29.10.2012

Справа № 2-114/11

2/0418/61/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2012 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                     Католікяна М.О.,

при секретарі                               Письменній К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа –Головне архітектурно-планувальне управління Дніпропетровської міської ради, про заборону вчиняти дії, усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

27 березня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа –Головне архітектурно-планувальне управління Дніпропетровської міської ради, про заборону вчиняти дії, усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування шкоди. Позовні вимоги позивач за первісним позовом обґрунтувала тим, що сторони є власниками суміжних приміщень, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 59. Відповідач без отримання відповідних погоджень та дозволів розпочав реконструкцію належного йому приміщення, що створило перешкоди у користуванні приміщень позивача. Згодом позивач була вимушена укласти договір з охоронним підприємством та нести зайві витрати. Крім того, порушення її прав вплинуло на стан її здоров’я. Викладені обставини стали причиною звернення до суду з позовом (з урахуванням змін та доповнень) про заборону відповідачу вчиняти дії з проведення реконструкції, усунення їй перешкод у користуванні власністю, відшкодування витрат, пов’язаних з охороною приміщень, у сумі 12 899,00 грн. та моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн. (а.с.а.с. 6 –8, 43 –45, 131, 132).

15 липня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зустрічні вимоги позивач обґрунтував тим, що позивач за свій рахунок за попередньою домовленістю з відповідачем виконав роботи з реконструкції її ґанку. Сума його витрат за склала 28 860,68 грн. Викладені обставини стали причиною звернення до суду із зустрічним позовом про стягнення з відповідача вказаних коштів (а.с.а.с. 161 –164).

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги, заперечувала проти задоволення зустрічного позову.

ОСОБА_2, його представник у судовому засіданні підтримали зустрічні позовні вимоги, заперечували проти задоволення первісного позову.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення сторін, представника ОСОБА_2, показання свідка, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги у ній не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 належить нежитлове приміщення № ХХV в будинку № 59 по пр. Кірова в м. Дніпропетровськ (а.с. 10).

ОСОБА_2 є власником суміжного нежитлового приміщення № 155 в будинку № 59 по пр. Кірова в м. Дніпропетровськ (а.с.а.с. 24, 25).

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 з метою реконструкції належного йому приміщення та переобладнання його у магазин отримав усі відповідні погодження і дозволи та розпочав виконання будівельних робіт (а.с.а.с. 11, 12, 26 –33).

11 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Світязь»було укладено договір

№ 16-РС на виконання будівельно-монтажних робіт, за яким ОСОБА_1 передала ТОВ «Світязь» грошові кошти в сумі 26 000,00 грн., а останнє виконало роботи з реконструкції вузлу входу до приміщень, належних ОСОБА_1 (а.с.а.с. 183 –187).

Спір полягає у правомірності проведення ОСОБА_2 реконструкції свого приміщення та перешкод, які виникли при цьому для ОСОБА_1

З тексту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вимоги побудовано, зокрема, на приписах статей 383, 391 Цивільного кодексу України (далі –ЦК).

Відповідно до частини 2 статті 383 ЦК власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, –за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно зі статтею 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Між тим, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2, реконструюючи належне йому приміщення, мав для цього усі відповідні погодження і дозволи, а ОСОБА_1 у свою чергу не довела у процесуально допустимий спосіб, що правомірні дії ОСОБА_2 порушили її права та охоронювані законом інтереси.

Суд також критично ставиться до вимог ОСОБА_1 про відшкодування її витрат, пов’язаних з охороною її приміщень, лікуванням (а.с.а.с. 47 –52), а також відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, оскільки позивач на виконання положень глави 82 ЦК не довела наявність причинно-наслідкового зв’язку між правомірними діями ОСОБА_2 та необхідністю організації охорони, її лікуванням тощо.

Зустрічний позов, на думку суду, також не може бути задоволено, оскільки твердження ОСОБА_2 про те, що витрати з проведення реконструкції приміщень ОСОБА_1 було понесено саме ним, не підтверджено належними доказами та суперечать матеріалами справи, згідно з якими таку оплату здійснювала ОСОБА_1 (квитанція до прибуткового касового ордеру № 027 від 11.07.2007 р.).

У відповідності зі статтею 88 Цивільного процесуального кодексу України з ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в сумі 34,30 грн. (недоплачений судовий збір).

Керуючись статтями 4 –11, 15, 18, 57 –60, 88, 208, 209, 212 – 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2, третя особа –Головне архітектурно-планувальне управління Дніпропетровської міської ради, про заборону вчиняти дії, усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН –НОМЕР_1) на користь держави судові витрати в сумі 34,30 грн.

ОСОБА_2 у зустрічному позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 223 ЦПК України, і може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його постановлення. У разі якщо рішення було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 30 жовтня 2012 року.

Суддя                                                                                М.О. Католікян