15.10.2012 Справа № 113/2114/2012
2/113/617/2012
РІШЕННЯ
іменем України
(повний текст 15 жовтня 2012 року)
12 жовтня 2012 р. смт. Леніне
Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Казацького В.В.
при секретарі Севостьяновій Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частку майна, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до Ленінського районного суду АР Крим із позовною заявою до відповідача про розподіл спільно нажитого майна подружжя, визнання права власності на 1/2 частку майна. Свої вимоги мотивує тим, що в період шлюбу сторони придбали у власність автомобілі ГАЗ-3307, держ. номер НОМЕР_1, та ГАЗ-33023, держ. номер НОМЕР_2, а тому вони є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки на даний час добровільно розділити спільно нажите майно відповідач не бажає, за захистом своїх прав позивач звернулася до суду.
В судове засідання позивач не з’явилися, направила свого представника. Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позову наполягає з наведених в ньому підстав. Пояснила, що зазначені автомобілі були придбані сторонами у період шлюбу за спільні кошти, а тому вони є спільною сумісною власністю подружжя. На даний час шлюб розірвано та оскільки відповідач добровільно розділити спільно нажите майно не бажає, за захистом своїх прав позивач змушена була звернутися до суду. В ході судового розгляду додатково пояснила, що на продаж автомобіля ГАЗ-33023, держ. номер НОМЕР_2, у її довірительниці згоди не запитували та їй було невідомо про реалізацію даного автомобіля відповідачем.
Відповідач у судове засідання не з’явився, направив свого представника. Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що автомобіль ГАЗ-3307, держ. номер НОМЕР_1, був придбаний батьком відповідача у серпні 2007 року за його кошти, однак оскільки у той час батьки відповідача були зайняті на похоронах та не мали часу для його оформлення, право власності на даний автомобіль було оформлено на відповідача. Автомобіль ГАЗ-33023, держ. номер НОМЕР_2, відповідачем був придбаний у серпні 2008 року частково за власні кошти та частково за кошти батька, які він у нього позичив. Оскільки у даний період позивач не працювала, доходу не мала, вважає, що вона не має права на дані автомобілі. Підтвердила, що на продаж автомобіля ГАЗ-33023, держ. номер НОМЕР_2, у позивача відповідач згоди не запитував. Також пояснила, що на даний час автомобіль ГАЗ-3307, держ. номер НОМЕР_1, проданий по довіреності третій особі, прізвище, ім’я, по батькові та місцезнаходження якої їй не відоме.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що автомобіль ГАЗ-3307, держ. номер НОМЕР_1, покупав він за 2000 грн. Автомобіль був в неробочому стані. Гроші за даний автомобіль передавав також він, однак розписок про це не складалося, до нотаріуса за оформленням правочину сторони правочину не зверталися. Право власності оформив на сина, оскільки не було часу займатися цим питанням. Чому в подальшому право власності не було на нього переоформлене не пояснив. У кого зараз знаходиться даний автомобіль йому не відомо. З приводу купівлі автомобіля ГАЗ-33023, держ. номер НОМЕР_2, пояснив, що частково гроші на його придбання давав він. Кому та коли даний автомобіль був проданий, йому не відомо.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що він був присутній при передачі грошей за автомобіль ГАЗ-3307, держ. номер НОМЕР_1. Підтвердив, що гроші за автомобіль у сумі 2000 грн. передавав саме ОСОБА_3 продавцю ОСОБА_5. Автомобіль був в неробочому стані.
Вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, всесторонньо дослідивши та оцінивши матеріали справи, виходячи з встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів. Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ст. 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом і обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що 16 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб після реєстрації якого подружжю було присвоєно прізвище «Чернишеви»(а.с. 8). Рішенням Ленінського районного суду АРК від 27.04.2012 року шлюб між сторонами було розірвано, рішення набрало законної сили 08.05.2012 року (а.с. 15). Від спільного життя у шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками якої записані позивач та відповідач (а.с. 9). Згідно відповіді Ленінського районного центру зайнятості №15/01-891 від 13.09.2012 року позивач ОСОБА_1 знаходилася на обліку з 16.02.2006 року по 05.10.2006 року (а.с. 59). Як вбачається з довідок Управління праці та соціального захисту населення Ленінської РДА позивач ОСОБА_1 отримала у період з 01.03.2007 року по 31.03.2008 року одноразову допомогу при народженні дитини у сумі 8500 грн. (а.с. 75,80), у період з 04.05.2007 року по 16.03.2010 року допомогу по догляду за дитиною до 3-х років у сумі 4275,53 грн. (а.с. 76,81), у період з 29.12.2006 року по 03.05.2007 року допомогу у зв’язку із вагітністю та пологами непрацюючим жінкам у сумі 560,27 грн. (а.с. 77,79). Згідно відповіді на запит ДПІ в Ленінському районі АРК №939 від 17.09.2012 року джерелами доходу у період з 01.01.2006 року по 30.09.2012 року відповідача ОСОБА_2 були: у період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року –заробітна плата, з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року - відомості відсутні, з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року –заробітна плата, з 01.10.2010 року по 30.06.2011 року –відомості відсутні, з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року –заробітна плата, з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року –відомості відсутні; джерелами доходу у період з 01.01.2006 року по 30.09.2012 року позивача ОСОБА_1 були: у період з 01.01.2006 року по 30.06.2006 року –відомості відсутні, з 01.07.2006 року по 30.09.2006 року –соціальні виплати, з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року –відомості відсутні, з 01.10.2009 року по 31.03.2010 року –заробітна плата, з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року –заробітна плата, підприємницька діяльність, з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року –заробітна плата, з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року –відомості відсутні (а.с. 83-85). Позивач ОСОБА_1 має відкриті рахунки в АТ «Державний ощадний банк України»(а.с. 60).
Згідно відповіді Керченського відділення РЕР при УДАІ ГУ МВС України в АРК №11/М/3-1786 від 07.08.2012 року автомобіль ГАЗ-3307, держ. номер НОМЕР_1, з 23.08.2007 року по теперішній час зареєстрований за ОСОБА_2, автомобіль ГАЗ-33023, держ. номер НОМЕР_2, був зареєстрований за ОСОБА_2 з 07.10.2008 року. 08.07.2011 року знятий з обліку для реалізації. Інформацією щодо вартості даних автомобілів Керченське відділення РЕР не володіє (а.с. 29).
Відповідно до ст. 60 СК України, ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Судом встановлено, що автомобілі ГАЗ-3307, держ. номер НОМЕР_1, та ГАЗ-33023, держ. номер НОМЕР_2, набуті сторонами за час шлюбу, який було розірвано лише 08.05.2012 року на підставі рішення суду. Посилання представника відповідача на те, що позивач не працювала, доходу не мала, а тому вона не має права на дані автомобілі, спростовується сукупністю матеріалів справи, зокрема довідками УПСЗН Ленінської РДА, з яких вбачається що на час придбання спірних автомобілів позивач отримувала допомогу по догляду за дитиною до 3-х років, що підтверджує її зайнятість у догляді за дитиною, що у свою чергу відповідно до ст. 60 СК України є поважною причиною відсутності самостійного заробітку. Факт зайнятості позивача у догляді за дитиною представником відповідача не оспорювався. Доказів того, що на час придбання автомобілів сторони спільно не проживали, спільного господарства не вели відповідачем або його представником не надано. Суд також критично відноситься до розписки від 15.08.2007 року (а.с. 87), оскільки даний документ підтверджує лише факт передачі грошових коштів від ОСОБА_3 до ОСОБА_5, однак не підтверджує приналежність переданих грошових коштів за автомобіль саме ОСОБА_3 Крім того, наявність розписки не узгоджується з показами допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3, який пояснив суду, що жодних розписок або договорів під час купівлі автомобіля ГАЗ-3307 не складалося. Будь-яких інших належних та допустимих доказів придбання автомобілів ГАЗ-3307 та ГАЗ-33023 за гроші саме відповідача та його батьків, доказів наявності поважних причин, що перешкоджали зареєструвати автомобіль ГАЗ-3307 за ОСОБА_3, відповідачем та його представником не надано.
Отже суд вважає встановленим, що автомобілі ГАЗ-3307, держ. номер НОМЕР_1, та ГАЗ-33023, держ. номер НОМЕР_2, набуті сторонами за час шлюбу, були спільною сумісною власністю подружжя –ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Відповідно до пунктів 2,4 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Підпису на такій угоді другого з подружжя не вимагається. Для угоди купівлі-продажу автомобіля нотаріальне оформлення законом також не вимагається.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2011 року автомобіль ГАЗ-33023, держ. номер НОМЕР_2, був знятий з реєстрації для наступної реалізації. Посилання представника позивача на те, що її довіритель не давала згоди на відчуження даного автомобілю не може свідчити про порушення вимог закону - ст. 65 СК України, а тому суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідач при відчуженні спільного майна - автомобілю, діяв не тільки від свого імені, а і від імені позивача, з яким знаходився в зареєстрованому шлюбі, а тому таку угоду слід вважати як укладену від імені обох з подружжя. Належних та допустимих доказів того, що такі дії відповідача були направлені всупереч інтересам сім,ї та оспорені позивачем у судовому порядку, як це передбачено ч.2 ст. 65 СК України, позивачем або його представником не надано.
Таким чином, підстав для вирішення питання щодо розподілу спільно нажитого майна –автомобілю ГАЗ-33023, держ. номер НОМЕР_2, на даний час судом не встановлено, і в задоволені позовних вимог в даній частині слід відмовити.
Згідно ст. 69, 70, 71 СК України, ст. 372 ЦК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»роз'яснено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Оскільки автомобіль є неподільною річчю і жодна зі сторін не надала обов'язкової згоди на отримання грошової компенсації, а інша сторона попередньо не внесла відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, також позов з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, заявлений не був, суд вважає за можливе визнати ідеальну частку позивача в спільному сумісному майні подружжя - автомобілі ГАЗ-3307, держ. номер НОМЕР_1, без його реального поділу і залишити дане майно у спільній частковій власності сторін.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Незважаючи на те, що судом встановлено, що позивач вже є власником частки майна - автомобіля ГАЗ-3307, держ. номер НОМЕР_1, враховуючи, що його право власності оспорюється відповідачем, на підставі ст. 392 ЦК України суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на 1/2 частку автомобіля ГАЗ-3307, держ. номер НОМЕР_1.
Оскільки під час розгляду справи судом не було встановлено дійсної вартості спірного майна з об’єктивних причин, а саме через неможливість виявлення місцезнаходження спірного майна для подальшого проведення його автотоварознавчої експертизи, суд вважає за можливе додатково не стягувати з позивача судовий збір, обмежившись вже сплаченою позивачем сумою 214,60 грн.
Судові витрати –судовий збір, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 60,65,69,70,71,72 СК України, ст. 368,372,392 ЦК України, ст. 3, 11, 15, 88, 130, 131, 174, 179, 208, 212-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля ГАЗ-3307, держ. номер НОМЕР_1, залишивши даний автомобіль у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 107 (сто сім) грн. 30 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Казацький В.В.