, 11, 94, 99, 100, 158 - 163, 183-2, 186 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради по нарахуванню ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі меншому ніж встановлено частиною 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, за відрахуванням раніше виплаченої суми.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії, в порядку встановленому статтею 186 КАС України.

Суддя: