ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.08.06р.

Справа № 35/253

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопорт "Південний"

м. Дніпропетровськ

 

до  Акціонерного комерційного банку "Прем’єрбанк"   м. Дніпропетровськ 

про  укладення договору

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

  Від позивача -представник не з`явився.

Від відповідача - Медведєва В.О.- дов №64 від 17.03.06 р.   

                                                           СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 31.07. до 10.08.2006р.

14.07.2006р. позивач звернувся до суду та просить зобов’язати  Відповідача укласти договір відповідального зберігання №11 від 15.05.2006р., обґрунтовуючи свої вимоги наступним: між ним та ТОВ «Атлас»укладено договір оренди нерухомого майна №20 від 01.01.2005р., згідно якого він орендує складське приміщення, розташоване за адресою м. Дніпропетровськ вул. Криворізька,21. В цьому орендо-ваному приміщенні знаходиться майно відповідача - лікеро-горілчане обладнання в кількості 55 місць, яке раніше знаходилося в цьому приміщенні на зберіганні у ТОВ «Атлас». Таким чином, позивач фактично здійснює зберігання майна відповідача, в зв’язку з чим направив йому проект договору відповідального зберігання, який містить всі істотні умови, та відповідає чинному законодавству, але відповідач ухилився від його підписання, незважаючи на те, що майно знаходиться у позивача.

В судовому засіданні 31.07.2006р. представник позивача вимоги підтримав, просив їх задовольнити. В судове засідання 10.08.2006р. не з’явився, незважаючи на те, що був повідомлений про оголошено перерву.

            Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснює наступне: між відповідачем (заставодержатель твердої застави), НВДА «Наукова»(власник майна-предмету застави) та ТОВ «Атлас»вже існує договір зберігання майна, яке передбачається до передання на зберігання позивачу згідно запропонованого проекту договору, тобто відповідач не є власником спірного майна, а власнику майна позивач не надсилав проект договору. Крім того, була встановлена відсутність майна на зберіганні, про що господарським судом розглядається справа №9/73. Вказує, що не може існувати декілька зобов’язань щодо одного й того ж самого майна з різними особами, та позивач не обґрунтував свій позов нормами чинного законодавства щодо обов’язковості укладення з боку відповідача спірного договору зберігання.

          За згодою представника відповідача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

         Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

           15.05.2006р. листом №16 Позивач направив відповідачу проект договору  відповідального зберігання №11 від 15.05.2006р.,  який отримано відповідачем 16.05.2006р., про що свідчить його штемпель на копії листа та вдруге  листом від 04.07.2006р. №20 нагадав про необхідність укладення такого договору.

            Як слідує з наданого суду проекту договору та пояснень представника позивача  він намагається укласти з відповідачем договір відповідального зберігання відповідно до якого зберігач (позивач) зобов’язується за встановлену плату здійснювати відповідальне зберігання  лікеро-горілчаного обладнання в кількості 55 місць, переданого йому поклажодавцем (відповідач) та повернути вказане майно в цілості за першою вимогою поклажодавця  (п. 1.1. проекту договору).

            Як вбачається із наданих матеріалів та пояснень відповідача сторони не досягли згоди про укладення такого  договору.

           Відповідно до п. 3 ст. 179 Господарського кодексу України  укладення господар-ського договору є обов’язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості  укладання договору  для певних категорій суб’єктів господарювання.

          Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України  судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких  є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.  Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або, якщо сторони зобов’язані укласти певний господарський договір на  підставі укладеного ними попереднього договору.

           Сторонами не надано суду  угоди про передачу переддоговірного спору на вирішення суду чи наявності попереднього договору щодо предмету спору. Позивач також не навів норму закону, на підставі якої укладання такого договору є обов’язковим для сторін.

           Відповідно до ч. 6 ст. 179 Господарського кодексу України суб’єкти господа-рювання, які забезпечують споживачів, зокрема, електроенергією, зв’язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб’єкти,  зобов’язані укладати договори  з усіма споживачами їхньої продукції. За приписами ст. 936 Цивільного кодексу України договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб’єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, тобто якщо зберігач  взяв на себе обов’язок здійснювати надання послуг кожному, хто до нього звернеться, тобто тільки в цьому випадку зберігач не може відмовити споживачу послуг в укладанні договору, а не навпаки - зобов’язати споживача укласти договір зберігання.

        А відтак, укладення означеного позивачем договору  не є обов’язковим для сторін, та факт знаходження майна у позивача, який не підтверджений ніякими доказами, не є підставою для укладення договору зберігання.

        Отже, суд не має підстав для зобов’язання споживача послуг (відповідача) укладати в обов’язковому порядку договір, що запропонований йому позивачем.

         Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та  задоволенню не підлягають.

         Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі відносяться на позивача.

        Керуючись ст. 44, 49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  ст.ст. 179-181, 187 Господарського кодексу України    господарський суд,-          

                                                                  В И Р І Ш И В:

            В позові відмовити.          

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з часу його підписання.  

                Рішення підписано 11 серпня 2006р.                                         

Суддя

Л.П. Широбокова

Рішення підписано